Воїн прощався з життям, та львівські лікарі витягли його з лап смерті

До служби в ЗСУ 36-річний Роман Петров з Кривого Рогу працював електриком. Мобілізувався чоловік торік у серпні. Служив у 53-й ОМБр імені князя Володимира Мономаха. Роман став командиром бойової машини. Наприкінці червня поблизу Торецька він отримав поранення. Тоді Роман допомагав нести пораненого побратима до евакуаційного авто. Як раптом – ворог почав обстрілювати їх з мінометів та скидати боєприпаси з дронів. Командир бойової машини теж став 300-м. Отримав поранення живота, грудної клітки та ноги.

“Я відразу по рації сказав побратимам, що приємно було з ними служити. А командир роти сказав, що мені ще не час помирати”, – згадує Роман.

Після трьох діб у прифронтових шпиталях важкопораненого бійця евакуювали до Львова – у Центр UNBROKEN. За словами медиків центру, він поступив у важкому стані з усіма ознаками септичного шоку. Це найтяжчий прояв сепсису – системної запальної реакції організму у відповідь на інфекцію. У такому стані вдається врятувати лише одиниці пацієнтів. Романа підключили до апарату штучної вентиляції легень, ввели в стан медикаментозну сну та виконали низку першочергових операцій.

У пацієнта були відкритий перелом стегнової кістки, проникаюче поранення в ділянці тазу та прямої кишки, яка була схожа на сито. В ній було аж 12 пробитих осколками отворів! Тож найперше наші хірурги вивели стому — це штучний отвір у черевній стінці для виводу вмісту кишківника. А потому розкрили анаеробну флегмону тазу, яку ще називають газовою гангреною. Це гнійне запалення м’яких тканин, яке може виникати за таких поранень. Наші хірурги випустили гній, почистили тканини та дали їм доступ до кисню. Цілий місяць Роман перебував у реанімації, його час від часу оперували і ніхто не знав чи виживе цей захисник, - зазначають у центрі.

“Його стан був настільки важкий, що мало хто сподівався, що він з того стану вийде. Але завдяки спільним зусиллям команди анестезіологів та хірургів вдалося стабілізувати пацієнта та досягти позитивної динаміки”, – розповідає Андрій Микуш, хірург Центру UNBROKEN.

Зараз Роману вже краще. Проте на повне відновлення піде ще багато часу. Захисник каже, що його головна підтримка на шляху до одужання – це дружина і дворічний синочок.

“З великою війною я почав більше цінувати життя. Бо до цього виявляється, що ти мав усе, але ти цього не цінував”, – каже Роман.