НТА > НОВИНИ > Суспільство > Полізу до пивниці. Що робитимуть українці, якщо завтра війна

Полізу до пивниці. Що робитимуть українці, якщо завтра війна

Перехожі відверто розповіли, як діятимуть, якщо почнеться повномасштабна війна з Росією

473

Що робити, якщо завтра розпочнеться широкомасштабний наступ Росії на Україну? Війна і що робити, – це питання останній тиждень звучить звідусіль: у чергах, соцмережах, ЗМІ, від влади.

19 січня президент України у відеозвернені заспокоював громадян. «Хіба вторгнення розпочалося не в 2014 році? Хіба загроза війни з’явилася тільки зараз?» – нагадав Володимир Зеленський. Гарант закликав не скуповувати гречку і сірники, а видихнути і заспокоїтися. Однак, чимало українців після таких закликів запанікували ще більше.

Куди евакуйовуватимуться під час пострілів? Що кластимуть у тривожну валізу? Чи планують втекти? “Пряма мова Львова” поцікавилася у перехожих, що робитимуть у випадку збройної агресії.

“Я не знаю як діяти. Нема інформації! Буду лізти до пивниці”, – каже пані Ірина.

“Нам треба професійне керівництво! Усі ми віримо, що війни не буде. Наша країна велика, потужна, козацького роду, тому не зможе нас зненацька хтось “застати зненацька”. Світ та Європа нас підтримують і ми маємо захист, надію та спокій. Ми не одні!”, – переконаний пан Володимир.

“Я – лікарка. Я одразу піду до військкомату, бо я військовозобов’язана. Родина? Їх – у Польщу! Батьки вирішили залишатися в Україні і допомагати армії. Мама у 2014 році плела сітки, думаю, й надалі це робитиме”, – розповідає пані Мар’яна. 

“Я – священик. Молитимуся! Дітей відвезу до батьків у село”, – каже пан Василь.

“Треба зібрати усіх до купи і відвезти десь подалі від великого міста”, – каже пані Ольга. 

“Я не знаю! У мене є для кого жити… Я візьму свою сім’ю і ми разом скоренько прийматимемо якесь рішення, але я навіть не хочу в таке вірити. У нашій родині були розмови про таке, але ми спокійні. Ми не готові до такого!”, – розповідає Тимофій. 

“Треба звертатися у центри, де є підземні сховища. Документи взяти з собою”, – вважає Ростислав.

“Я не думав ніколи про це. Конкретного структурованого плану дій я не маю. Діятиму, дивлячись на ситуацію”, – розповідає Сергій.

“Я намагаюся не думати про війну. Мене це дуже насторожує. Я з Луганської області і все це пройшла, тому розумію, що не хочу це більше повторювати. Сподіваюся, що все буде добре”, – каже Світлана.

“Я буду бігти у військкомат і пропонуватиму свої послуги. Люблю нашу країну і солдатів. Можливо, чимось допоможу”, – вважає пані Олена.

“Розумію, що треба буде зібрати якісь продукти, головні документи, мінімальну провізію, а далі чекатиму інструкції від влади”, – розповідає Іван.

“Я братиму автомат і буду стріляти! Звісно, як інакше? Я тут виріс і треба захищати свою країну”, – каже Олег.

Дарина Татарчук

Оцініть новину
Клас!
2
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
1
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі