У результаті стрімкого наступу рух «Талібан» здобув фактичну та повну перемогу в Афганістані. Представники організації, яку не толерують у цивілізованому світі, встановили контроль над усією територією країни.
Уряд і президент Ашраф Гані залишили країну, в аеропорту Кабула панує хаос через велику кількість охочих евакуюватися. Однак самі таліби стверджують, що багаторічна війна в тепер їхній країні завершилася.
Фіговий лист на два трильйони доларів
Як це часто буває у схожих випадках, український сегмент Facebook рясніє «експертними» дописами й емоційними висновками про ситуацію у мало зрозумілій для нас країні. Додають ажіотажу і загальновідомі факти, які дещо не вписуються у канву звичних уявлень про міжнародну політику.
Зокрема, те, що Афганістан з 2012-го року має статус основного союзника США поза НАТО. Це те, чого би хотілося для України і чим би пишалися українські політики з найвищих ешелонів влади.
Ще один факт: на підтримку прозахідної афганської влади за весь період американці виділили аж два трильйони доларів. При цьому медіа США неодноразово вибухали розслідуваннями про корупційні скандали, коли гроші часто не доходили до афганських адресатів, а залишалися в кишенях американських чиновників чи військових.
Тобто повний контроль США над Афганістаном, за великим рахунком, виявився таким собі «фіговим листом», який дуже легко нівелювали та знешкодили фанатики з Талібану. За повної пасивності адміністрації Джо Байдена.
Нинішньому президенту США тепер дорікатимуть не лише «страусовій» позиції у питаннях, що стосуються «Північного потоку-2», а й фактичній «капітуляції» в Афганістані…
«Примітивно простий» урок для України
Однак політолог Сергій Таран вважає, що жодної демократії США в Афганістані ніколи не хотіли будувати. «Операція США була відповіддю на теракт 11-го вересня, коли адміністрація Буша-молодшого вирішила, що краще знищувати терористів на ворожих територіях, де вони тренуються, ніж потім отримувати від них теракти на власній території», – зазначив він.
На думку політолога цю мету досягнули – у США за 20 років не відбулося жодного масштабного теракту, а Осаму бен Ладена, якому таліби надавали притулок, знищили на території сусіднього Пакистану.
Але війна затягнулася, стала непопулярною, і спочатку Трамп, а потім Байден наважилися вивести війська.
«Бо США завжди діють лише у власних інтересах. Втім, як і будь-яка інша розвинена країна, якщо хоче вижити у світовому хаосі», – наголосив Сергій Таран.
Із цієї резонансної історії політолог бачить такий «примітивно простий» урок: «Україна цікава світові рівно настільки, наскільки її інтереси корелюються з інтересами ключових країн. І майстерність будь якої, зокрема, української дипломатії полягає не в тому, аби істерично кричати «Чому ми не в НАТО?» чи писати відосики до кандидатів у німецькі канцлери, а в тому, щоби системно доводити світові, що підтримка України – це в інтересах Заходу».
І робити це Україна має винятково у власних інтересах, зазначив Сергій Таран. За його версією, Україна просто має знайти своє місце на геополітичному «ринку». Це може бути і роль надійного форпосту протидії російській експансії, і / або зразкова модель реформування країни, або просто надійного партнера з великим ринком та логістикою.
«Звісно, аби це все робити, потрібно хоча би трохи розуміти суть світових процесів. Бо, на відміну від наших співвітчизників, світ не цікавлять «шуточки» та шоу у стилі 95-го кварталу», – підсумував Сергій Таран.
Окупація – зло, вона приречена на поразку
Натомість директор неурядової організації «Українські студії стратегічних досліджень», колишній депутат Верховної Ради України від «Свободи» Юрій Сиротюк закцентував увагу на іншому аспекті. На його думку, афганська ситуація підтвердила, що будь-який національно-визвольний чи релігійно-визвольний рух, який бореться проти іноземної окупації, може виграти.
«І це залежить не від сили чи слабкості суперники, а від віри у себе і послідовності в боротьбі. Я зараз не аналізую особливості руху Талібан. Просто так сталося, що вони очолили визвольний рух в Афганістані. Будь-яка окупація – зло. Окупанти, під якими би гаслами вони не приходили – завжди окупанти. Саме окупанти виростили монстра-спаринг-партнера і неминуче програли», – наголосив політичний експерт.
Юрій Сиротюк також звернув увагу на такий причинно-наслідковий ланцюжок. Ті, хто служать окупантам, – колаборанти. Колаборантів ніхто не любить: ані народ, який вони зрадили, ні окупанти, яким вони присягнули. На колаборантах ніколи не побудуєш міцної державності. Скільки б мільярдів їм не накачували – вони розбігаються після першого пострілу.
«Спроба будувати владу в Україні на колаборантах матиме такі ж наслідки. Перемагатимуть ті, хто матиме більше духу і більше віри. Коли зустрічаються віртуальний простір і людина з дубельтівкою, результат визначений наперед», – підсумував Юрій Сиротюк.
Війна, яку програємо і ми
Натомість політолог Андрій Смолій вбачає у цих процесах поразку прозахідних політиків Афганістану насамперед в інформаційній та ідеологічній війні, яку він вважає ментальною чи ціннісною.
«Це війна за світогляд, за розуми, за погляди, – наполягає він. – В Афганістані 45% населення це молоді люди до 20-ти років. І Талібан виграв війну за їхні голови та світогляд. Вже потім іде зброя, танки і повна окупація політична та військова».
Як це перенести на Україну зразка 2021-го року? У цьому плані політолог категоричний: «Ми відверто програємо інформаційну, ідеологічну та ціннісну війну. З кожного чайника чути московський медіапродукт, а влада робить все, щоб українського не ставало більше».
Андрій Смолій пригадав, що на Донбасі теж спочатку зникла українська мова. І в Криму не було нічого питомо українського в часи Януковича. А мова, на його думку, тут має величезне значення.
«Нинішній «Афганістан» – це про ще один сигнал нам як не треба робити. Це сигнал того, що треба будувати своє, потрібно боротися насамперед інформаційно й ідеологічно. Треба боротися за молодь, яку так активно обробляє «рускій мір». Поки в нас ще є час, адже його стає все менше. Адже інформаційно-медійна війна – це засіб ворога номер 1, особливо в Україні», – підсумував Андрій Смолій.
Довідка: що таке Талібан
Талібан – радикальний ісламістський рух сунітського напрямку, що зародився в Афганістані серед пуштунів 1994-го року, керував Ісламським Еміратом Афганістан з 1996-го до 2001-го року та регіоном Вазиристан на півночі Пакистану з 2004-го року. Дипломатично лише три держави визнавали його правління: ОАЕ, Пакистан і Саудівська Аравія.
Засновниками руху стали 30 студентів (звідси назва: талібан арабською – студенти) мусульманської духовної школи міста Кандагар на чолі з муллою Мухамедом Омаром. Характерною рисою талібів є чорні тюрбани та білий одяг. В умовах громадянської війни, яка не припинялася після повалення прокомуністичного режиму Мухамеда Наджибули 1992-го року, таліби закликали афганське суспільство до єднання та миру під прапором ісламу.
У багатьох країнах світу рух «Талібан» внесено до списку терористичних організацій, його діяльність заборонена. З листопада 1999-го проти Талібану діють міжнародні санкції ООН за відмову видати терориста Осаму бен Ладена та сприяння терористичній організації «Аль-Каїда».
Після відведення війська США з Афганістану 2021-го року, з липня до 16-го серпня Талібан захопив усю територію країни, після чого лідери руху заявили, що війна закінчилася. Президент Афганістану у супроводі керівника своєї адміністрації і радника з нацбезпеки покинув країну.
Віталій Павлишин
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook 
Коментарі