НТА > НОВИНИ > Медицина та здоров'я > День людей, які пережили рак. Історії, що мотивують

День людей, які пережили рак. Історії, що мотивують

Історії тих, хто поборов страшну недугу, або живе в ремісії – це мотивуючий приклад і нагадування про ранню діагностику.

554

Щороку у першу неділю червня у світі відзначають День людей з історією раку, щоби підтримати та надихнути онкопацієнтів. Онкохворі, які побороли важку недугу, – це важливий приклад і спонукання до вчасної діагностики. Про це – у програмі «Формула здоров’я» на НТА.

Важлива віра в перемогу

«Таких людей має об’єднувати віра в перемогу. Адже пацієнти, які йдуть на лікування свідомо, які йдуть на боротьбу з хворобою, вони точно мають шанси її перемогти», – переконує онкохірург, заступник директора Львівського онкоцентру з хірургії Олег Дуда.

Завідувачка гінекологічного відділення №2 Львівського онкоцентру Світлана Струк додає, що онкологія – це є злам, який відбувся у житті, поломка і в організмі, і в душі. Ця недуга змушує думати і людина проходить через випробування.

«Уже потім людина дивиться інакше на квіти, сонце, посмішки людей. Вона хоче посміхатися, вона весь час радісна, бо вона здолала такий великий бар’єр в своєму житті», – каже вона.

Не нехтуйте своїм здоров’ям, перевіряйтеся

58-річна Зіновія Михайлюк з Перемишлянського району Львівщини, 11 років тому почула діагноз – рак шийки матки.

«То було 47 років, мене нічого не турбувало, нічого не боліло. Дала 100 гривень, щоб медогляд не проходити», – згадує пані Зіновія.

Аж коли виникли проблеми жінка вирішила таки піти на обстеження. Лікарка сказала: «Зеню, де ви досі були? У вас рак шийки матки!»

Розповідає, що не пам’ятає, як після цього зайшла додому. Потім вона опинилась у Львівському онкологічному центрі, що на Гашека, але мало вірила, що вдасться зарадити тій біді. «Думала, що то вже все. Мені кажуть: «Все буде добре…». Яке буде добре, як я вже тут – то вже хрест. Але то неправда, я вийшла, я тут», – каже Зіновія Михайлюк.

Операція, тривале лікування, підтримка усіх і, найголовніше жага до життя, – вирвали її з лап онкозахворювання.

«Це є надзвичайна жінка! В неї є настільки жага до життя! Вона має невичерпну енергію, вона весь час питає, що їй робити далі, щоб вона жила, жила, жила», – каже про пані Зіновію онкогінекологиня Світлана Струк.

Рак груді у 24 роки? – Це виліковно!

Треба вчасно обстежуватися, радять медики. Адже увесь світ працює над тим, щоб виявляти онкологічні захворювання на ранній стадії і для цього придумані різні системи скринінгу, медогляди, огляди в онкологів, мамологів. Адже на ранніх стадіях рак дуже легко лікується.

Мешканка Червонограда Лілія Грицай почула страшний діагноз – рак грудної залози два роки тому. Через молодий вік пацієнтки тричі при обстеженні лікарі відправляли дівчину додому із заспокійливими словами.

«Я завжди планово обстежуюся. Коли виявила утворення на груді, на той момент я жила в Польщі. Коли прийшла до лікаря він сказав: «Не хвилюйся, тут нічого страшного». Ніхто не міг подумати, що в такому молодому віці – 24 роки ­– це рак. І коли я вже пішла на УЗД, то лікар сказав, що тут дуже щось страшне. Я залишаю все і повертаюся», – розповідає дівчина.

Уже у Львові встановили діагноз – рак молочної залози, друга стадія.

З березня 2019-го, впродовж півтора року, дівчина боролася за життя. І почутий діагноз не налякав:

«Усе перейшло у стадію – я хочу жити і я буду для цього робити все».

Лілії Грицай довелося видалити дві молочні залози і від липня 2020-го вона на ремісії. «Не здаватися. Ми народжуємося з труднощами і, я вважаю, що треба боротися за своє життя», – наголошує вона.

Найголовніше – не здаватися

40-річний Григорій Герило дізнався у 2016-му році про свій діагноз випадково: почав кашляти. «Спочатку підозри на щось погане не було, звичайна застуда. Але помітив, що відхаркується кров. Пішов до лікаря, перевірився, бо подумали що це туберкульоз, поздавав аналізи і виявилося що є пухлина в легенях, яку не можна оперувати», – згадує свою історію хвороби пан Григорій.

Допомогла тоді йому імунотерапія, яку призначили лікарі. Однак на цьому випробування для чоловіка не завершилися. Пішли метастази в голову, робили трепанацію черепа, видаляли пухлину. Це уже була максимальна стадія, четверта.

