НТА > НОВИНИ > Новини світу > Білорусь-2020, Казахстан-2022. Хто наступний у планах імперії Путіна

Білорусь-2020, Казахстан-2022. Хто наступний у планах імперії Путіна

У «найсолодших» мріях Росії щодо реінкарнації СРСР на першому місці зараз перебуває Україна

317

Протести в Казахстані (принаймні нинішній їхній етап) завершилися досить швидко, влада Касима-Жомарта Токаєва закручує гайки із заявами про державний переворот, арештами «неслухняних» громадян і репресіями на території всієї країни. У цьому активно допомагає Росія та інші союзники.

При цьому політичні експерти наголошують, що події в Казахстані не здатні надовго відвернути увагу Росії від агресії проти України. Навіть більше – повернення найбільшої центральноазійської держави під повний вплив Кремля збільшує ризики для Києва.

Апетити Путіна

Як відомо, апетит часто приходить під час самого процесу їжі. Особливо, коли самодур і тиран відчує смак крові.

«Краще заздалегідь ввести війська ОДКБ у всі країни альянсу та розмістити їх на стаціонарних військових базах. Так швидше можна вирішувати локальні проблеми, що виникають. Зокрема, запобігати «кольоровим революціям», нейтралізувати використання майданних технологій, не допускати розгойдування ситуацій», – заявив Володимир Путін під час онлайн-саміту лідерів країн Організації Договору про колективну безпеку

До цієї організації входять 6 країн: Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан. Оглядачі вже давно «охрестили» її такою собі відповіддю НАТО. Проте Альянс довго не зважав на «конкурента», а тепер, після подій у Казахстані, доведеться поставитися до ОКДБ серйозніше.

Тим паче, що члени організації відчувають себе, так би мовити, «на коні», заявляючи про успішність операції в Казахстані. Не виключено, що незабаром до неї приєднають нові члени, зокрема, сусідні Узбекистан і Туркменістан, які свого часу були союзним республіками.

«Із цим двома сусідами дещо складніше. Вони частково підпали під іранський вплив, особливо це стосується Туркменістану. Проте в багатьох питаннях обидві країни перебувають у російському фарватері. Однак однозначно не вони є пріоритетом для Кремля. Путін і компанія більше дивляться на Україну, і це для нас неприємна новина», – переконаний політичний експерт Андрій Дудок.

Реінкарнація СРСР

Із цим погоджується політичний експерт Андрій Смолій, який вважає, що ситуація в Казахстані має прямий вплив на Україну.

«Зараз відбувається реінкарнація СРСР. Білорусі, як держави, з 2020-го року фактично не існує. Тому мусимо усвідомлювати, що на північному кордоні в нас та ж сама Росія. 2022-го відбувається окупація Казахстану. Токаєв привів туди російську армію, і вона так просто звідти не піде. Це очевидне захоплення держави», – зазначив він.

За словами політичного експерта, Казахстан і надалі існуватиме на папері, з окремим прапором, гімном, відповідними інституціями, як це відбувається і в Білорусі. Проте це, за великим рахунком, уже частина Росії.

«У планах Путіна відновлення неоросійської імперія. Це факт і це найгірше для України, бо без нас повноцінним таке утворення він не вважатиме. Недаремно ж скупчуються війська на кордоні, робиться все, щоби розгорнути повномасштабну війну, спостерігається ескалація. Наступною у планах є Україна – як найбільший скарб для Росії. Тому потрібно готуватися. Але не так, як нинішня влада, а активніше розмовляти з міжнародними союзниками», – наголосив Андрій Смолій.

Байдужість світу й України

Український політик, заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Андрій Іллєнко вважає: те,що російська війська беруть під свій контроль у Казахстані стратегічні об’єкти нагадує суміш Будапешту-1956, Праги-1968 та інтервенції до Афганістану.

«У той же час ми бачимо абсолютну байдужість «світової спільноти», навіть «глибока стурбованість» оголошується між іншим і на третій день кривавого побоїща й іноземної інтервенції, – зауважив Іллєнко. – Насправді ж відбуваються далеко не рядові події, багато в чому безпрецедентні. Але таке враження, що всі просто махнули на них рукою і дають Москві свободу дій у «своїй зоні впливу».

При цьому мовчить або займає невизначену позицію й українська влада. Хоча, на думку Андрія Іллєнка, саме Україна мала би стати голосом тих, хто зараз бореться з черговою московською агресією і цього голосу позбавлений.

У цьому плані багатьох здивувала реакція на казахстанські події депутата від «Слуги народу», члена комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федіра Веніславського, який водночас є представником президента в Конституційному суді. Він виокремив з того, що відбулося, інший аспект.

«Влада має розуміти, що будь-які її рішення можуть мати наслідки, які складно прогнозувати. Тому з точки зору національної безпеки – потрібна система моніторингу наслідків ухвалених владою рішень, щоб розуміти загрози національній безпеці», – деталізував «слуга народу».

Веніславський вважає, що влада має розробити нові нормативно-правові акти щодо моніторингу загроз нацбезпеці, а також конкретні алгоритми дій у випадку тих чи інших загроз.

«Дії влади не завжди відповідають соціальним очікуванням. Тому треба бути дуже обережними з рішеннями, які мають соціальні наслідки для населення», – підсумував депутат.

«Офіційний Київ займає щодо казахських подій ту позицію, яку би ми не хотіли, щоби на Заході займали стосовно України, – зазначив політичний експерт Сергій Таран. – У Зеленського кажуть, що «треба ще розібратися», що там відбувається. А якщо Росія розпочне масштабну окупацію України, ми теж хочемо, щоби на Заході казали – «Нам треба ще розібратися?»

За його словами, Україна має вимагати санкцій проти казахстанського керівництва за розстріли, а від Росії – припинити окупацію.

«Невже не зрозуміло: що легше Росія проковтне Казахстан, то швидше вона повністю переключиться на Україну?» – поставив риторичне запитання політичний експерт.

Маріонетковий вибір

Політичні експерти сходяться на думці, що фактично йдеться про окупацію цілої країни. Адже після такої допомоги ззовні кожен крок президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв відтепер погоджуватиме з Кремлем.

«Токаєв увійде в історію Казахстану, як людина, яка запросила в країну іноземні війська й оголосила війну власному народу. Він обрав для себе роль маріонеткового уряду, замість того, аби бути просто політиком, який чесно програв вибори. Сумна історія завершення незалежності Казахстану», – акцентував Сергій Таран.

Але водночас він висловив версію, що у стратегічному розрізі навряд чи після 30-ти років незалежності казахи легко погодяться стати просто російською колонією. Тому територія Казахстану не стане для Росії простором вічної стабільності та покори.

Лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок звернув особливо увагу на особі Токаєва, як на кадровому совєцькому дипломаті, який авчався у Московському інституті міжнародних відносин МЗС СССР. До розвалу московської імперії 20 років працював винятково на дипломатичних посадах. А 1992-го московське керівництво направило його в Казахстан, де він швидко злетів кар’єрною драбиною.

«Така була тоді тактика КҐБ – запускати агентів у владу в колишніх республіках і вести до керівної посади. А місяць тому в Москві знайшли елітну нерухомість Токаєва. І виявили зв’язки з ФСБ. Тому і не дивно, чому він так оперативно звернуся по «братню допомогу» до Московії, яка цього тільки і чекала. Бо сценарій таки писався у Кремлі. От вам і вся розкладка», – зазначив Олег Тягнибок.

«Не тужтеся, московити…»

Він також додав, що тепер українців мало би цікавити, скільки таких токаєвих є в українській владі. Очевидно, що багато. Ще у часи Януковича, нагадав Тягнибок, московська агентура очолила всі силові підрозділи та цілеспрямовано знищила не тільки армію, розвідку та контррозвідку, а весь напрямок протидії Кремлю.

І після Революції Гідності ця агентура нікуди не ділася. Вона й далі у владі, вихолостила закон про люстрацію, викинувши «свободівські» правки до цього закону. Нині ж кремлівська агентура блокує закон про кримінальну відповідальність за колабораціонізм і встановлення обов’язкової перевірки для всього вищого керівництва держави на детекторі брехні на предмет можливої співпраці з московськими спецслужбами.

«Останні події у Казахстані яскраво свідчать, що 30 років, які збігли після розвалу СССР – не привід не проводити люстрацію, – переконаний Тгянибок. – Очищення влади від кагебістів і комуністичної номенклатури робити ніколи не пізно. Тим паче, коли Путін-окупант має цілу фракцію в українському парламенті – ОПЗЖ, з якими часто спільно голосує влада малоросів. Але не такий страшний чорт, як його малюють. Скільки не тужтеся, московити, все буде Україна. Рано чи пізно. Бо така ваша карма та історичний процес».

Віталій Павлишин

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі