НТА > НОВИНИ > Місця > 2061 метр над морем. Підкорити найвищу вершину України вперше

2061 метр над морем. Підкорити найвищу вершину України вперше

Прекрасній Говерлі і тим, хто хоче нарешті на неї піднятися, присвячуємо цей лонгрід. Трохи довгий, як і шлях на гору. Бо хто сказав, що буде легко?

937

До 24 серпня і 30-ї річниці Незалежності залишився лише місяць. Тому якщо плануєте саме цього дня вирушити на Говерлу, можна починати готуватися вже зараз.

Та передусім цей матеріал буде корисним для всіх, хто вперше вирішив підкорити головну гору України. Де зупинитися, що з собою взяти і які маршрути ведуть на вершину, –  NTA зібрав поради і враженням і від мандрівників з досвідом, і від тих, хто лише нещодавно вперше випробував себе підйомом на Говерлу.

 Це не страшно, але й легковажити – погана ідея. Поради профі

Кожен крок у горах – наче виклик самому собі. Особливо, коли робиш його вперше: спочатку страшно, ще не до кінця віриш у свої сили, постійно сумніваєшся. Але, варто лише пройти частину шляху, як розумієш: «Я не маю відступати!».

Для новачків Говерла справді виглядає як випробування. А ось люди, які звикли часто ходити у гори або ж займаються цим професійно, сприймають цю вершину як звичайнісіньке місце для прогулянки.

«Я майже все життя займаюсь альпінізмом. У першу чергу, технічним. У Карпатах я буваю частіше взимку, бо катаю фрірайд. А влітку їду, щоби  трошки провітрити мізки від справ… Для мене це скорше прогулянка! З альпіністської точки зору, в Карпатах небагато маршрутів, що містять технічну складність», – розповідає NTA альпініст Сергій Недосєков.

Та все ж, професіонали наголошують: Говерлою новачкам легковажити не варто навіть влітку. Перед тим, як вирушити у похід на найвищу точку українських Карпат, слід обов’язково переконатись, що на її вершині – сприятливі погодні умови.

Навіть коли спека внизу, теплий одяг – обов’язковий

«Перед виходом «наверх» важливо подивитись погоду. Саме на горі, не поблизу. Найзручніший сервіс, яким я, до прикладу, користуюсь –  https://www.mountain-forecast.com/peaks/Hoverla/forecasts/2061. Якщо буде гроза, сильна негода, дощ, а у вас немає базової альпіністської чи гірськотуристичної підготовки – на Говерлу однозначно йти не варто! Негода в горах сильно відрізняється від того, до чого ми звикли внизу. Навіть улітку на вершині в дощ температура може падати до 4-6 градусів. Може бути град, ураганний вітер, відсутність видимості. За таких умов там легко заблукати, вийти на скельні скиди та й просто – замерзнути», – радить альпініст.

Також, як під час сходження на Говерлу, так і на будь-яку іншу вершину, слід подбати про воду та захист від сонця. Зокрема потрібно взяти із собою приблизно 2 літри води на одну особу – на випадок, якщо раптом на шляху будуть відсутні джерела. А також – головний убір та одяг, який захистить від пекучих сонячних променів.

«Навіть в ідеальну погоду треба мати з собою в наплічнику одяг на негоду. Обов’язкова – водонепроникна куртка. А ось поліетиленовий дощовик – не раджу. Сильний вітер легко зірве його і  залишитесь на вітрі без захисту», – наголошує Сергій Недосєков.

Що з собою взяти у похід:

  • вода
  • аптечка
  • зручне взуття
  • теплий одяг
  • одяг, що не промокає
  • головний убір для захисту від сонця
  • шоколад, солодощі

Коли на Говерлі лежить сніг, без підготовки йти також не варто. Чоловік зазначає, що такий період тут триває приблизно з листопада і аж до кінця травня.

«Важлива статистика: щороку в Карпатах під час сходження лавин гине одна-дві людини. І це не завжди фрірайдери. Найчастіше гинуть ті, хто ходить пішки!», – застерігає альпініст.

Окрім цього, людям, які мають проблеми зі здоров’ям та зайву вагу, під час сходження на Говерлу рекомендують обрати помірний темп. Важливо, аби йти було легко і серце не вистрибувало з грудей.

«Але й залишитись на непідготовлену ночівлю через надто повільний рух – теж не варто. Взагалі, підготовка, якийсь біг, хоча б 3-5 км упродовж місяця декілька раз на тиждень будуть не зайвими для будь-кого, хто збирається підкорити Говерлу», – додає чоловік.

 Які є маршрути

Основних маршрутів на Говерлу є два, розповідає альпініст Сергій Недосєков. Один простіший – йти потрібно з турбази Заросляк. Саме з цього маршруту він радить починати новачкам.