«Якщо людина йде оперувати пухлину в голові – які шанси можуть бути? Я зі всіма родичами попрощався, бо вважав, що не вийду з того. Десь з 2018 року я спокійно живу, слідкую за собою, здаю аналізи. Не здавався, боровся і хочу всім, хто хворіє, сказати: найголовніше – не здаватися. Є в нас спеціалісти, лікарі, які можуть творити чудеса», – розповідає пан Григорій.

Основне – налаштуватися на позитив

Львів’янка Галина Мялік зараз радіє, що може бачити, як ростуть її внуки. Але майже 15 років тому почала виборювати у онконедуги своє право на життя.

«У 2007 році я знайшла утворення на груді, пішла до лікаря зробили біопсію. Зразу мені сказали, що рак. В той момент я ніг під собою не чула. Стоїть таксі я мовчки сідаю, кажу адресу і плачу. Прийшла до лікаря через тиждень – зробили операцію, я піднялася духом, що буду жити», – пригадує жінка.

Але це було лише перше випробування, далі – пухлина у хребті і знову операція. Коли пані Галина захворіла вперше, у дочки було весілля, а вдруге – народилась онука, і це налаштувало її на позитив.

«В нашій родині життя до і після розділилося. Очікування операції, коли ти не знаєш, чим все закінчиться… В цей момент дуже потрібні добрі фільми, добрі слова, гумор навколо, знати історії людей, які перемогли цю справу, – ділиться спогадами донька пацієнтки. – Я одного разу приходжу, а мама зранку з помитою головою, з зачіскою, у чистому одязі і фраза: «Я буду жити!». Вона так собі вирішила і це було дуже важливо».

Завідувач відділення хіміотерапії Львівського онкоцентру Ярослав Шпарик каже, що основним методом лікування пухлин є хірургічні операції. Однак, за його словами, у частини хворих недугу можна здолати і без оперативного втручання, за допомогою медикаментів чи опромінення.

Діагностували рак – не робіть помилок

«Зранку прокинулась і просто намацала якесь утворення в себе і відразу пішла до лікаря», – ділиться своєю історією подолання раку 45-річна мешканка Дублян Тетяна Біда.

Жінка радить не повторювати її помилок, адже наслухавшись чуток, спершу відмовилася здавати пункцію залози і втратила дорогоцінний час, бо вже через півтора місяця діагностували третю стадію дуже агресивної пухлини.

«Коли після пункції лікар мені пояснив, що це ракові клітини, у мене був шок та сльози», – каже пацієнтка.

Пізніше пані Тетяна знову засумнівалася – уже в участі у таргетній (прицільній) терапії (це сучасний метод лікування, за якого препарати і речовини впливають точно на механізми клітин пухлини, які сприяють її зростанню і поширенню. – Ред). Визначитися допомогли консультації з лікарями: «Сказали: ви не те, що сумнівайтеся, моліться, щоб потрапили в цю програму. Бо це лікування коштує 300 тисяч доларів».

Ці хворі є позитивним прикладом, бо своїм прикладом доводять, що цю недугу можна побороти, зазначає хіміотерапевт онкоцентру Ярослав Шпарик. Також ці мотивуючі історії допомагають руйнувати численні міфи про рак.

Самостійно побороти рак неможливо

За словами онкогінекологині Світлани Струк, якщо людина хоче жити, якщо в неї є енергія, яка її спонукає жити, посміхатися і любити життя, то вона пройде крізь всі недуги і переможе їх.

«Вас направлять на дообстеження і можуть виявити пухлину на дуже ранній стадії, яка дуже добре лікується. В нас у доковідну еру було трошки краще, тому що жінки на мамографію приходили, ми багатьох обстежували і часто знаходили пухлину першої стадії і навіть, так званої нульової стадії – тоді рак можна вилікувати з вірогідністю 99,99 %», – додає лікар Ярослав Шпарик.

Онкохірург, заступник директора Львівського онкоцентру з хірургії Олег Дуда наголошує, що потрібно відмовитися від такого людського міфу, що якщо ти зайшов у Львівський онкоцентр, то уже приречений

«Насправді усе зовсім по-іншому. Треба думати від зворотного – йду обстежуватися, щоб переконатися, що здоровий», – каже він

Важлива підтримка родини

Ярослав Шпарик закликає жінок йти на безкоштовну мамографію, бо той апарат, який стоїть у Львові один з найкращих в Україні. «Вчора в мене була жінка з дуже занедбаним раком. В неї донька медик. Коли запитуєш – чому? Бо не хотіла чути поганих новин!, – дивується лікар.

Він наголошує, що дуже важливою є підтримка родини і в ній має бути за правило вести здоровий спосіб життя та обов’язково обстежуватися в лікаря.

І на завершення: в Україні понад мільйон хворих, що живуть з діагнозом рак. Історії тих, хто поборов страшну недугу, або живе в ремісії – це мотивуючий приклад і нагадування про ранню діагностику. Важливим є також віра в успіх лікування та підтримка близьких та рідних.

Оцініть новину
Клас!
2
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі