У нас менший обмінний фонд. Білецький про захисників Маріуполя, втрати і резерви

Про ситуацію на фронтах, запоруку перемоги та долю захисників Маріуполя - в інтерв'ю в інтерв'ю проєкту "Говорить Великий Львів" говорив перший командир полку "Азов" Андрій Білецький. Розмову розпочав з того, що Україна справді може відновити свою територіальну цілісність військовим шляхом, втім потрібно кілька передумов. На його переконання: питання стоїть не лише про кількість зброї, а передусім про людей і їхнє вміння ефективно використовувати озброєння. - Чи вірю я, що ми можемо повернути всі землі військовим шляхом? Так, - впевнений Андрій Білецький. - І вже зараз ми цим займаємося. Це реальна річ. Якщо говорити про етапи, то в першу чергу має пройти стабілізація фронту. Росіяни мають дійти до межі своїх наступальних можливостей, зокрема, сухопутних угруповань. Наступна річ - коли переходити в наступ. Це буде залежати від накопичення Україною потрібного наступального потенціалу. І це не лише зброя, яку очікуємо від Заходу. Це ще й людський ресурс. Якщо говорити про кількість, то тут усе не погано. Якщо ж говорити про якість, то потрібно більше енергії та уваги приділяти підготовці особового складу. Передусім, це мобілізовані, яких призивають, і які мають замінити тих, хто вибуває зі строю, чи тих, кому треба дати відпочити - вперше за чотири місяці.

Не можемо дозволити таких втрат як росіяни

- Це тотально механізована війна і в такій війні рівень жертв на порядок вищий, аніж був у тій війні, яку Україна вела з 2014 року і до цього часу. Очевидно, що війна не відбувається в одну калитку. Є жертви - і вони величезні - й з української сторони.

Я знаю умовні цифри по різних ділянках фронту, можу десь підрахувати цифру по всій території, але... Навіщо це казати... Це лише може деморалізувати людей.

Знову ж таки наш ресурс... Ми кажемо, що Росія знімає умовно 600 гармат з консервації, а Україна за це час отримує лише сто. Не варто міряти так лінійно, адже ми отримуємо гармати абсолютно іншого класу. Треба прийняти, що до самого кінця війни Росія матиме  більше гармат, танків, людей. І це означає лише одне: якщо ми хочемо перемогти в цій війні, то маємо просто бути ефективнішими, професійнішими. Для цього потрібно мати краще озброєння й ефективніше його використовувати - і на індивідуальному, і на командному рівнях. Поки що насправді так і є - за рахунок досвіду, здобутого за майже 9 років.  Але якщо не приділяти уваги підготовці людей, то... Росіяни собі можуть дозволити величезні втрати. Ми ж їх собі дозволити не можемо. Ми - це 40 мільйонів людей, а не 140 мільйонів як у РФ. Тому якщо ми навіть отримали чудову гармату, але до неї нема розрахунку, який може використати її ефективно, то толку нам з тої гармати. Дуже важливо, що коли просимо зброю, то паралельно треба наполягати і на навчанні наших військових на Заході. Щоб відправляти десятки тисяч бійців в учбові частини. Такі воїни повертатимуться підготовленими. Таким чином ми підвищимо свою ефективність. Саме так зможемо перемагати росіян не кількістю і не героїзмом, якого предостатньо, а класом. - А яка мета озвучення таких цифр, які справді лякають? -  Це визначення внутрішньої межі... Ми повинні розуміти, що не лише військовими засобами визначається межа. Є ще й економічний фактор, коли санкції ще зіграють свою роль. Росія - це країна з багатьма внутрішніми конфліктами. Це не просто багатонаціональна країна, вона ще й шовіністична. Тому якщо Росія буде нести величезні втрати, то питання "окраїн", північного Кавказу, Сибіру стане дуже гострим. І коли почнеться внутрішня буча, буде не до завойовницьких військ. Загально вважається, що оборона - це сильна позиція, напад - слабкіша. Сторона, яка нападає, втрачає більше. Тому тримаючи таку тотальну оборону ми можемо призвести до внутрішнього неспокою в Росії. Якщо говорити про внутрішню складову, то ми бачимо, що росіяни принципово не хочуть проводити мобілізацію. Бо вони розуміють, що це межа внутрішнього невдоволення населення.

Можливостей для стратегічного прориву наразі не видно

- Росіяни пробували зробити широке охоплення через Ізюм-Барвінково, потім з виходом на Покровськ, проривом з півдня і таким чином зробити великий котел. Сил для цього не достатньо, тому зосередилися на вирішенні локальних задач - захоплення адміністративного кордону Луганської області. Основною ж точкою прикладення сил є Сєвєродонецьк. Щодо інших фронтів, то Харківський перебуває наразі у стані "болота": український контрнаступ застопорився через географічні перепони - лісова смуга, водосховища, росіяни також не можуть рушити вперед, а штурхаються за декілька сіл. Навряд чи там можливий серйозний успіх з обох боків. На Запорізькому напрямку, де я перебував в останні дні, ситуація для України доволі оптимістична, але ще без широкомасштабних можливостей на прорив. Росіяни натомість увіткнулися в оборону на лінії Василівки, Гуляйполя, до Великої Новосілки. Відтак вони навіть трохи відсунулися назад і почали вибудовувати свою лінію оборони в 5-7 кілометрах південніше від нинішньої межі. Тому тут наші справді тиснуть, відтісняють, відбивають певні невеликі населені пункти, звільняють десятки кілометрів української території, але можливостей для стратегічного прориву наразі не бачу. Щодо Херсонського напрямку, то мені складніше говорити про ситуацію там, але й на ньому, мабуть, наразі без глобального прориву.

Захисники Маріуполя: бачу серйозні шанси

- На даний момент усі захисники "Азовсталі", не залежно від підрозділів, перебувають в Оленівці на території, що підконтрольна так званій "ДНР". Ще невелика частина бійців є у лікувальних закладах Новоазовська і Донецька. Після стабілізації їхнього стану їх відправляють у ту ж Оленівку у табір утримання полонених. Що можна ще говорити... Говорити про те, що обмін може відбутися найближчим часом... У росіян тут також є ті, кого їм треба забрати. Я бачу серйозні шанси і сподіваюся. Тим паче, що перемовини веде ГУР і робить це краще. Тому шанси про повернення поранених є. Що стосується всіх інших, то з цим складніше: будемо відверті, у нас значно менший, аніж у росіян, обмінний фонд, а вони хочуть дотримуватися принципу один до одного. І друге - всі ми розуміємо, яке ставлення в росіян до людей, які зламали ідею бліцкригу на південному напрямку... Їх захочуть міняти в останню чергу. Але будемо сподіватися, що липень-серпень стануть місяцями українських перемог, створення котлів для росіян, що збільшить обмінний фонд, і ми побачимо наших товаришів-побратимів у Великій Україні.      

• ГОВОРИТЬ ВЕЛИКИЙ ЛЬВІВ
• ПОЛОНЕНІ
• МАРІУПОЛЬ
• ПОЛК АЗОВ
• АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