Із листопада до березня включно триває біатлонний сезон у світі. І практично на всіх змаганнях, куди у нинішніх непростих умовах допускають глядачів, можна побачити наших уболівальників і українські прапори. Хто ці люди, які несамовито люблять біатлон, і як до них долучитися?
Взагалі, поєднання бігу на лижах і стрільби на влучність є популярним навіть серед тих, хто не цікавиться (або мало цікавиться) будь-яким іншим видом спорту. В цьому ще одна унікальність біатлону, яка робить його помітним явищем у сучасному світі.
Як поїхати на біатлон?
Можна і з екскурсіями
Відвідувати біатлонні змагання можна і самостійно, і за допомогою туристичних компаній. У кожному варіанті є свої плюси і мінуси.
Як розповів NTA відомий український шанувальник біатлону, а тепер іще й журналіст Ігор Могильняк, зараз, коли пандемія коронавірусу суттєво вплинула на особисту присутність глядачів на змаганнях, мабуть, оптимальніше вдатися до послуг турагенцій.
«Ні від кого не залежиш, тебе привезли, відвезли. Готелі зазвичай хороші, в них добрі умови. Автобусом трохи легше їхати, можна поспати, не напружуєшся порівняно з тим, коли робиш самостійну поїздку», – зазначив він.
Однак є і мінуси. Зокрема, якщо ти великий фанат біатлону та не хочеш нічого пропустити, то під час таких організованих поїздок маєш менше часу до і після гонки. Бо група чекає, а там – заплановані екскурсії, хоча на них тобі і не обов’язково. Проте, з іншого боку, якщо не так часто буваєш у Європі, то й на екскурсії з’їздити цікаво.
«Якщо подорожувати самостійно, то бажано машиною. Ми цього року з другом їздили в Чехію. Це обійшлося приблизно по 300 євро на кожного. Могло бути й дешевше, але виникли певні обставини в Польщі, тож довелося видати додаткові гроші на пальне. До того ж, ми їздили тільки удвох, було би нас четверо, вийшло би дешевше», – додав наш співрозмовник.
Усе залежить від дрібниць, наголосив Могильняк, – скільки машина бере пального, де харчуєшся, де ночівлю знаходиш, плюс – нинішні обмеження, плр-тести тощо. Саме тому на ту поїздку до Чехії вони потратили більше, ніж це вийшло би під час організованої туристичною агенцією поїздки.
Економна поїздка у Швецію
«Однак кожен випадок варто розглядати окремо: коли подорожуєш сам – ти незалежний від групи, живеш, де хочеш. Знаходимо по 15-20 євро помешкання. Все вирішуємо індивідуально», – зауважив біатлонний фанат із Коломиї.
Він також розповів, що на один із перших етапів до Швеції їздили п’ятеро його друзів. У Польщу – машиною, скинулися приблизно по 30 євро, літаки-ловкости теж знайшли приблизно по 30 євро у два боки, там, у Стокгольмі, взяли машину на прокат. Словом – приблизно у 200 євро на кожного їм усе обійшлося.
«Так можна їхати, якщо ретельно все організувати і прорахувати. Але це за умови, що відкриті всі кордони, як це було до пандемії. А зараз усі ці обмеження, одне, друге, третє, ти навіть не знаєш, як спланувати. Країни закривають, авіарейси скасовують – це дуже ускладнює весь процес», – наголосив наш співрозмовник.
«Організованим туром у таких умовах вигідніше. Якщо хочеш взагалі не паритися, можна дати трохи більше грошей і спокійно насолоджуватися. Хоча у нинішніх умовах не завжди є різниця між самостійними поїздками й організовано-груповими», – закцентував увагу на такому нюансі Ігор Могильняк.
Лише два варіанти для поїздок
Зараз на ринку таких поїздок на етапи Кубка світу з біатлону активно працює компанія Travel Room. За словами нашого співрозмовника, пропонує адекватні ціни та хороші послуги. Є ще, наприклад, Trump Travel, але там дорожче, орієнтовно на 100 євро.
За словами Ігоря Могильняка, такі тематичні поїздки від туристичних компаній не пов’язані з федерацією. Комерційні структури і самі навчилися заробляти гроші на шанувальниках біатлону.
Зокрема, Travel Room пропонував поїздку в Австрію на три дні змагань етапу Кубка світу в Гохфільцені (10-12 грудня) за 260 євро. У це входило – проїзд туди і назад, страхування, проживання зі сніданками, плюс екскурсії в Будапешт (Угорщина) й Інсбрук (Австрія).
Однак за два тижні до початку перегонів стало зрозуміло, що австрійські старти пройдуть без уболівальників.
«Рік знову дурний виходить, минулого року без глядачів майже взагалі. Цього року Швеція пустила тих, хто вакцинований. Далі – невідомо: є етапи, де вже визначилися, аби проводити змагання без уболівальників, а є такі, де ще дозволені глядачі», – зауважив Могильняк.
Станом на тепер Travel Room пропонує лише дві поїздки: на 6-ий етап в німецький Рупольдінг (12-16 січня) і на 9-ий етап в естонську Отепю (10-13 березня).
