У Львові хірурги Національного центру реабілітації "Незламні" відновили обличчя захисника за допомогою титанових протезів. Складна реконструктивна операція стала для воїна 69-ою після поранення. Восени у бою на сході він втратив ногу та половину обличчя. Історію 44-річного Романа Єрмоленка розповіли у Центрі. Роман служив у 92-й окремій механізованій бригаді. В жовтні поблизу Стельмахівки, що на Луганщині, разом з побратимами потрапив під артобстріл. Ворог поцілив прямо в їхню бронемашину. З 12 українських захисників тоді вижило лише троє. Один з них – Роман. Захисника у критичному стані доправили до Харкова. Спершу там, а згодом в Києві, лікарі реанімації впродовж двох місяців боролися за життя Романа.
"Ногу довелося ампутувати. Лікарі виконали численні операції на кінцівках та обличчі, провели хірургічні обробки ран та апаратне лікування загноєнь. Загалом – 68 втручань і 60 переливань крові", - розповідають медики.
«Найстрашніше, це коли ти усвідомлюєш свій стан і свою безпорадність. Я не хотів, не уявляв своє життя таким», - ділиться своїми тодішніми переживаннями Роман.
Лікарям все ж вдалося стабілізувати стан важкопораненого. Після чого його доправили на подальше лікування у Мукачево. До Львова, у центр "Незламні", Роман прибув уже на протезування ноги та реконструкцію обличчя. Правої половини лиця практично не було. На її місці – "яма", бо відсутня кісткова основа. Через це Роман не міг нормально їсти і розмовляти. Щоб допомогти захиснику, щелепно-лицеві хірурги виконали складну реконструктивну операцію та встановили індивідуальний багатокомпонентний титановий протез верхньої та нижньої щелепи, скронево-нижнього щелепного суглоба та дна орбіти.
«Технічно це дуже складна операція. Далі був період очікування: приживеться шкіра на протезі, чи ні. Якщо ні, протез довелося б зняти. Тоді пошкоджена частина лиця Романа так і залишилася б деформованою», - розповідає щелепно-лицевий хірург Олег Ковтуняк.
Шкіра на протезі успішно прижилася і післяопераційний період пройшов без ускладнень. Нині пацієнт відновлюється. Він їсть, йому вже легше розмовляти.
Також у Львові Роман отримав свою першу штучну кінцівку. І нині наново вчиться ходити.
«Мені дітей ще на ноги ставити. Я маю жити так, щоб їм допомагати, а не щоб вони мене доглядали», - каже захисник.
Дітей у Романа двоє: 19-річна дочка та 11-річний син. Воїн докладає багато зусиль, аби відновити свої побутові навички і якнайшвидше повернутися додому, до дітей.
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