Є ще й другий маршрут з хутора Козьмещик. Він, за словами чоловіка, трішки складніший і довший. Він має два варіанти – короткий, але стрімкий, або ж довший, який пролягає через перемичку між Петросом і Говерлою.

До слова, який би маршрут не обрали, на початку сходження обов’язково зафіксуйте його в телефоні. Повертатися бажано завжди тим самим варіантом, аби врешті не опинитися в незнайомій місцині.

Оптимальні варіанти для зупинки-ночівлі у поході на Говерлу – також Заросляк і Козьмещик. Не доведеться витрачати часу на підхід/доїзд із більш віддалених населених пунктів. Можливостей для поселення багато – від комфортного приватного сектору, до «спартанських» колиб чи навіть життя у наметі.

Говерла із Заросляка:

  • довжина маршруту в один бік по синьому маркуванню – 3,7 км, по зеленому – 4,3 км;
  • набір висоти – 770 м;
  • підйом –  2,5 – 3,5 години, спуск – 2 – 2,5 години;
  • найкоротший маршрут підйому та спуску;
  • найпопулярніший маршрут, тому багатолюдний;

Говерла з Козьмещика:

  • довжина маршруту в один бік – 7,7 км;
  • набір висоти – 1200 м;
  • плавний підйом з досить рівномірним набором висоти;
  • підйом – 4 – 4,5 годин, спуск – біля трьох годин;
  • один з наймальовничіших маршрутів на Говерлу
  • менше людей, ніж на стежці  із Заросляка, більше краєвидів.

Поспішати в горах – погана ідея

Корисними порадами поділився й франківчанин Ростислав Струтинський. Хлопець обожнює мандрувати, тож і в гори ходить доволі часто. На самій Говерлі був декілька раз, а ось вперше така нагода випала ще з малечку.

«Піднявся ще з батьками десь у віці 10 чи 11 років. Тоді маршрут на найвищу гору українських Карпат ще не був таким розрекламованим та велелюдним як сьогодні, а бізнес лише починав займати тут свою нішу. Потім ще двічі ходив у старшому віці. Страху не було ні у дитинстві, ні пізніше. В 10 років я не усвідомлював, що таке гірський хайкінг. Тоді це сприймалось як звичайна пригода, поїздка з батьками. Йшов з невеличким рюкзаком і, звичайно, не я планував логістику, не я вирішував, що з собою взяти», – ділиться спогадами Ростислав.

Із досвідом хлопець зрозумів: у горах не варто квапитись. Краще, розповідає він, взагалі не підкорити гору з першого разу, аніж намагатися стерпіти непосильні для організму навантаження.

«У вказівниках вам обіцяють швидке сходження. Мовляв, за 2,5 години ви точно будете нагорі. Так ось, ніколи не сприймайте ті часові припущення табличок як істину останньої інстанції! У кожної людини власний ритм та витривалість. До того ж, досвід підказує, що поспішати в горах – погана ідея. У горах, загалом, складно розпланувати  усе до хвилини. Крім цього, завжди краще мати 2-3 години запасу до потяга/маршрутки/від’їзду автомобіля», – каже франківчанин.

Зазвичай, першою всі хочуть підкорити саме найвищу гору українських Карпат, не спробувавши перед цим інші вершини. Та це, за словами Ростислава – цілком виправдано, оскільки тут добре промарковані маршрути, є торгівельна інфраструктура. Важливо – тут дійсно безпечно для початківців, оскільки на Говерлі завжди чергують рятувальники. Утім сам Ростислав Говерлу не дуже любить.

«Не дарма досвідчені мандрівники цей маршрут називають «тапочним», бо сюди в легкому взутті піднімаються. Більшість з цих людей в гори більше ніколи не піде. Натомість, в Карпатах є багато інших гір, похід в які дає змогу відчути себе якщо не першопрохідцем цих країв, то, щонайменше, дослідником. Якщо хочете залишитися з природою наодинці, слухати пташок у лісі, а не стояти в черзі до джерела, то виберіть будь-яку іншу вершину – там гарантовано буде втричі менше людей. Якщо ж не хочете нести важкий рюкзак, боїтеся маршрутів, де людей немає годинами, але при цьому хочете побачити красиві краєвиди – вам на Говерлу однозначно», – зізнається він.  

 За словами хлопця, є ще й третій варіант мандрівки: підйом на Говерлу можна поєднати з сусідніми горами та водоспадом Гук. Тут буде значно менше туристів і більше нестоптаних стежок.

Що таке «гуцульські» кілометри або не вір місцевим міркам

Мешканець Львова Юрій Мельник також переконаний: Говерла – це радше спорт, аніж туризм. За його словами, на відміну від інших карпатських вершин, Говерла доволі людна.

«Тут навряд чи можна відчути те умиротворення, яке людина відчуває, коли мандрує горами… Десь на підступах до Говерли можна знайти місця, де більш спокійно і тихо, але таких насправді дуже мало… Та оскільки це найвища гора в Карпатах, то певні емоції з висотою тут таки виникають. Передовсім, уявіть собі: ви фізично підіймаєтесь на рівень хмар, а потім – вище рівня хмар», – зізнається чоловік.

