НТА > НОВИНИ > Укриття гуртом та в роздріб: як у Львові розпродують стратегічні бомбосховища

Укриття гуртом та в роздріб: як у Львові розпродують стратегічні бомбосховища

14.02.2022

103

Укриття гуртом та в роздріб: як у Львові розпродують стратегічні бомбосховища

Скупчення російських військ на кордоні з Україною та безперервне брязкання зброєю варто сприймати як пряму загрозу вторгнення. Про це свідчать також і розвіддані від американської та британської розвідок. Ігнорувати таку інформацію місцева влада права не має. А відтак зобов’язана подбати про безпеку населення в разі російської агресії. І час на це був, адже загроза вторгнення виникла не вчора, а існує ще з 2014 року, відколи ворог окупував Крим і Донбас. Та виявляється Львів до такого розвитку подій просто не готовий. Попри опубліковані міською радою інтерактивні карти із укриттями для населення від авіаударів, більшість бомбосховищ просто не готові до експлуатації і перебувають у жахливому стані. А найсумніше, що в такий тривожний час деякі з них місто списує та продає. Ситуацію дослідили журналісти проєкту розслідувань "Змови" на телеканалі NTA. [embed]https://youtu.be/n0cLa0pEOCI[/embed] Колишній голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Цимбалюк в ефірі програми "Говорить Великий Львів" пояснює, чому відстань навіть у тисячу кілометрів від кордону з Росією нівелює питання безпеки для галичан.

"Ми знаємо – є таємні документи, що Львів є стратегічним об’єктом. Не будемо розкривати – чому", - говорить він.

Це прямий натяк на загрозу авіа ударів для міста. Однак мер Львова Андрій Садовий інакше бачить тактику захисту цивільного населення: у навчанні стріляти з вогнепальної зброї. Тож навіть проводить показовий вишкіл для своїх чиновників.

"Кожен громадянин нашої країни має мати навики володіння зброєю", - говорить міський голова Андрій Садовий.

Вочевидь така заява мера небезпідставна. Проте гвинтівками ворожі бомбардувальники не зупинити. А про бомбосховища від початку російської агресії у місті й не згадували. І лише наприкінці 2021-о влада оприлюднила карту укриттів для мешканців.

[caption id="attachment_370700" align="alignnone" width="973"] карта укриттів[/caption]

"Є таке поняття як фонд захисних споруд цивільного захисту. Він поділяється на 3 категорії: це сховища цивільного захисту, протирадіаційні укриття і найпростіші укриття для населення", - роз'яснює Олег Дубачик, начальник відділу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Більшість об’єктів на мапі, а це майже 6 тисяч – найпростіші укриття: підвали та паркінги. За інструкцією, після сигналу тривоги у мешканців є 20 хвилин, щоб дістатися найближчого сховку. Але це в теорії. Бо насправді велетенський житловий масив Малоголоськівський, де проживає понад 10 тисяч чоловік, не має жодного бомбосховища. Лише кілька найпростіших укриттів.

[caption id="attachment_370701" align="alignnone" width="1024"] Малоголосківська[/caption] Тож мешканці самотужки обстежують готовність своїх підвалів до авіаудару.

"Тут знаходяться комірчини, але проблема втому, що всі ті комірчини, в цілому, продані і приватизовані ще на етапі здачі будинку в експлуатацію", - пояснює мешканка району Людмила Федяй.

В управлінні з питань цивільного захисту пояснюють: підвали міста, що не відповідають вимогам, не нанесені на карту укриттів.

"Висота підвального приміщення має бути не менше 170 сантиметрів, двері мають бути залізні, на них має бути позначення "Укриття". Крім того, приміщення має бути очищене від сторонніх предметів, проходи мають бути вільні. Каналізація, обладнання туалетів, воно має бути освітлене, і бажано, щоб був запасний вихід", - роз'яснює Олег Дубачик.

Уже за цими параметрами значна частина сховків з інтерактивної карти мерії непридатна для використання. Ще й їхнє забезпечення місто повісило на ОСББ. Таким чином, влада просто умила руки від відповідальності за сховища.

"Сусіди мене з‘їдять, тут немає ніякого бомбосховища, якщо бути відвертим. Ніде нема тут, може там в тих будинках, що за нами, там може бути", - зізнається голова ОСББ пані Марія.

Якщо ж поблизу немає підвалу, мешканці, у разі небезпеки, повинні укритися у підземних паркінгах. Їх у ратуші нарахували 99.

[caption id="attachment_370702" align="alignnone" width="1024"] паркінг на Малоголосківській[/caption]

"Ми зараз знаходимося на паркінгу новобудови на Малогосківській. Воно абсолютно не годиться під укриття. Перше, тому що це не є підвальне приміщення. Це є просто цокольний поверх будинку. Всі вікна, вентиляційні решітки – все відкрите", - показує місцева мешканка Людмила Федяй.

Тобто, спеціалізовані бомбосховища у цій новобудові не передбачені. Проте в управлінні цивільного захисту вперто запевняють, що це не так. Мовляв, усі будинки тепер зводять з укриттями.

"Ми займаємося погодженням містобудівної документації по спорудженню нових житлових комплексів і ми обов’язково вказуємо там, що має бути споруда подвійного призначення", - говорить Олег Дубачик.

Та по факту, мешканців обурює те що в новозбудованому районні, який з'явився фактично за останні 8 років, так і не було передбачено жодного укриття.

"Чому наша міська влада затверджує містобудівні умови будинкам, у яких у випадку екстремальних ситуацій не передбачені ніякі можливості для укриття мешканців?", - обурюється Людмила Федяй.

Не краща ситуація з бомбосховищами і в Залізничному районі Львова.

"Ми довідалися, що на мапі укриттів на Левандівці немає таких об’єктів. За тою ж мапою найближче укриття на вулиці Татарбунарській. Якщо ви мусите іти скількись там, то швидше за все, що це буде найбільш ризикована річ. Тоді краще, як дають рекомендації, сховатися у ванній, лягти, накритися чимось, взяти пляшку води і чекати поки тебе віднайдуть", - говорить мешканець Левандівки Олександр Агашков.

Та найбільше чоловіка обурює, що придатні спеціалізовані укриття навіть не нанесені на карту.

"Мені довелося бути на обстеженні одного з бомбосховищ, з фахівцями. Це на Поповича, 6-а і на той час ми переконалися, що бомбосховища потребують ретельного і пильного догляду", - пояснює Олександр Агашков.

Бомбосховище, про яке розповідає Олександр – спеціалізоване укриття на 300 людей. Ще донедавна ключі від цього сховку були у мешканців сусідніх будинків.

[caption id="attachment_370703" align="alignnone" width="1024"] Укриття на Поповича[/caption]

"До тепер воно в дуже хорошому стані, воно сухе, чисте, там працює електрика. Я там була востаннє в 2016-му році в білих балетках і я не вимастилась", - говорить активістка Ірина Юзик.

За словами активістки, укриттів у такому стані в місті одиниці. Та кілька років тому хтось раптово змінив замки, а саме бомбосховище зникло з карти укриттів.

"Як свідчить практика, то об‘єкти цивільного захисту не включають тільки у випадку, коли є певний підприємницький інтерес до території або до самого об‘єкту", - говорить юрист Юлій Рудницький.

За словами місцевих активістів, справа полягає в тому, що бомбосховище стало ласим місцем для чергової забудови.

"Це територія бомбосховища, це вхід, ось такого персикового кольору – це вхід, другий вхід. Перший – знаходиться з тої іншої сторони. От вся ця територія бомбосховища мала би йти під забудову", - говорить Ірина Юзик.

Над захисною спорудою навіть почали рити котлован. У департаменті цивільного захисту населення львівської міськради пояснюють нібито сховище непридатне до використання.

"Дана захисна споруда згідно технічного звіту не готова до використання для укриття населення, так як вона є у аварійному стані. Якщо там буде будівництво, то відповідно дану захисну споруду можна переробити: реконструкцію, реставрацію, чи нове будівництво. Якщо даний об’єкт буде будуватися, чи там вже планується, управління освіти, там планується будівництва школи", - прокоментував для журналістів Василь Чучкало, головний спеціаліст управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЛМР.

Проте освітній заклад там і близько не планувався. Ділянку над укриттям міськрада передала фірмі "Біля Цитаделі" для зведення багатоквартирного будинку. За даними Youcontrol, фірма входить до групи компаній родини Кріль, які займаються будівництвом. Засновницею товки є Оксана Кріль – свекруха народної депутатки України 8 скликання від партії "Самопомочі" Ірини Суслової.

[caption id="attachment_370704" align="alignnone" width="1024"] Ірина Суслова[/caption] Підприємство придбало поруч комерційну нерухомість – пункт склотари за 200 тисяч гривень. Відтак отримало у розпорядження від міста на 10 років землю. Через опір мешканців будинок так і не звели. Ділянку ж вирішили продати, попри те, що вона навіть не приватизована.

"Намагалися її продати за 750 тисяч доларів. Тобто за таку величезну суму. Тут всього на всього 5 і 5 соток. І вони намагалися продати за таку велику космічну суму, фірму, на якій в оренді знаходиться ця земельна ділянка. Тобто це ж не власність на земельну ділянку вони продають", - говорить Ірина Юзик.

Потрапити у бомбосховище мешканці не можуть досі. А на карті укриттів захисна споруда так і не з’явилася.

Чи насправді бомбосховище у такому жахливому стані, як про це розповідають у мерії? Якщо ставити хрест на кожному укритті, що має недоліки, то захисних споруд у місті взагалі не залишиться. Бо те, що ми побачили на інших об’єктах, наводить не меншого жаху, аніж інформація про можливу війну. При цьому відповідальність за занедбаний стан приміщень ніхто на себе брати не готовий.

Нічиє укриття

Вулиця Курмановича. Тут розташований завод "Біофізприлад", на території якого раніше перебувало бомбосховище.

[caption id="attachment_370706" align="alignnone" width="1024"] Біофізприлад[/caption] Однак на інтерактивній карті укриттів Львівської міської ради цей об’єкт відсутній. Тепер над укриттям величезний ангар. Саме бомбосховище, за словами охоронця, зачинене, а ключів від нього за роки роботи жодного разу не бачив.

"Воно на 300 людей, там повинна бути вода, туалет. То завод тим всім розпоряджається. – І тим бомбосховищем? – Так виглядає", - повідомив журналістам охоронець Тарас.

Хто дозволив звести ангар над об’єктом цивільного захисту керівник заводу нібито не знає. Стверджує, що укриття їм не належить.

[caption id="attachment_370707" align="alignnone" width="1024"] Ангар[/caption]

"Тут на території заводу десь є бомбосховище. Воно на балансі державного майна – міста чи області. Я вас запевняю, що в нас на балансі немає бомбосховища", - говорить директор львівського заводу біофізичних приладів Віталій Кузьмич.

Та за документами бомбосховище є на балансі приватизованого заводу. І саме підприємство мало би дбати про належний стан захисної споруди. Принаймні, про це свідчить рішення суду, з яким ознайомились журналісти.

[caption id="attachment_370708" align="alignnone" width="1024"] рішення суду[/caption] Ймовірно саме через це керівництво заводу відмовилося показувати нам бомбосховище. Тож екскурсію підземеллями заводу нам залюбки провели місцеві дігери.

"Це бомбосховище є в дуже поганому стані. Але якщо брати в загальному – 80% бомбосховищ Львова в такому стані. Всі бомбосховища під заводами, під будинками та інші укриття знаходяться в досить поганому стані, тому що за ними ніхто не дивиться та ніхто не охороняє", - говорить місцевий дігер Іван.

Та найбільше приголомшило звалище розтрощених ртутних ламп, які відносять до першого класу небезпечних відходів. Навіть незначне перебування в приміщенні з такою кількістю розбитих світильників загрожує отруєнням парами ртуті. Тому такі предмети потребують спеціальної утилізації.

[caption id="attachment_370710" align="alignnone" width="1024"] лампи[/caption]

"Наміри – захарастити. Знищити. Привести до цілковитого знищення будь-який об’єкт нерухомості. В нас є така практика в місті, на превеликий жаль. І надалі визнати цей об’єкт аварійним, знести його, дати дозвіл на інше використання", - емоційно пояснює місцевий мешканець Олександр Агашков. "Якщо ми говоримо про централізовану держполітику збереження таких об‘єктів чи їх вмонтування в існуючі ринкові об‘єкти, то я не бачу великих проблем. Це законодавча проблема, але це вирішується. Вибудувати в тій царині правила гри і зобов’язати, якщо ми говоримо про реконструкцію чи приватизацію, то їх збереження в нових об‘єктах", - додає юрист Юлій Рудницький.

Цікаво, що за законом продавати бомбосховища не можна, так як ці об’єкти належать до стратегічної інфраструктури. Проте існують лазівки, як обійти ці обмеження: достатньо визнати укриття непридатним до використання, а потім списати його і збути з аукціону. І схоже, у львівській мерії це вже налагоджений процес. Окрім найпростіших цивільних укриттів у Львові є чимало спеціалізованих бомбосховищ. Переважна більшість їх зведені у часи холодної війни. Такі сховки убезпечують не лише від авіа ударів, а ще й ядерної атаки. Щоправда, в їхню захисну здатність нині не вірять навіть у департаменті цивільної оборони.

"Захисна споруда або сховище – це повністю має бути герметичне приміщення, всередині мають бути розміщені всі елементи життєзабезпечення персоналу, який там знаходиться. І дизель електростанції, поліповітряні фільтра. Таких, які відповідають нормам у нас взагалі 25 на весь Львів. Є ще обмежено готових, є багато не готових", - пояснює Олег Дубачик, начальник відділу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. .

Розташування спеціалізованих бомбосховищ у радянські часи було засекречене. А облік таких споруд вели у Москві. Тож про їхнє розташування ворог може знати навіть краще за місцеву владу, адже багато об’єктів у Львові досі не знайдені, а відтак і не позначені на мапі. Про них знають хіба дослідники підземель – дігери.

"Зараз у Львові 10-15, не більше, бомбосховищ, які є в такому стані, який був 20-30 років тому – в такому, як вони запроектовані. Це, зазвичай, бомбосховища під робочими державними підприємствами. Основна маса цих бомбосховищ, які були колись, вони всі є в жалюгідному розбитому стані. Навіть тут є ЛАЗ – характерний приклад", - говорить дігер Андрій Риштун.

Бомбосховище колишнього автобусного заводу – радянського промислового гіганта, чи не найяскравіший приклад жалюгідного стану. Після розпаду союзу спецукриття перейшли у спадок підприємствам, які згодом приватизували. Зокрема, ЛАЗ, де розташовано одразу 6 бомбосховищ. Найбільше з них – трьохсекційне, під адміністративним корпусом.

[caption id="attachment_370711" align="alignnone" width="870"] ЛАЗ ЛАЗ[/caption]

"Ми знаходимося в одному складі цивільного захисту цього об’єкту. Тобто, це те що від нього лишилося. Це були величезні столиці з засобами індивідуального захисту, з казками, протигазами, костюм хімзахисту іншими потрібними речами для укриття. По кількості ящиків з протигазами можна зрозуміти, на яку величезну кількість людей було розраховане це сховище", - говорить дігер Влад.

У велетенських укриттях досі зберігаються протигази, костюми, маски та інші необхідні у разі надзвичайної ситуації засоби. Щоправда, роки їх не пошкодували – речі позеленіли від плісняви, а обладнання понищене та заржавіле.

[caption id="attachment_370713" align="alignnone" width="1024"] сховок[/caption] Зараз в адмінкорпусі над бомбосховищем ремонт. Ймовірно тут порається новий власник: частини заводу продали за борги. Влітку відбулися відкриті торги, на яких право вимоги за кредитними договорами заводу перед банком придбала київська компанія "Капітал-Фінанс" за понад 170 мільйонів гривень. Попри те, що укриття досі позначене на картах цивільного захисту, воно перейшло до нового власника разом із приміщенням заводу. Хоча це забороняє закон.

"Автобусний завод – і там іде будівництво, і ніхто ніяких мір не приймає.Напевно будівництво ще не дійшло до тих захисних споруд. Коли стане ця територія, тоді будем вносити це питання", - говорить Василь Чучукало з профільного департаменту. "Як правило, ті об’єкти є в державній власності зазвичай, або в складі бувших заводів, або частина заводів, або просто як об’єкт цивільного захисту. Вони дуже часто можуть ставати об’єктами не цивільного захисту, а цивільного обороту, так званого. Їх можна продавати, купляти в деяких випадках. В деяких випадках якась господарська діяльність може проводитись, вони можуть приватизовуватись загадковим чином з комунальної чи державної власності", - додає Юлій Рудницький.

Згідно закону, об’єкти цивільного захисту не підлягають приватизації. Однак якщо перед тим зняти їх з обліку, то можна! Саме таким чином збули два бомбосховища на Навроцького, 1 та Угорській, 22, рішенням виконкому львівської міської ради у 2020 році.

"Фонд держмайна підготував документи по даній захисні споруди, хто був балансоутримувач. Відповідно, вони оформили документи і подали ДСНС, прийшов лист ДСНС. ДСНС дає, що давно захисна споруда вони не заперечують, тому що без них ми ні в якому разі не спишемо. Не заперечує, і тоді, відповідно, той фонд держмайна пише: так як ми Львівська міська рада, ми ведемо облік захисних споруд міста Львова. Ми дане питання підняли на рішення виконавчий комітет і рішення зняти з обліку фонду ЛМР", - коментує Василь Чучукало.

Так, першим з аукціону пішло бомбосховище на Навроцького, де територія металобази. Чоловік, який назвавсядиректором підприємства, запросив знімальну групу до себе в кабінет, аби засвідчити, що на території немає жодного укриття. Мовляв, об’єкти цивільного захисту розташовані на території сусідів. Виявилось, що бомбосховище на Навроцького на балансі Фонду держмайна. Але його списали, бо споруда нібито не підлягає відновленню.

"Виїжджали, дивилися – то закинуті захисні споруди, п’ятдесятих років. У них дерева вже по виростали", - розповідає Василь Чучукало. "На Навроцького, 1 воно було сухе, там води не було, просто була пліснява на стінах і було 2 кімнати, але все обладнання було винесене. Ми були півроку тому і вже на вході стояли якісь металопластикові вікна, інші речі. Тобто, воно вже використовувалось як склад", - розповідає дігер Андрій Риштун.

Влітку відбувся онлайн аукціон, де бомбосховище продали за 5,2 мільйони гривень. За право власності на актив на відкритих торгах змагалося 16 учасників. Перемогу здобув Олександр Сокотун – власник компанії "Західна Девелоперська Група". За даними системи YouControl, співзасновником цієї фірми також є Артема Хмиз. Це член виконкому Львівської міськради, рішенням якого і було списане бомбосховище на Навроцького та сусіднє укриття на вулиці Угорській. Його, до слова, теж визнали аварійним напередодні торгів.

"Об'єкт приватизації – колишній об'єкт цивільної оборони (знятий з обліку захисних споруд цивільного захисту м. Львова з фонду захисних споруд Львівської міської ради Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.02.2020), підземне приміщення, рік побудови - 1976. Сховище затоплене, сирість по площі стін та стелі, корозія трубопроводів, підлоги замулені, стан електропроводки – аварійний", - йшлося в оголошенні.

У цих торгах перемогла Юліана Бобоцко – засновниця ТОВ "Львівське Хлібоприймальне підприємство", яке ще з 2010-о року зареєстроване за адресою бомбосховища – на Угорській, 22. Найцікавіше у цій історії те, що її конкурентом стала Людмила Качор, яка теж виявилася серед засновників "Львівського ХПП". Іншими словами, відбулася імітація боротьби за об’єкт. Ба більше, саме вона спочатку виграла аукціон з пропозицією у понад 2 мільйони, а потім відмовилася від активу. Тож споруда перейшла у володіння її бізнес-партнерки, яка запропонувала майже на 700 тисяч дешевшу пропозицію. Юристи переконані, це відверта змова, задля зниження вартості укриття. Хоча його продавати місто взагалі не мало права.

"Вони включені в певні переліки і перебувають під правовою охороною держави. Їх відчужувати, приватизовувати, робити щось інше не можна. Тому такі об‘єкти не мали б з‘являтися на аукціонах комунальних чи державних, а мали берегтися, утримуватися, там має здійснюватися капітальний ремонт", - пояснює юрист Юлій Рудницький.

Однак за 8 років, що Україна перебуває у стані війни, цього не відбулося. А коли питання укриттів стало ребром, Андрій Садовий переклав відповідальність за їхнє збереження на плечі громади.

"Шановні мешканці, це наше з вами життя і це наша з вами відповідальність. Тому я прошу всіх проявити пильність і бути максимально уважними", - говорить міський голова Львова.

За 30 років незалежності стратегічні об’єкти міста виглядають гірше, ніж якби пережили справжню ядерну атаку. Ні ремонтувати, ні утримувати споруди влада не мала найменшого бажання. Відтак, «бомбо» перетворилися у «бізнес» сховища – адже простіше продати, ніж ремонтувати. І все це відбувається у період реальної загрози вторгнення з боку Росії. А львів’яни нехай ховаються по підтоплених, сирих і непридатних для укриття підвалах. Це були Змови. Настав час для нового викриття.