НТА > НОВИНИ > Війна > Мобілізація “гарматного м’яса”, чому атакують Львів і де логіка в діях Росії. Інтерв’ю з Іваном Тимочком

Мобілізація “гарматного м’яса”, чому атакують Львів і де логіка в діях Росії. Інтерв’ю з Іваном Тимочком

Голова ради резервістів командування Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко розповів про те, чи можлива загальна мобілізація в Росії і пояснив, чому не варто шукати логіку у діях Росії

1229

Якщо хтось намагається знайти логіку в діях Росії, чи пов’язує ті чи інші ракетні атаки із заявами Бориса Джонсона чи Джо Байдена, – то краще цього не робити.

Голова ради резервістів командування Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко у великому про ймовірну мобілізацію в Росії. Більше у великому інтерв’ю для спецефіру NTA пояснив, чому. Також розповів, що чекає РФ після війни, чому ракети летять до Львова і тепер навіть на Закарпаття. А ще оцінив шанси на загальну мобілізацію в Росії.

– Атака на Львівщину, Львів була прогнозованою, – саме зі свіжого удару по Львівській області розпочав розмову Іван Тимочко. – Лінії розмежування вже склалися: є чітко зрозуміло, де є фронти, де ведуться бої, що є тил і є глибокий тил, який відповідає за забезпечення І, власне, Львівщина і є цим глибоким тилом, яка серйозно відповідає за логістичне забезпечення при транспортуванні зброї. І ці удари – це залякування, що ми можемо вас зупинити. На Львівщині нема військових скупчень і ці удари точно не наносилися, щоб уразити щось військове. Добре, що у Львові таки нема паніки. Але я би все рівно радив: є сирена – в укриття. Береженого Бог береже. Якщо ви нехтуєте правилами безпеки – то, значить, берете на себе відповідальність за своє життя чи життя своїх дітей.

Навіщо Путіну Львів і Закарпаття

Путін йде сценарієм Гітлера у Другій світовій війні

– Львів атакують тому, що він центр забезпечення, чи таки з помсти, бо Львів вважають ценром патріотичного духу?

– Так, Львів є центром патріотичного духу. Це символ протистояння Росії. А Путін і росіяни взагалі люблять працювати із символами. Символічні дати, символічні об’єкти. То ж в їхньому розумінні вони справді б’ють по символу націоналізму, патріотизму. Мовляв, якщо вони тут продемонструють, що ми не можемо себе захистити, то на сході тим паче вони от-от і переможуть. Насправді так не є. Але їхня любов до символів приносить нам шкоду.

– Ці удари можуть бути пов’язані із наближенням 9 травня?

– Думаю, це швидше якийсь комплекс дій, напрацьований генштабом РФ чи Путіним самим. Це більше схоже на якісь планові заходи другого етапу наступу, як вони це називають, з метою досягнути якихось результатів. Бо якщо брати період з початку нападу 24 лютого, то можна дуже гарно провести паралелі із Другою світовою війною. Гітлер також планував провести бліцкриг, потім зайшли у затяжну фронтову боротьбу зі спробами проривів. І зараз ми знову бачимо той самий сценарій гітлерівської Німеччини, тільки у виконанні путінської Росії. Це парадоксальність ситуації, що той, хто каже, що наче прийшов в Україну боротися з нацизмом, повністю мавпує Гітлера.

– Перший приліт на Закарпаття. Чому саме зараз?

– Знову ж таки залякування, що вони от не бояться вже стріляти на рубежі з країнами НАТО. Окрім того, перевірка, наскільки далеко вони можуть дострілити. Ракет типу «Калібр» насправді в них залишилося дуже мало. А менш технологічні ракети можуть дати велику похибку. І вже дуже важко буде пояснити, наприклад, їхньому другу Орбану, чому в Угорщину прилетіла ракета.

Зрештою всі ці прильоти у СТО чи навіть у житлові будинки – це навряд чи були прицільні удари. Це вже пішли «криві руки» та й ракети нижчої якості. Шкутильгає також система наведення.

Це ще одне свідчення того, що Росія не має більше стільки високоточних ракет, щоб вражати ті об’єкти, які вони насправді хотіли вразити. Це добре… Але при цьому гинуть мирні люди, діти, жінки. І це трагедія.

Росії байдуже до заяв самого Господа Бога

– Удари по електропідстанціям… Чому саме ці об’єкти?

