НТА > Інші проекти > ГОВОРИТЬ ВЕЛИКИЙ ЛЬВІВ. ІНТЕРВ'Ю > На початку війни могли бити лише на 17 кілометрів… Інтерв’ю з генералом Марченком

На початку війни могли бити лише на 17 кілометрів… Інтерв’ю з генералом Марченком

Чи закінчиться війна до кінця року, як західна зброя впливає на події на фронті, чи достатньо Україні 20 HIMARSів для перемоги та який потенціал Росії вести тривалу війну на виснаження

1448

Дмитро Марченко, бойовий генерал-майор ЗСУ, кіборг – саме він керував обороною Миколаївщини на початку повномасштабного вторгнення Росії.

Що зараз відбувається на півдні, скільки зброї потрібно для перемоги і коли, врешті, буде ця перемога, – в інтерв’ю з Дмитром Марченком у проєкті “Говорить Великий Львів” на NTA.


 

Марченко про Миколаїв, зброю та мобілізацію

Миколаїв – це ключ до Одеси, Запоріжжя…

– Дмитро Марченко є тим генерал-майором, який з 25 лютого по 6 квітня, в найгарячіші дні повномасштабного протистояння з РФ, керував обороною Миколаєва. Ви є вихідцем із Миколаївської області?

– Так.

– Російський ворог продовжує далі обстрілювати ці території. 21 липня о 3-й ночі окупанти двома ракетами поцілили в склад з гуманітарною допомогою в Миколаєві. Повністю згоріли тисячі тонн продукції, призначеної для дітей, людей похилого віку. Обстріли тривають щодня. Як Миколаєву вистояти?

– Миколаїв не має іншого виходу, як триматися, бо Путін не зупиниться на Миколаєві. Для Росії це точка для проведення більшої операції – для захоплення Одеси, Запоріжжя, Кривого Рогу і Кропивницького. Тому Миколаїв мусить триматися, люди докладають надлюдські можливості проти такого сильного ворога.

– Нещодавно голова міської адміністрації Віталій Кім повідомив, що планують на кілька днів Миколаївську область закрити для того, щоб виявити диверсантів і ворогів. Наскільки цих людей там є багато? І як оцінюєте цю ідею?

– Це дуже правильне рішення. Це не вороги, це місцеві жителі, які просто здають наші позиції, передають ворогу дуже цінну інформацію, завдяки якій він потім наносить авіаудари. Ця ситуація не завдасть незручностей місцевому проукраїнському населенню, яке разом із військовими чинить опір. Це вимушений захід, щоб позбавити зрадників можливості передавати цінну інформацію ворогу.

– Люди, які передають інформацію ворогу точно не роблять нам краще.

– Це зрадники України, зрадники своєї Батьківщини.

– Лавров словами Путіна заявив, що Росія буде розширювати географію свого наступу, своїх військових дій. Раніше вони говорили про “ДНР”, “ДНР”, тепер це Запорізька і Херсонська області. Це лише слова, чи вони будуть далі втілювати те, про що говорять? Будуть проводити референдуми? 

– Це були їхні плани ще з 24-го лютого. Вони хотіли захопити і Миколаїв, і Одесу, і Запоріжжя. Керівництво Кремля має великі амбіції, вони багато чого хочуть. Ворога не треба недооцінювати, в нього дуже великий потенціал. Під час ведення бойових дій на території України вони втратили своє обличчя. Вони анонсували, що в них дуже потужна, сильна армія, хотіли за 3-5 днів заволодіти всією Україною. Але всі плани ми їм поламали і щоб реабілітуватися, їм треба хоч якусь перемогу.

– Вони втратили лице і перед міжнародною спільнотою. Свої невдачі вони пояснювали “жестом доброї волі”. З-під Києва пішли, з острова Зміїного…

– Їм нічого не залишається, як тільки бомбити ці міста на півдні України. Вони навіть зараз пересувають свою далекобійну реактивну артилерію, щоб хоч якось стримувати натиск українських військових.

Потрібні сотні HIMАRSів

– Що нам потрібно, щоб ми могли ефективно боротися з РФ?

– Нам для цього потрібна дуже хороша сучасна ППО і HIMАRSи з більшою дальністю враження – до 300 км.

– Від Сполучених Штатів і їх партнерів якраз пролунали заяви, що додаткові HIMАRSи будуть поступати. А що нам це дасть, куди ми будемо ними влучати? 

– На початку війни максимальна дальність артилерії, яка була з моєму розпорядженні, – 17 кілометрів. У них максимальна дальність, окрім реактивної артилерії, була 40 кілометрів. Тому нам, щоб вражати їхні цілі, треба було виходити вперед, в поле, ризикуючи і людьми і технікою, наносити удари. Після того, як до нас потрапили нові системи артилерійського озброєння від партнерів, ми якісно використовуємо їх. За останні два тижні спалили понад 10 їхніх складів із озброєнням. Це нам дає велику перевагу. В контрбатарейній війні – насамперед.

– А скільки цих HIMАRSів потрібно, щоб ми могли ефективно іти в контрнаступ і наблизити перемогу?

– Щоб ефективно провести контрнаступальні дії, їх треба сотні штук.

– Путін говорить, що Україна не хоче перемовин. Чи повинна влада йти на ці перемовини? Як ви вважаєте?

– Точку неповернення ми пройшли після подій в Бучі й Ірпені. Переговори з РФ нічого не дадуть, лише призупинять цю війну. Таким чином війну перекладемо на плечі наших дітей. Вони не заспокоються, поки не захоплять всю Україну.

– Ви згадували про протиповітряну оборону. Чому ми самі не можемо її, як держава, придбати?  Це можливо, взагалі?

– Це питання можна задати колишньому міністру оборони Тарану, який два роки підряд зривав оборонні замовлення.

– А скільки це коштує? Це для нас підйомно, як для держави? Дружина президента Олена Зеленська говорила про це в США у виступі перед Конгресом: “Дайте нам зброю, дайте ППО, щоб ми могли жити в тих умовах війни”.

– Це немаленькі суми, але це досить досяжні цілі і їх ми маємо досягати. Ми мусимо купувати ППО, щоб ці засоби в нас були на озброєнні, а не просити. Я розумію, в якому стані зараз перебуває наша держава, але це те, що нам вкрай необхідне. Про це треба було думати вчора.

До кінця року війна не закінчиться

– Коли ми наблизимося до логічного завершення, до нашої перемоги?

– Це буде зрозуміло після третьої хвилі наступальної операції РФ. Ця війна як нас виснажує, так і РФ. Їм теж нелегко. Вони не зможуть з нами гратися в затяжну війну. Вони дуже багато втрачають людей, техніки. Війна дуже впливає на їхню економіку. Я думаю, що до кінця року війна не закінчиться точно, але ставити прогнози я не можу, бо невідомо, скільки нам дадуть допомоги. Якщо ми отримаємо всю необхідну допомогу, то до весни наступного року реально все завершити.

– А чому нам не можуть надати стільки HIMАRSів, скільки нам потрібно?

– Я не геополітик, я не можу це прокоментувати. Обмежена видача боєприпасів позначається смертями наших солдат і наших людей. Чим більше вони тягнуть, тим нам складніше і ми втрачаємо багато людей, на жаль.

– Щодо Білоруського напрямку, наскільки реальний наступ звідси? 

– Тих сил і засобів, які зараз є в Білорусі, недостатньо для того, щоб провести якісь наступальні дії на територію України. Але там є білоруська армія, яка проводить зараз навчання. Хай проводить. Білоруси – це не регулярна армія РФ, з ними воювати буде простіше. Хай спробують, а там буде видно, будуть теж удобряти нашу землю.

– А чи не розтягнуться наші сили на ще кілька фронтів?

– Вони і так розтягнуті, але є резерви і їх достатньо, щоб зупинити ворога.

– А що у нас з резервами? Багато говорять про мобілізацію, про ті повістки, які роздавали на вулицях Львова. Людей це трохи шокувало.  Кого нам потрібно в армії і хто мусить йти?

– Як показує практика, нам потрібні всі, хто бажає воювати. Я розумію, що не кожний чоловік – це військовий. Але треба розуміти, що ми маємо справу з дуже великим ворогом, він в декілька десятків разів перевищує нас по кількості. Ми маємо розуміти, що це не спецоперація, це – війна. Ворог прийшов до вас додому і домівки треба захищати.

Знищити мости – це необхідність

– Наскільки важливий є Херсонський міст і що може означати український удар по ньому?

– Це стратегічна точка, по якій вони підкидували резерви. Це один із напрямків війни. Його однозначно треба валити, щоб обрізати резерви. Ми кожний день б’ємо техніку, знищуємо людей противника і їм треба чимось поповнювати втрати. Поповнення йде саме через цей міст, якщо він буде зруйнований, ми дуже обмежимо їм підсилення їхнього угруповання, яке зараз перебуває в Херсоні.

– А як зі знищенням Кримського мосту, який Росія так пафосно будувала?

– Так, це тактична необхідність. Через Кримський міст воно все потрапляє в Крим, а далі – на південь України.

– Тобто нам зараз бракує дальнього озброєння і HIMАRS в тому числі?

– Так.

– Наскільки я розумію – ваш головний посил про те, що нам не треба здаватися і бити нашого ворога до кінця. Що ще нам необхідно розуміти і робити для того, щоб ми могли вистояти?

– Один із головних факторів – нам треба об’єднатися зараз і просто вистояти. Це найголовніше, що ми маємо зробити найближчим часом.

– Не сіяти жодних протиріч, кожен щось робити на своєму місці, волонтерити, хто може – йти воювати і підтримувати наших військових.

– Так.

“Говорить Великий Львів”, Олена Івашків

Оцініть новину
Клас!
2
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
1
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі