

Найвідоміша традиція на Йордан – купання у крижаній воді. Згідно з давніми віруваннями, уся вода в цей день цілюща. Хтось нею освячує домівки, хтось дає пити хворим і зберігає вдома до наступного року, а дехто свято вірить, що саме занурення у ополонку на Водохреща “змиває гріхи”. І хоч у Православній Церкві України цей головний міф – спростували, нагадавши, що “гріх – це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі”, втім, чимало українців переконані, очиститися від гріхів у цей день таки можливо.
Чи вірять українці у змивання гріхів водою, – цікавилася “Пряма мова Львова” на NTA.
“Всяке може бути. Купаються і навіть священики. Молоді і здорові люди йдуть і занурюються. Колись святили воду у криничках, на річках … Люди йшли щоб собі ноги помити чи обличчя. Так споконвіку було, так вірили”, – каже пані Марія.
“Є таке поняття, що вода змиває негативну енергетику. Я навіть нещодавно читала, що, купуючи золоту річ, її варто помити водою, аби позбутися чужої енергетики”, – розповідає пані Олена.
“Вірю! Завжди той, хто стрибає в ополонку, ніколи не хворіє. Люди дуже часто змінюють свої думки після цього. Напевне, якби жодних зцілень не було, то люди б цього і не робили. Якщо людина робить, отже, вірить. А як віриш – то збувається”, – вважає пані Ольга.
“Я святкую Водохреща, але в ополонку не занурююся, бо це гріхи ніколи в житті не змиє. Їх можна “змити” лише роблячи правильні вчинки”, – каже львів’янка Катерина.
“Я інколи купаюся в ополонці, але цього року не буду. Частково вірю, що вода “змиває” гріхи, бо не одна людина так говорить”, – пояснює один із перехожих.
“Вірю. Я беру дуже багато святої води – аж до 10 літрів. П’ю її щоранку, бо вона оздоровлює. Вірю навіть попри те, що виросла у комуністичній системі і це тяжко. Попри усе – вірю”, – розповідає пані Валентина.
“Може й “змиє”, бо ця вода не псується, стоячи у пляшці увесь рік. Розумієте, якась сила є”, – переконаний львів’янин Валентин.
Деякі українці розповідають, що в ополонку не занурюються принципово, кажуть, в традиції українського народу ніколи не було звичаю масового пірнання. Дискусії щодо цієї традиції тривають досі. Описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України – немає, кажуть етнографи. Деякі історики такий звичай називають російським, бо ж у росіян було прийнято пірнати в крижану воду після лазні, мовляв, аби загартуватися.
“Це не наша традиція! У Біблії про це не сказано, монахині про це не говорять… Ніде і ніколи навіть і не згадувалося про те, що можна купатися в ополонці! Хрестили воду – так, але про купання навіть і розмови не було”, – розповідає пан Нестор.
“Це не наш звичай! Ще мої бабця і мама завжди казали, що на Водохреща на великому озері ставили хрест, аби освятити там воду. Люди її набирали і все! Про купання навіть і не йшлося”, – розповідає пані Христина.
А як сьогодні пірнали в ополонку у Львові, дивіться тут.
Дарина Татарчук
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Коментарі