– Це апробація. Вони скеровують удари по різних об’єктах і визначають, які збитки будуть нанесені. Намагаються вдарити по тому, що є енергоресурсним. Жодної унікальної стратегії в цьому не варто шукати. Її нема. Не треба намагатися наділити росіян якимись рисами великих стратегів… Чи пов’язані атаки з новою заявою Джонсона про новий пакет зброї? Та якби Джонсон чи сам Господь Бог мовчав і не було би ніяких заяв, росіяни все робитимуть по своїй установці. Вони зараз змушені більше реагувати не на заяви зовні, а на те, що відбувається в їхньому суспільстві. На те, що доносить КГБ, розвідка. Росія вже випала з ланки геополітичних гравців. Реакція на Джонсона у них геть інша – витягувати зі схронів техніку 1960-х якщо ще 40-х років.

– А Росія може просто економити свою новішу техніку?

– Дуже важко економити те, що не зекономили спочатку. А ще я думаю, вони знають настрої в своїй армії. Розуміють, що ці всі великі колони техніки при масованому обстрілі можуть повернути назад. Тобто спрацьовує інстинкт самозбереження.

– Тиловий Львів, ви самі нещодавно сюди повернулися: чи не видається, що місто живе аж надто мирним життям? Бо вже доводилося чути і від військових, які приїжджали сюди на кілька днів, експертів, що у Львові трохи несерйозно ставляться до того, що відбувається?

– Так, певний дисонанс є. Але чи несерйозно ставимося… Треба брати до уваги, що люди приїжджають з місць, де все максимально загострене, де йдуть бойові дії. Тому коли вони різко потрапляють у таке місто як Львів, то такий дисонанс на початку може і викликати певне несприйняття. Але це характер людини – у більш комфортному середовищі трохи відволікатися. І це правильно. Бо постійно нагнітати себе, бути невдоволеним – це може призвести і до паніки.

Моя позиція все-таки така, що на мирній території має все працювати, має розвиватися бізнес. Бо фронт – це військові, які мають бути забезпечені.

Ясно, що бажано, аби перекосів не було в жодну зі сторін. Але якщо люди сидять у кафе – значить, вони приносять кошти, будуть податки. Але я говорю саме про нормальні речі, а не про зловживання, коли є нетверезі, нахабні. Це інша ситуація.

– А чи можна сьогодні Львів назвати мирним і безпечним? Особливо, після цих вибухів.

– Львів – все-рівно тилове місто і воно живе таким життям, яким живе. Звичайно, треба мінімалізовувати ризики. Але на даному етапі можна говорити, що Львів – одне з найбезпечніших міст в Україні. Навіть ці ракетні приходи – це ж не відбувається щодня чи через день. Зрештою, те, що росіяни все рідше б’ють ракетами у бік Західної України означає, що і їхня потуга втрачає силу.

Майбутнє Росії після війни

– Мирна угода з Росією – вона взагалі можлива чи тільки капітуляція ворога?

– Є два моменти. Перший – після того, що вони вчинили в Україні, стало зрозуміло, зо домовленостей як таких не буде. Але ми знаємо й іншу сторону історію: будь-яка війна завершується переговорами. І питання в тому, як їх оформити: капітуляція чи повна капітуляція, чи розподіл Росії. Думаю, це вже будуть визначати Україна, країни НАТО та ЄС, навіть Китай. І думка Росії вже точно не буде враховуватися.

Росія потрапила в таку ситуацію, що треба думати не про перемогу, а як вийти з цього із мінімальними втратами, щоб потім при поділі зберегти бодай якісь життєдіяльні анклави.

І я зараз говорю реально про те, що очікує Росію, а не якісь фантазії. Саме про це говорять лідери на геополітичній арені: як покарати Росію, точніше – як покарати російські еліти. Бо робити геть нещасним і бідним усе населення Росії – це навіть не буде з чого брати репарації. Хоча, очевидно, що воно повинне буде відчути дискомфорт і тривогу, щоб зрозуміли, що їх карають за дії Путіна, які сталися чи за їхньої підтримки, чи за мовчазної згоди.

– Анонсований наступ до 9 травня у південно-східній частині України – ми вже в ньому чи ще в очікуванні?

