«Гоніння гадюк» і заплітання коси потрапили в перелік нематеріальної культурної спадщини

Міністерство культури й інформаційної політики України внесло до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України два обряди та практику з охорони ремесел. Про це повідомило «Суспільне» з посиланням на наказ № 650 на сайті Мінкульту. Відтепер перелік нематеріальної спадщини поповнився такими елементами:

• обряд «Гоніння гадюк» – село Іскра Великоновосілківського району Донецької області, Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області;
• обряд заплітання весільної коси в селищі Білокуракине Луганської області;
• практика з охорони традиційних ремесел і народного мистецтва (у всій Україні).

Що таке «Гоніння гадюк»

Цей український обряд присвячений початку Великого Посту перед Різдвом, хоча, ймовірніше за все, походить із дохристиянських часів. Перший день Великого Посту має назву «жилавий понеділок». Жінкам, за повір'ями, цього дня суворо заборонено ходити до сусідів, бо вони нібито принесуть у чужу оселю лихо. «Гоніння» – це очищення дому від злих духів, злиднів, лиха, хвороб, що й називають «гадюками, гадами». Обряд виконують лише хлопці та чоловіки, їх називають полазниками (від слова «лазити, ходити селом»). Чоловіки ходять від хати до хати, кличуть господарів і пропонують вигнати палицями гадюк на подвір'я, а після ритуалу господарі пригощають хлопців, а дорослим чоловікам можуть дати чарку. Після обходу села палиці, якими гнали гадюк, спалюють і вечеряють смаколиками від селян. Мінкульт у наказі рекомендує правильно розповідати про обряд, щоби той не перетворився на сценічний варіант або не злився зі святкуванням «Колодія».

Про заплітання весільної коси в Білокуракиному

Про цей обряд розповіли в Луганському обласному центрі народної творчості. Дівчата активно виконували цей обряд приблизно до середини 20-го століття. Його елементи: заплітання коси, одягання весільного вінка з рясними стрічками, вплітання калини в коси. Калина обов'язкова на весіллі. Її вважали «весільним деревом», символом любові, щастя, поваги, краси та дівочої вроди. А вінок у наші дні замінила фата. Під час традиційного обряду дівчина сідає на діжку з кожухом, а старша дружка заплітає їй коси та прикрашає кольоровими стрічками – це обереги від лихого ока. Потім одягають вінок, сплетений на дівич-вечорі. Інші дружки тим часом співають. Потім наречену вбирають у традиційне українське вбрання та взуття. Нагадаємо, що в жовтні працівники управління культури Дрогобича Львівської області зібрали відповідний пакет документів на внесення дрогобицької солі до переліку культурної нематеріальної спадщини України.

• МІНКУЛЬТ
• КУЛЬТУРА
• ВЕСІЛЛЯ
• ГАДЮКА
• СПАДЩИНА
• ПЕРЕЛІК
• ОБРЯД
• КОСА
• РЕМЕСЛА