НТА > НОВИНИ > Новини політики > Чи є шанс на НАТО. Україну залишають сам на сам з РФ, декларуючи лише політичну підтримку

Чи є шанс на НАТО. Україну залишають сам на сам з РФ, декларуючи лише політичну підтримку

699
1026710801

США та західноєвропейські країни наразі не готові до чогось більшого заради України, ніж декларації про наміри. Попри останню активність президента України Володимира Зеленського та його оточення у напрямку НАТО, чогось більшого, ніж політичної підтримки добитися не вдалося.

Ляпас для Зеленського

В інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung Зеленський багато й емоційно говорив про Північно-Атлантичний Альянс. Подекуди звучало більше як звинувачення: «Це нецивілізоване, несучасне, неправильне ставлення до безпеки людства… Політичний егоїзм може призвести саме до Третьої світової війни… Якщо вони бояться, що доведеться захищати, тоді є питання в цілому до конструкції НАТО. Якщо це так, то навіщо тоді ця конструкція, яка боїться захистити?..»

На тлі загроз від Росії йшлося насамперед про гарантії військового характеру, і забезпечення енергетичної безпеки (йдеться про те, що США зняли санкції з «Північного потоку-2»).

Однак в експертному середовищі побутує думка, що настільки драматизувати ситуацію не варто. Зокрема, політолог Любомир Скочиляс у коментарі сайту NTA зазначив: «На тлі загострення військової загрози з боку Росії, а також розраховуючи на позитивну позицію нової адміністрації США, українське керівництво сподівалося на значні успіхи у взаєминах із блоком. Доходило навіть до того, що лунали заяви про необхідність прийняття Україну в організацію, або принаймні – надання їй нарешті плану дій щодо членства».

Проте, на думку політолога, НАТО насправді відіграло у той момент, як і в багатьох інших попередніх випадках, вагому роль. Але лише політичну, закликаючи Росію до деескалації, ведучи моніторинг переміщення військ біля кордонів України.

«Але далі цього справа не пішла. Це очікувано та ще раз підтверджує той факт, що захід поки що не готовий до великої підтримки України. У результаті українське керівництво отримало ляпаса, бо нас не запросили на саміт блоку. Також Україні відмовили у наданні озброєння», – наголосив Любомир Скочиляс.

До того ж, за його словами, ще одним ударом по українських міжнародних позиціях стало зняття санкцій США з «Північного потоку-2». Європа це могла сприйняти, як певний сигнал, що їх головний стратегічний союзник теж не хоче спалювати мости з Росією. Відбулося повернення до політики дипломатичного умиротворення нашого північного сусіда.

Задобрюючи людожера

Мабуть, частково оговтавшись від цього ляпаса, Володимир Зеленський у вже згаданій розмові з німецькими журналістами натякнув про так званий «план Б». Мається на увазі діалог з великими політичними гравцями, можливо, навіть як альтернатива членству в НАТО. «Ми розуміємо європейські країни, які побоюються нашого членства в Альянсі. Але ми маємо отримати всі гарантії, щоб у майбутньому, через два-три роки, знову не опинитись у складній ситуації, коли Європа зніме санкції з Росії. А це дехто з європейців хоче зробити», – зауважив український президент.

У цьому плані політолог Олег Оленюк із Центру політичних і правових досліджень звертає увагу на контекст оцінок у країнах Заходу та в США: «Часто там не розуміють природи російської агресії проти України, тому по-своєму моделюють варіанти розвитку конфлікту між Києвом та Москвою. При цьому чітко помітні сигнали західного істеблішменту залишатися обережним у беззастережній підтримці нашої держави, наче задобрюючи людожера та пропонуючи йому задоволення від ґвалту. Усе це дуже сумно ще й тому, що спрацьовують і деякі московські наративи про начебто конфлікт Києва з національними меншинами і таке інше».

«Вочевидь, нам треба бути реалістами і розуміти, що якихось революційних форматів взаємодії України та НАТО і навіть надання плану дій щодо членства найближчим часом очікувати не варто», – додає Любомир Скочиляс.

І в той же час він наголосив, що навряд чи це можна вважати поразкою української дипломатії. Це швидше вияв актуальної геополітичної кон’юнктури.

«Тим не менше, співпраця із НАТО навіть на тому рівні, який зараз є, для нас дуже важлива. Це і реформування Збройних сил, і запровадження західних стандартів, і зрештою політична і дипломатична підтримка. Варто максимально скористатися нинішніми можливостями, не відкидаючи при цьому значущих форматів співпраці з блоком у перспективі».

А загалом скидається на те, що Захід і Росія і надалі продовжують велику геополітичну гру з непередбачуваними наслідками. Україна ж у цій грі, на жаль, виступає об’єктом, а не суб’єктом. Хоча, за великим рахунком, така роль і в більшої частини світу.

Оцініть новину
Клас!
0
64.svg?v=2.6
Я це люблю
0
11.svg?v=2.6
Ха-ха
0
5.svg?v=2.6
Сумно
0
26.svg?v=2.6
Злість
0
29.svg?v=2.6
Обіймашки
0
36.svg?v=2.6
Шооо?
0
35.svg?v=2.6

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить Великий Львів"