– Якийсь там другий етап – це гасло Росії. У нас нема другого етапу. Є постійний їхній наступ і наші контрнаступальні дії. І не можна казати, що воно закінчиться 9 травня чи під 9 травня. Воно триватиме рівно стільки, поки одна зі сторін не здобуде якусь яскраву перемогу. А 9 травня… Це суто російська пропаганда, яка хоче щось подати своєму глядачеві. Але навіть по заявах Путіна, Лаврова ми бачимо, що в них до тепер нема єдиної стратегії і очікувань, що ж вони можуть піднести споживачеві. Вони запускають декілька ланок, а потім якусь із них будуть опрацьовувати залежно від ситуації.

Для нас це добре, бо означає, що їхня перша стратегія провалилася, а нової якісної вони досі не створили.

Зрештою, навіть бачимо, на що перетворився приїзд Герасімова в Ізюму. Навіть, якщо він не поранений. Сам факт, що начальника генштабу іншої країни зуміли вирахувати, нанести по ньому удар – це ознака доброї роботи розвідки. А ще ознака того, що рівень генерального штабу РФ не може забезпечити своїх полководців безпечним місцем перебування в Україні.

– Вибухи на території Росії – війна переходить на їхню територію?

– Думаю, це відбуватиметься в геометричній прогресії, бо вони дуже люблять порушувати правила безпеки. Зрештою, свідомо чи не свідомо, вони також виявляють свої стратегічні об’єкти. Ще зарано говорити, що війна переходить на їхню території, але те, що вони порушують правила безпеки, ми це чудово бачимо.

Мобілізація в Україні та Росії. В чому різниця

У Росії людський ресурс – це “гарматне м’ясо”

– Загальна мобілізація в Росії реальна? Особливо, якщо зважити на деморалізацію їхнього нинішнього війська?

– Зараз йде технологічна війна. Якщо говорити про людський ресурс – то це більше питання “гарматного м’яса”. Бо навіть, якщо в Росії мобілізують людей, то їх потрібно озброїти, навчити, підготувати, на що у ворога немає часу. Якщо відбудеться мобілізація, то це буде створення безлічі м’ясних батальйонів для внутрішнього заспокоєння Путіна чи Лаврова. Бо для війни то мало допоможе. А ще, коли почнуть висмикувати частину чоловічого населення, це в них почне просідати економіка ще більше. Бо вони висмикнуть тих, кого мають на обліку. Тобто людей, які, як правило, працюють. Ну й одна справа любити воювати з Україною перед клавіатурою, й інша – зі зброєю в руках. Зрештою, ми не знаємо, які реальні соціальні настрої в Росії. Бо те, що подає їхня соціологія – це авторитарна соціологія, яка навряд чи відповідає реаліям.

Думаю, Росія почала вивчати свій резерв одразу після того, як захлиснулася їхня атака під Києвом.

Попри те, що в Україні було доволі багато критики про те, що ми готуємо резерв, готуємо збори, ухвалюємо закони, які комусь не подобалося, як показало 24 лютого, ми зуміли змобілізувати навчених резервістів, і ця критична необхідна маса 200-300 тисяч людей прийшла. Уже 23 лютого були оголошені збори резервістів, а вже 24 лютого оголошена загальна мобілізація. І в першій хвилі прийшли саме резервістів, яких майже не потрібно було злагоджувати чи вчити. Вони вирушили на фронт у перший тиждень. І повірте, це було ой як вчасно.

Саме цей резерв дав змогу і зупинити ворога, і підготувати наступні резерви.

Росія ж навпаки кинула одразу все найкраще і не працювала над резервом, бо опиралася на свої масштаби – 900 тисяч загальна армія, 200-300 тисяч – більш-менш боєздатна. І, звичайно, великий акцент робився на артилерію та авіацію. Але вони не врахували нашу мотивацію і навченість наших людей.

– А як справи з мобілізацією в Україні?

– У нас мобілізація триває. І можу гарантовано сказати, що всі мобілізаційні плани виконуються. Більше того, маємо більшу кількість добровольців, готових долучитися, аніж зараз є потреба. Бо також не велика мудрість – намобілізувати людей і вивезти на полігони. Але їх також треба і забезпечувати, і харчувати. Зараз питання людського ресурсу в Україні не стоїть. У нас є більше питання в артилерії, авіації. А ще якість людського ресурсу – у нас ніхто не втікає, нема дезертирів і нема такого поняття, як не виконання наказу.

Спецефір NTA,  Олеся Головач

 

 

 

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
1

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі