30 років тому - 1 грудня 1991 року - 31 891 742 осіб узяли участь у Всеукраїнському референдумі за незалежність України. З них 90,32% проголосували «ТАК» й підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року. Найбільше хотіли вільної України мешканці Тернопільщини - 98,7%, найменше Криму - 54,2% із тих, хто голосували. Для чого українці голосували на референдумі і як все відбувалося, - говоримо із кандидатом психологічних наук Миколою Посівничем.
Референдум: страхи і шок Заходу та Москви
24 серпня 1991 року після подій знаменитого путчу, що мав на меті реставрувати комуністичний режим, Верховна Рада під тиском народу і опозиційних депутатів-десидентів, які виступали за Незалежну Україну – проголосувала за Незалежність. Втім, це був вияв тільки законодавчої гілки влади. У той же час почалися процеси щодо мирного виходу з СРСР. Адже Борис Єльцині - перший президент Російської Федерації, та неокомуністи хотіли реставрувати Радянський союз, але без балтійських країн. Білорусь, Росія та Казахстан – мали б бути ядром такого відродження СРСР. Але щоб мати легітимну Незалежність, Леонід Кравчук вдався до хитрого маневру – проголосив референдум, який відбувся 1 грудня 1991 року.
Коли 90,32% українців обрали Незалежність, а у Криму ця цифра була понад 50% – це викликало шок у радянського компартійного керівництва та нового російського. Українці заявили на цілий світ, що вони хочуть бути вільними. І цього вже ніхто не міг заперечити.
Москва так просто не відпустить Україну
Західні аналітики, які працювали у спецслужбах, тоді говорили, що Україна буде йти за так званим «югославським сценарієм». Тобто побоювались поділу між сходом і заходом, можливості, що розпочнеться громадянська війна, а дестабілізуючими чинниками будуть конфлікти через мову та релігію. Крім того, йшов шантаж ядерною зброєю. Американці хотіли за будь-яку ціну ліквідувати всі стратегічні наступальні озброєння, а росіяни хотіли забрати і тактичну ядерну зброю і говорили про поділ Чорноморського флоту. Тобто росіяни в Криму підтримували сепаратистів, колишня агентура КДБ не спала. Але можемо завдячувати і Кравчуку, і тодішньому керівництву, що вдалося плавно відійти від цього конфлікту. Втім ці проблеми все одно виринули в 2014-му році і розіграли ту ж саму карту, тобто Крим і Донбас.
Ключова роль в українського народу
Ключові особи – це народ України і та пасіонарна більшість, яка хотіла змін, бо так жити більше не можна було. А еліти комуністичні боялися втрачати свою владу на місцях, тож сподівалися, що у вільній Україні вони будуть новими господарями, що не залежатимуть від Москви і зможуть провадити власну політику.
Ще одним рушієм Незалежності були національно-демократичні сили, десиденти і борці ОУН-УПА, які були полів’язнями в СРСР. Вони так само зробили вагомий внесок у цю боротьбу і підняли рівень національної самосвідомості - Україна повинна бути Незалежною.
У кожній з груп були люди, які хотіли цих революційних змін, але на жаль, потім вони всі в запалі відійшли від цієї роботи і як наслідок - контрреволюційні зміни, тобто відновлення комуністичної партії, створення проросійської п’ятої колони. Також не вступ України в ЄС і НАТО – це ті парадигми, що пригальмували цей добрий старт. Тоді українське суспільство було ще трохи інертним і не готовим до справжніх змін. Референдум - це був такий Happy End «Оксамитової революції», яка відбувалася тоді в Радянському союзі.
Захід боявся самостійної України
Як завжди у геополітичному вимірі таке було, що Захід боявся відокремлення України від Росії. Є відома суперечлива промова 41-го президента США Джорджа Герберта Вокера Буша, яку сучасники назвали «Chicken Kyiv speech» та розцінили як спробу підіграти Кремлю та відмовити українців від проголошення Незалежності. Він, а ще Маргарет Тетчер, говорили, що Україні не треба від’єднуватися, що Росія не зможе існувати без України, що ми будемо воювати і буде сплеск націоналізму. Це були ті фейки, які і зараз розкручують. Захід, як завжди, боїться тільки за себе і уникає всіх можливих ризиків. Незалежність України якраз розглядали як виклик для Європи та США.
Після референдуму Україну визнали інші держави
Референдум 1 грудня 1991 року – це було «лененінське танго» у виконанні Леоніда Кравчука, який не хотів брати відповідальність на себе, а сказав: «Ну це народ вирішив! Як він сказав, так я і підтримаю». Це був остаточний крок, коли Україна стала Незалежною і тільки після референдуму її почали визнавати інші держави. Уже наступного дня, 2 грудня 1991-го, Україну як вільну державу визнали Польща і Канада, 4 грудня - Литва і Латвія. Також референдум провели одночасно із виборами першого президента України. Ним став Леонід Кравчук. Розмовляла Віра Лабич
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
