НТА > НОВИНИ > Суспільство > Кирилиця VS Латиниця. Битва за слово

Кирилиця VS Латиниця. Битва за слово

Чи може кирилиця відступити перед латиницею, яка абетка потрібна українцям і скільки може коштувати такий перехід

209

«Україні потрібно позбавитися кирилиці і перейти на латиницю» – таку пропозицію нещодавно озвучив секретар РНБО Олексій Данілов. Утім, абеткові суперечки в Україні ведуться ще з 19 століття.

Чи варто переводити українську мову з кирилиці на латиницю та чим країні доведеться пожертвувати – NTA зібрав думки мовознавців.

Кирилиця проти латиниці. Стара-нова ідея

Кандидат філологічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України Олександр Скопненко розповідає, що впродовж тисячолітньої історії українського письма були не лише спроби використовувати латинку, але й періоди, коли її свідомо використовували.

Три найвідоміші спроби

Так, найвідоміша спроба перевести українське письмо на латинку була у ХІХ столітті, коли  1834 року український вчений Йосип Лозинський, галичанин, надрукував працю «Про впровадження польського абецадла до українського письменства». У ній він доводив, що замість кирилиці (йдеться про традиційну кирилицю, яка спирається на етимологічні правила, що використовували для церковнослов’янської мови) краще використовувати латинку, оскільки кирилиця не відбиває фонетичного ладу української мови.

«Ця подія вплинула на те, що різні культурні діячі Галичини об’єдналися, аби протистояти спробі накинути латинку. В тогочасних умовах це означало, що населення не зможе користуватися своєю тисячолітньою традицією», – зауважив Скопненко.

За його словами, українці тисячі років використовують кирилицю. Впродовж цього часу українці поступово змінювали етимологічний правопис, звукова вартість окремих літер кирилиці змінювалась.

«І в ХІХ столітті відійшли від етимологічного правопису, бо він вже не відбивав живих українських мовних рис. Упродовж століття була ця запекла боротьба,  і українці змогли відстояти своє право використовувати давню графічну систему, яка походить від часів князівської держави», – зауважив науковець.

Скопненко наголошує, що давня українська графічна система вплинула й на інші сусідні народи, які перейняли кирилицю від українців.

Другий спалах ідеї перевести українську мову на латинку був на початку минулого століття, коли Сергій Пилипенко у 1923 році надрукував лист у журналі «Червоний шлях», де закликав до переходу на латиницю.

«Це була ідея у межах тогочасної панівної комуністичної ідеології. Бо навіть у Росії існувала думка перевести російську мову на латинку для того, щоб полегшити справу завоювання світу за допомогою пролетарської революції», – додав Скопненко.

Уже у 2018 році тодішній міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав до дискусії про запровадження в Україні паралельно латинської та кириличної абетки. Утім, перший заступник голови комітету з освіти та науки у Верховній Раді Олександр Співаковський заявив, що питання не на часі. Ба більше, для цього потрібно переписувати всі підручники, методичні посібники, весь освітній матеріал.

Шлях до Європи чи знищення культури

Прихильники переходу на латинку певні, що таким чином Україна не буде асоціюватися з російською мовою, а також зможе швидше інтегруватися в європейський світ.

Так, мистецтвознавець Володимир Костирко й сам використовує латиницю у письмі та вважає, що кращим варіантом буде використовувати одразу дві абетки: «традиційну – кирилицю та прогресивну – латинку»

«Якщо українська мова виглядає латинським літерами, то вона не асоціюється з російською мовою. У мене був такий випадок, коли людина із Заходу подивилася, як виглядає українська мова, і сказала: «у вас що немає своєї мови, ви російську використовуєте?». Одна з переваг – це те, що наша мова не буде схожа на російську.  Я думаю, потрібно, щоб були дві абетки: прогресивна і традиційна», – зазначив Костирко.

Натомість мовознавиця Ірина Фаріон ідею переходу на латиницю розкритикувала:

«Сьогодні це пропонують люди, які не мають чіткої ідеологічної позиції, світоглядних цінностей. Люди, які вважають, що змінивши форму, можна змінити зміст. Москва покине Україну тоді, коли українці перестануть постійно з нею порівнювати».

Такої ж думки дотримується і мовний активіст Святослав Літинський. На його думку, Україна має рухатися іншим напрямком для інтеграції з Європою і відокремлення від Росії:

«Такий спосіб виглядає, як «на зло сусіду виколю собі око». На мою думку, потрібно утверджувати українську мову з поточною абеткою…Я знаю приклад, коли таке було здійснено в Туреччині. Вони фактично втратили зв’язок поколінь, бо зараз турки не можуть читати свої історичні тексти. Мені здається це питання нереалізоване».

Перехід вартістю у мільйони

Олександр Скопненко вважає, що для того, аби порушувати питання зміни графічної системи будь-якої літературної мови мають бути певні умови, враховувати традицію народу:

«Якщо, наприклад, для азербайджанців кирилиця – це накинута графічна система, яка прийшла до них разом з радянською владою, то для українців кирилиця – це давня графічна система, яка на наших землях існує ще з часів прийняття християнства. І перевести українську мову на іншу графічну систему означає, що вся спадщина українська лишається поза українським контекстом».

За словами кандидата філологічних наук, перехід на латиницю – це складна наукова і технічна проблема, яка вимагає чимало коштів та часу.

«Ми маємо проблеми в українському правописі, де постають різні питання, а тут додати ще одну глобальну тему. Є багато теоретичних проблем: як букви передавати. Буде боротьба, запеклі суперечки. Чи настільки держава сильна, щоб виділяти мільйони на цю проблему».

 Економічна потужність країни також не залежить графічної системи, розповідає Олександр Скопненко:

 «Трапляються такі висловлювання, що усі багаті країни користуються латинкою, а бідні – кирилицею. Китай невдовзі буде економічною потугою у світі №1 за економічним потенціалом. Але там користуються ієрогліфами. Японія – також своя графічна система».

 Як зникає кирилиця у світі

Переведення на латиницю почалося з мов, які використовували арабський алфавіт, а також з тих, що не мали своєї писемності. Першим відмовився від арабської абетки та перейшов на латиницю – Азербайджан (1918–1920 роки). Утім, вже перед Другою світовою війною азербайджанську писемність переводять на кирилицю. У 1992 році Азербайджан став незалежною державою та знову повернувся до латинської графіки.

«Наприклад класиків азербайджанських, які друкували арабською графікою, молодь не зможе читати. Весь цей шар культури для них неприступний», – зауважив мовознавець Скопненко.

У листопаді 1928 року абеткова реформа почалася у Туреччині. Тоді лідер Турецької держави Мустафа Кемаль Ататюрк ініціював перехід турецької мови з арабської абетки на латинську.

«Він переводив на латинку тоді, коли серед турків писемність була рідкістю. Більшість населення була неписьменна. Перевести на іншу графічну систему мову, коли нею мало користуються, легше», – зауважив Скопненко.

Наразі на латиницю переходить казахська мова. У 2006 році президент Назарбаєв офіційно висловився за те, щоб перейти на латинську графіку. Повністю позбавитися від кирилиці в Казахстані планують до 2025 року.

Валерія Рабінович

 

 

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
1
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі