34 роки тюрем і статус героїні світу: у Львові відзначили 100-річчя легендарної жінки

Про це повідомляє пресслужба міської ради. Представники влади, духовенство та військові зібралися на Личаківському цвинтарі, щоб віддати шану жінці, яка провела в радянських таборах понад три десятиліття.

Вшанування на Личаківському цвинтарі

До сторічного ювілею видатної українки на Личаківському кладовищі зібралися перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, науковці, військовослужбовці, представники духовенства та громадськості. Присутні поклали квіти та лампадки до її могили, яка розташована на полі почесних поховань №67. На знак поваги до чину діячки присутні львів'яни спільно помолилися та виконали Державний Гімн України.

Юність в ОУН та перші заслання

Ірина Сеник народилася у Львові 8 червня 1926 року. Вже у 1939 році вона долучилася до юнацтва ОУН, а за два роки стала повноправною членкинею організації. Дівчина виконувала обов'язки зв'язкової Крайового проводу, обравши собі псевдо "Леся".

У 1945 році радянські спецслужби НКВД заарештували її та кинули до тюрми на Лонцького. Згодом суд виніс вирок: 10 років позбавлення волі, які вона відбувала в Іркутській тюрмі, та ще 13 років подальшого заслання в Кемеровській області СРСР.

Повернення та нові репресії радянського режиму

У 1968 році патріотка повернулася на рідну землю, проте радянська влада заборонила їй жити у Львові та області. Вона оселилася в Івано-Франківську, де працювала медичною сестрою. Там Ірина Сеник увійшла до місцевих груп захисту політв'язнів, активно збирала кошти для підтримки їхніх родин та писала протести на захист Валентина Мороза і Святослава Караванського.

Через активну позицію у 1973 році її знову засудили до 6 років суворого режиму в колонії Мордовії та 5 років заслання у Казахстані. Перебуваючи у засланні, в 1979 році вона офіційно увійшла до складу Української гельсінської групи.

Лише у 1983 році дисидентка змогла знову приїхати в Україну. Оскільки режим вважав її «особливо небезпечною рецидивісткою», їй дозволили оселитися не ближче ніж за 101 кілометр від Львова, тому своїм домом вона обрала Борислав.

Світове визнання Героїні

Загалом за свої проукраїнські переконання та боротьбу з режимом Ірина Сеник провела у неволі 34 роки життя, провивши їх у тюрмах, таборах та на засланнях.

У 1998 році під час масштабного з'їзду Світової федерації українських жіночих організацій у місті Рочестер, що в США, мужню українку офіційно визнали однією зі 100 героїнь світу. Серце видатної діячки перестало битися 25 жовтня 2009 року.

Нагадаємо, у Патріаршому соборі Української греко-католицької церкви в Києві відбулося центральне заупокійне богослужіння за провідником Організації українських націоналістів Андрієм Мельником та його дружиною Софією Федак-Мельник.

• ІРИНА СЕНИК
• ЗВ'ЯЗКОВА ОУН
• ЛИЧАКІВСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ
• УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА ГРУПА