Як у Києві прощалися з 12-річним Григорієм Глушичем, який загинув в аварії (фото)

У Вальдорфській школі "Софія", де навчався Гріша, зібралися близько сотні людей: рідні, вчителі, однокласники, передає кореспондентка Суспільного.

 

Присутні на прощанні співали пісень, зачитали вірш, який Григорій за традицією декламував щочетверга. Також принесли його поробки і герб, який хлопець намалював на уроках про середньовіччя.

Гріша, як його називали рідні та однокласники, захоплювався точними науками, програмуванням та легко опановував іноземні мови. Крім того — грав на фортепіано в музичній школі, розповіла Суспільному класна керівниця Юлія Єфіменко.

 

"Мріяв стати програмістом. Мріяв подорожувати світом. Цікавила Японія, хотів туди теж помандрувати. Ось, мріяв мати велику родину, багато дітей. Написав колись в творі, що вісім", — поділилася вчителька.

Каже, за їхньою системою навчання вчитель супроводжує з першого по восьмий клас. Григорій закінчив 6 клас. В день аварії якраз забрав свої речі та поробки перед літніми канікулами. Найближчими днями планували з класом їхати в Карпати, щоб піти в гірський похід. Нині в класі, де проходили заняття — на дошці повісили фотографії хлопчика.

 

"В п'ятницю ми прощались, обговорювали похід, і треба було поділитися, хто з ким в наметі якому буде. І хлопці між собою щось там розподіляють, розподіляли, кажуть…«Добре, ну в принципі влаштовує, но треба спитати Грішу. От зараз Гріша прийде, і ми спитаємо, чи так підходить». Вони прагнули самі з ним домовлятися, ділитися, бути поруч", — розповідає пані Юлія.

Усі творчі здобутки хлопчика за ці шість років класна керівниця збирала в окрему папку зі спогадами. Тепер планує її передати батькам хлопчика.

 

Вчителька процитувала одну із останніх робіт Григорія, яку він написав під час уроку про середньовіччя.

 

"Я лицар, який прийшов з далеких країн на Захід. Мій родовий замок — це велика фортеця з мурами товщиною в шість метрів, з важкими воротами та ровом навколо. Майже весь час я мандрую світом. Іноді, коли мене просить король, приймаю участь в бойових діях, іноді я також приймаю участь у турнірах та сутичках з розбійниками. Я належу до стану тих, що воюють. Я мандрую світом, щоб допомагати людям.Та захищати беззахисних. Гроші я беру за перемогу у турнірах. Я ще не маю прекрасної дами, бо я тільки нещодавно став лицарем. Мій девіз: «Хай так і буде", — написав Гріша у творі.

 

Відспівали Григорія Глушича у Михайлівському Золотоверхому собору. У хлопця залишилася старша сестра, а його батько – на фронті.