Найближчий етап – 6-9-го січня в німецькому Обергофі. Він пройде без глядачів через антикоронавірусні заходи, що діють у країні. Річ утому, що до 12-го січня в Німеччині діє постанова, яка забороняє присутність глядачів на трибунах.
Організатори другого німецького етапу Кубка світу (в Рупольдінгу) сподіваються, що вболівальники зможуть відвідати ці перегони – під заборону потрапляє лише жіночий спринт, який заплановано якраз на 12-те січня.
«Золота класика» – для біатлонних прихильників
На трибуни чи на трасу…
Варто також зазначити, що в ціну, яку пропонують туристичні компанії, не входять квитки безпосередньо на змаганнях. А вони бувають двох видів – на головні трибуни та на трасу, де їдуть біатлоністи.
«Різниця суттєва – на трибунах дорожче. Найдешевше, напевно, в чеському Нове Место. Там навіть є ділянки на трасі, де безплатні місця, можна стати і дивитися. Мабуть, більше ніде такого не має. Хоча вони усучаснюють інфраструктуру, і там буде більше трибун, навіть на трасі планують», – зазначив Могильняк.
Якщо центральні трибуни в Нове Место коштують 120 євро, то на трасі – 50 євро на всі дні або по 15 євро в день.
«Мені особисто цікавіше на трасі, бо перебуваєш буквально в одному-двох метрах від учасників гонки і чіткіше кричиш. А на трибунах австріяки чи чехи як заревуть, то ти там хіба для себе можеш скандувати «Україна!», ніхто не почує», – зізнався наш співрозмовник.
Під час більшої частини гонки трибуни – це той же телевізор, за всім стежиш на моніторах. А в деяких місцях, наприклад, у тому ж Нове Место, трибуни далеко, то й не дуже чітко видно.
«Але на трибунах атмосферно, це треба відчути, приємно перебувати у натовпі таких же завзятих прихильників біатлону. У той же час на трасі ти точно докричишся, і спортсмени, за яких уболіваєш, можуть відчути підтримку», – додав він.
«Можна один день брати собі трибуну, наприклад, на індивідуальні гонки. Але коли відбуваються контактні етапи – гонка переслідування чи естафета – то, як на мене, цікавіше перебувати на трасі. Тим більше, коли ти давно за цим стежиш і, відповідно, все розумієш без моніторів. Я частіше перебуваю на трасі», – наголосив Могильняк.
У Чехії підтримка української збірної відчутна, приходять наші заробітчани. Минулого разу, за словами одного з найвідоміших українських біатлонних уболівальників, Travel Room два автобуси привіз, а ще багато людей машинами добиралися.
«У нас такий собі клуб за інтересами. Якщо навіть компанії не маєш, їдеш уперше, то тут знайомишся. Багато хто знайшов таким чином собі нових друзів, однодумців. У нас кістяк тих, хто їздить, уже купу років між собою спілкується. Це дуже цікаво», – запевнив Ігор Могильняк.
Альпи – це фантастика
Ігор Могильняк також розповів про свої найнезабутніші враження під час поїздок на етапи Кубка світу:
«Два роки тому потрапив в Антгольц – це топ! Для мене це номер один серед усіх етапів. Реально там та Італія, ті гори, туди класно потрапити… Навіть якщо розпочинати вболівати, то я би порадив для початку Антгольц. Там прекрасно!»
Як відомо, етап Кубка світу в італійських Альпах – це «Золота класика» світового біатлону. Вже більше 30-ти років там проводять найпрестижніші змагання Кубка світу.
«Золотими» називають етапи в німецьких Обергофі, Рупольдінгу й італійському Антгольці-Антерсельві. Їх іще називають «Меккою біатлону». Це найпрестижніші етапи, на які всі намагаються потрапити.
Нашого співрозмовника особливо вразила краса італійських Альп: «Це фантастика. Майже 2 тисяч метрів над землею. Я відвідував й інші місця, але коли потрапив у Антгольц – то просто «припух», це – супер! Воно вартує всіх грошей».
Щоправда, відвідини цього етапу виходять дорожчими – приблизно 400 євро, а то й більше. Там усе дорого, будь-яке пиво – 5-6 євро, глінтвейни – 4 євро, найменша булочка – 2 євро, відповідна ціна й на інші продукти, шарфик – 20 євро. Тобто, за словами Могильняка, це приблизно втричі дорожче, ніж у Чехії.
Однак, на жаль, цього сезону етап Кубка світу з біатлону в італійському Антгольці (20-23 січня) теж пройде без глядачів через обмеження, пов’язані з поширенням коронавірусу.
Чеське Нове Место – найекономніший варіант. Справа навіть не в тому, що близько до нас, а й у тому, що ціни там прийнятні. Якщо порівнювати з брендовими закладами Києва чи Львова, то там дешевше в рази. Коронна страва «вепрево коліно», пиво й інше – ти вкладаєшся у 150-200 гривень. Тому там простіше в цьому плані, ніж у згаданому вище Антгольці.
Цього сезону етапу в Нове Место немає в календарі біатлонних змагань. Але 2023-го він повернеться, запланували його більш ніж через рік у березні.
За словами Могильняка, у Чехії активно докладаються до популяризації біатлону останніми роками. Як наслідок – по 17 тисяч збирається на трибунах, на трасі ще десь 10 тисяч, тож реально там до 30-ти тисяч глядачів приходить на біатлон.
«Стоїш, наприклад, на трасі, а ті 17 тисяч горланять на відстані від тебе на трибунах. Відчуття неповторні! – наголосив біатлонний уболівальник. – Туди поїхати найпростіше: і дешевше, і ближче. 900 кілометрів із моєї рідної Коломиї, зі Львова ще ближче – 700-750 кілометрів».
Гоноровий Бйорндален і футбольний тренер Клопп
Зрозуміло, що для вболівальників дуже важливо мати прямий контакт із тими, кого вони так палко підтримують під час перегонів. Ігор Могильняк запевнив, що загалом біатлоністи та біатлоністки добре спілкуються з фанатами. Майже всі зупиняються, фотографуються з уболівальниками.
Звичайно, що під час ковідного періоду все це трохи змінилося. Є обов’язкові обмеження, учасникам змагань багато що заборонено. Однак і за таких умов подекуди фанатам, у тому числі й українським, вдається добратися до своїх улюблених спортсменів і сфотографуватися.
Представники збірної України теж зазвичай привітні та нормально ставляться до уваги до себе. Не проблема поспілкуватися, ніхто не втікає. Звичай. Семернки дівчата настрою, так само Джима може бути не в гуморі, кого не знає, не підійде. Пацани всі на контакт.
«Із Бйорндаленом свого часу не вдавалося ніяк сфотографуватися, – пригадав Могильняк, – ніколи не міг його зловити. Він якось наче принципово проходив повз нас. Лише одного разу після нагородження, ще до пандемії, ми його ледь не руками затримали для спільного фото. А всі решта йдуть на контакт, це нормальна практика».
До речі, легендарний норвежець Уле-Ейнар Бйорндален, який завершив кар’єру у квітні 2018-го року, нещодавно відвідав свого іменитого фаната – головного тренера футбольного «Ліверпуля» Юргена Клоппа.
«В Англії не знають, що таке біатлон. Усі запитували, хто цей норвежець. Я пробував пояснити англійцям: він Беккенбауер, Пеле та Боббі Мур в одній особі» – сказав Юрген.
Клопп показав Бйорндалену стадіон «Ліверпуля». Німецький футбольний тренер зізнався, що у дитинстві бігав на лижах і навіть мріяв виступити на Олімпіаді.
Юрген Клопп розповів Бйорндалену, що захоплюється біатлоністами, які з пульсом під 200 примудряються влучно відстріляти у п’ять чорних кружечки. За норвежцем Юрген стежить практично всю його кар’єру і визнає його беззастережно найкращим.
Своєю чергою, Бйорндален зізнався, що до 14-ти років займався футболом, а в дитинстві симпатизував саме «Ліверпулю».
Норберт Штарке, найвідоміший фанат
І якщо вже мова про зіркових прихильників біатлону, то майже всі, хто крутиться навколо цього виду, знають милого дідуся у високій шапці зі значками над головою, густою сивою бородою та закрученими вусами. Він ходить із шарфом футбольного клубу «Кельн», за який уболіває з дитинства.
З ним вважають за честь привітатися перед стартами і керівники біатлонних федерацій, і тренери, і спортсмени національних команд, і олімпійські чемпіони. Із ним перетиналися на різних етапах Кубка світу й українські вболівальники.
За його шапку пропонували понад 10 тисяч євро, але він вважає її безцінною, як і сотні значків, закріплені там.
А почалося все на початку 90-их, коли простий німецький митник із Кельна Норберт Штарке вперше став їздити на змагання, спочатку в рідні Обергоф і Рупольдінг, а потім і у всю Європу.
Незабаром він здійснив і «золотий сезон» – так називається відвідування всіх етапів Кубка світу, а з 2001-го року з’являється на всіх подіях у коронному капелюсі.
Норберт – найяскравіший приклад не лише відданості улюбленому виду спорту, а й того, як простий уболівальник може стати медійною персоною та зіркою планетарного масштабу. Йому вже 81 рік, але він і не думає зупинятися. Каже, що їздитиме на біатлон доти, доки ходять ноги. Зараз його можна побачити вже рідше, але все ж він намагається і надалі віддаватися улюбленій справі.
Є така думка, що біатлон втрачає свою популярність, має незначну підтримку молодіжної аудиторії. Але українські шанувальники перегонів за участю лижників, які стріляють, із таким твердженням однозначно не погодяться.
Та й статистика стверджує, що біатлонна фан-база у світі постійно збільшується. А середньостатистичний уболівальник – це немолода, але успішна людина, яка любить подорожі та пригоди, а також готова до яскравих подій. Для поїздок потрібно чимало грошей і часу. Але дуже часто після такого залишаються незабутні враження.
Віталій Павлишин
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook 
Коментарі