Також він радить не вірити цифрам, які озвучують місцеві жителі. Мандрівник зауважує: коли вам кажуть, що до тієї чи іншої точки – йти ще 2 чи 3 кілометри, то цю цифру можна сміливо множити на три або навіть на чотири.

«У районі Говерли працюють «гуцульські кілометри», це такий жарт звісно. У них вірити не варто. І хоч місцеві жителі також вимірюють відстані у кілометрах, їхнє розуміння трішки не співпадає із нашим низинним розумінням відстаней», – каже Юрій.

Слова Юрія підтверджує й «першачок» львів’янка Марта Лігус. До першої вилазки на Говерлу підготувалась завчасно. Коли розпочався перший локдаун, вона щодня проходила з друзями по 10 кілометрів, а згодом – і зовсім збільшила щоденні прогулянки до 20 кілометрів в день. Тож пропозицію піднятись на Говерлу прийняла дуже позитивно.

Коли ж потрапила на вершину, була дуже здивована: відстань, яку їй довелось пройти, виявилась значно більшою, ніж уявляла собі насправді.

«Пам‘ятаю, як дивувалась з людей, які раділи підкоренню Говерли. Думала: «Чого ж вони тішаться? Це ж якихось 2000 метрів вверх». Але, знаєте, потім ці слова я згадувала протягом всіх восьми годин походу. В горах справді відстані міряються якось інакше. До прикладу, коли я побачила знак «До вершини 400 м», то подумала «Ну ще 10 хвилин і я вже на місці». Насправді ж ішла ще десь годину дуже різким підйомом. Не знаю, чому люди говорять про відкриття тільки другого дихання. Вони, напевно, не знають, що відкритись може і третє, і четверте!», – жартома зізнається дівчина.

Складніший, але красивіший і такий, що мотивує

Перший підйом на Говерлу дівчина здійснила найменш людним та досить складним маршрутом. Щоправда – сталось це зовсім випадково.

«Коли я піднялась на вершину, в мене були сльози на очах від того, що я змогла це зробити. Звісно, весело було, коли товариш повів мене на іншу сторону вершини і показав, як люди табунами піднімаються пологою галявиною. Тут я зрозуміла, чому нам на шляху ніхто не зустрічався. Виявляється, маршрут треба вивчати до того, як ти його розпочнеш, інакше в тебе буде чудова можливість хвалитись друзям, що ти піднявся на Говерлу найважчою стежкою, сам того не знаючи…», – сміється вона.

 Тепер Марта переконана: гори – це справді найкращий мотиватор та вихователь сили волі.

«Дорогою до вершини я разів зо десять питала себе: навіщо я на це підписалась. Казала собі, що це вперше і востаннє йду в гори. Але вже після спуску я гуглила як піднятись на Арарат! Тепер хочу ще раз відчути цей кайф від усвідомлення того, що моє «не можу» дуже далеке від реальної межі можливостей!», – розповідає львів’янка.

Говерла – випробування на витривалість і… зміцнення стосунків

Львів’яни Соломія та Владислав про своє перше сходження на Говерлу теж розповідають із захопленням та приємною ностальгією. Закохані пишаються: чудово, що наважились на таку авантюру вдвох.

«Ми вперше піднялись на Говерлу у серпні 2020 року. І ми дуже пишаємось, що розділили цей досвід на двох. Для нас – це ще одне спільне досягнення, і воно зміцнило наші стосунки. Наш шлях розпочався від бази Заросляк через ліс. Дорога не завжди була легкою: нам траплялися великі коріння дерев, через які ми спотикалися.

Місцями були дуже вузенькі стежини, на яких могла пройти лише одна людина. Також були величезні каміння, круті підйоми та обриви. Але ті мальовничі обриси, які видніються згодом – додають сил і впевненості йти далі! А потім, коли ти підіймаєшся до самісінької вершини і бачиш ці краєвиди, то починаєш сумніватися в реальності побаченого – настільки це прекрасне видовище», – ділиться спогадами Соломія.

 За словами дівчини, всупереч перешкодам на шляху, підйом на Говерлу не викличе великих труднощів для людей, які звикли навіть до пасивних видів відпочинку.

 «Чи вартує підійматись на Говерлу? Однозначно, так. Як на мене, навіть для тих, хто любить лінивий відпочинок –  це буде хорошою розрядкою серед спокійних буднів. Говерла – хороше випробування на витривалість, яке відкриває сильні сторони кожного та пробуджує авантюризм до підкорення інших вершин», – додає львів’янка.

Анастасія Сорока

Фото: вільні джерала, Kuluarpoрod, Марта Лігус, Олеся Головач, Соломія Притула

 

 

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
1
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі