НТА > Інші проекти > ГОВОРИТЬ ВЕЛИКИЙ ЛЬВІВ. ІНТЕРВ'Ю > Яскраві успіхи на морі і великі тривоги на суші. Інтерв’ю з Олегом Ждановим про те, коли, що і як може зміниться на фронті

Яскраві успіхи на морі і великі тривоги на суші. Інтерв’ю з Олегом Ждановим про те, коли, що і як може зміниться на фронті

Україна, практично не маючи флоту, добре дає ради із росіянами у морі. Натомість на суші Лисичанськ – під загрозою оточення, ворожа артилерія знову обстрілює Харків, інші міста зазнають масованих ракетних атак, а Білорусь під впливом Путіна потрясує зброєю… Коли буде довгоочікуваний переломний момент у війні

493

Розпочався п’ятий місяць повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Його старт ознаменувався успіхом України на Зміїному, але й втратою Сєвєродонецька і загрозою оточення Лисичанська. А ще під масовані обстріли потрапили об’єкти практично по всій країні. Торговий центр у Кременчуку, база відпочинку на Одещині, СТО на Рівненщині, житлові будинки…

За ким перевага і який плацдарм для наступальних дій зараз мають сторони, – про в інтерв’ю “Говорить Великий Львів” на NTA з військовим експертом і полковник запасу Олегом Ждановим

Жданов: Країна без флоту топить флот другої армії світу

На Зміїному росіяни не відійшли, а ми їх звідти вигнали

– Що відбувається на острові Зміїний? Ми почули від росіян про їхній “жест доброї волі”, що вони нібито покинули острів Зміїний для звільнення морської території для проходження суден. Що насправді там відбулося?

– Ми отримали можливості вогневими засобами дистанційно звільнити цей острів. Ми стали методично впродовж тижня знищувати техніку й особовий склад російських військ, який перебував на цьому острові. Особливість знищення в тому, що ми контролюємо морський простір на відстані до 300 км від нашого узбережжя. Ніхто з суден забезпечення або кораблів чорноморського флоту не міг підійти до цього острова і допомогти гарнізону, який там перебував.

– Тобто вони відійшли?

– Ми їх відігнали, так правильніше сказати. За допомогою наших протикорабельно-ракетних комплексів ми сьогодні тримаємо флотилію Чорноморського флоту на відстані біля 300 км від нашого узбережжя.

– Російські пропагандисти кажуть, що забралися зі Зміїного, щоб розблокувати українські порти і світ отримав зерно. Але всім відомо, що на острові були розміщені засоби протиповітряної оборони. Звільнення Зміїного допоможе розв’язати зернову кризу?

– Трохи може допомогти. Справа в тому, що в них там були й вогневі засоби, якими росіяни могли контролювати певну відстань від самого острова. Там були вуха й очі чорноморського флоту – це 100%. Зараз вони не мають такої змоги, але на сьогоднішній день острів не перестає перебувати під перехресним вогнем як з нашої сторони, так і з російської. Тому казати, що повністю знята небезпека з торгових шляхів, які проходять вздовж цього острова в Чорному морі, я би не став.

–  Секретар РНБО Олексій Данілов відреагував на те, що сталося на острові Зміїний. Він натякнув, щоби в Севастополі начувалися. З нашими засобами, що діють на 300 км, можемо з території Одещини сягнути Севастополя?

– Так, абсолютно правильно. Такий удар треба спланувати. Особливо тоді, коли судна і підводні човни чорноморського флоту Росії завантажуються ракетами “Калібр”. Тим паче, що вони завантажують ракети навіть на підводні човни на відкритих пірсах і в надводному положенні.

– У Севастополі  забороняють користуватися пляжами і прибережною лінією, мовляв, санітарні умови не дозволяють. Місцеві мешканці починають якісь мініпікети проводити, щоб потрапити до моря. У Севастополі готуються до удару?

– Санітарна зона – просто інформаційне прикриття. А насправді підходи до Севастополя, сама Севастопольська бухта й узбережжя повністю заміновані.  РФ сама ставила мінні поля, тому знають проходи для того, щоб заходити і виходити в Севастопольську бухту. Я не сумніваюся, що там все заміновано і перебуває під жорстким контролем ЧФ РФ. 

– Поки що найбільші успіхи в повномасштабному протистоянні РФ в України є в Чорному морі.  Крейсер “Москва”, Зміїний. Україна і до початку бойових дії не відзначалася надпотужними військово-морськими силами, а в перші дні навіть затоплювали кораблі, щоб вони не потрапили до рук окупантів. Чи стало для вас сюрпризом те, як Україна успішно діє проти РФ саме в морі?

– Я би сказав так: Україна, яка не має флоту, топить флот країни, яка хизується своєю другою армією в світі. Дійсно, Чорне море виявилося найкращим театром воєнних дій і найкращим напрямком. Починаючи з другого тижня отримуємо переваги на морі. Згадайте перший есмінець, який був пошкоджений в районі Одеси за допомогою реактивної системи залпового вогню. Це взагалі нонсенс, щоби з РСЗВ ушкодити есмінець так, що він затонув. 

Наступ Білорусі на Україну вигідний Путіну з усіх поглядів

– Якою буде ситуація на заході й півночі України? Чи наважиться Білорусь на повноцінний наступ на територію України? Генштаб повідомляє, що на Волинському та Поліському напрямках збройні сили Білорусі продовжують перебувати в прикордонних районах Брестської та Гомельської областях. Чи є якісь дані про це?

– Таких даних немає, що вони просуваються. Вони проводять ротацію, але не формують ударного угруповання.  Самопроголошений лідер Лукашенко зараз проводить два взаємовиключені міроприємства. По-перше, він готує армію до бойового застосування, проводить її розгортання, а з іншого боку він віддає боєприпаси і техніку довгострокового зберігання збройним силам РФ. Таке враження, що без присутності  збройних сил РФ на території Білорусі навряд чи білоруська армія наважиться перетнути наш кордон.

– Існує версія, що для Путіна вступ збройних сил Білорусі безпосередньо на територію України вигідний з усіх сторін. Якщо білоруська армія досягне успіху – це добре для Росії. А якщо українці розіб’ють білоруську армію, то Лукашенко залишиться ні з чим, що для  Росії також не погано. Які можуть бути сценарії, якщо Лукашенко таки наважиться атакувати кордон з Україною?

– Путіну взагалі байдуже, що буде з білоруською армією. Йому головне, щоб вона атакувала наш кордон. Нехай вона там б’ється на кордоні на смерть – йому все одно. Путін думає, що білоруси відтягнуть частину сил бодай зі Східного напрямку, чи з Харківського, чи з Південного напрямку. Він хоче розтягнути Збройні сили України на два фронти. Йому вкрай необхідно, щоб білоруська армія почала наступ на Україну. До речі, якщо білоруська армія героїчно загине в боротьбі зі Збройними силами України, Путіну буде навіть вигідно це, бо це значно послабить Лукашенка, зробить його ще більш піддатливим до вимог, які йому висуває Путін.

Росія не штурмує Лисичанськ… У цьому й проблема

– Харків – одне з ключових міст нашої держави. Що потрібно зробити, аби Харків перестали обстрілювати?  Як убезпечити місто?

– Дуже складне питання. Щодо ракет, таких як “повітря-земля” Х-22, ракет “Іскандер”, то тут вихід можливий, коли за пропозицією США нам передадуть NASAMS – комплекси протиракетної оборони близького радіусу дії. Тоді є ймовірність, що ми частково закриємо повітря і будемо захищати Харків від ракет. Але щодо артилерії, особливо реактивної і ствольної, то, на жаль, сьогодні ми трохи посунулися в бік Харкова під натиском російських військ і перейшли в глибину країни. Так складаються обставини на фронті… Не маємо сьогодні сил, щоб відтіснити російські війська до кордону, як це було ще два або три тижні тому.

– Станом на цей тиждень, який напрямок залишається для України найбільш складним?

– Найбільш складний напрямок – це Луганський. Я в нього включаю напрямки на Слов’янськ, Лисичанськ і Бахмут. Ці три ключових міста, які сьогодні місять велику небезпеку на лінії фронту для ЗСУ.

– Щодо ситуації навколо Лисичанська, то після відступу ЗСУ з Сєверодонецька казали, що Лисичанськ – природна висота і там оборону тримати легше. Але утворилися кліщі, які замикаються з обох стороні. Може, не варто там до останнього битися за Лисичанськ? 

– На жаль, ситуація складається не на нашу користь. Вони не ж штурмують Лисичанськ. У тому й проблема. Якщо вони в Сєверодонецьку пішли на штурм міста, то тут беруть місто в оточення. Всі зусилля вони намагаються зосередити на оточенні, а по самому місту росіяни ведуть вогонь з усіх вогневих засобів, які в них тільки є – артилерія, авіація. Вони намагаються обійти з південно-західної сторони місто, через трасу Лисичанськ-Бахмут намагаються прорватися на Білогорівку – ту саму Білогорівку, де ми трощили їхні понтонні переправи. Сьогодні вони вже навіть не переправляються через Сіверський Донець, а виставили артилерію вздовж річки і намагаються на всю досяжність обстрілювати Лисичанськ. Там дійсно є загроза оточення. Я думаю, що Генштаб найближчим часом буде ухвалювати рішення про покращення положення за рахунок контратак  або ж про відведення основної частини військ із Лисичанська для того, щоб уникнути оточення. 

–  Масовані обстріли цивільних об’єктів цього тижня…  Яка мета Росії? Про Кременчук кажуть, що в супермаркеті зберігали зброю, їхні абсурдні пояснення не сприймаються нормально  в світі. Що це було?

– У Путіна азіатське турне і він зараз в Ашгабаді виправдовувався за Кременчук. Настільки це було брутально, що навіть він, затинаючись, намагається знайти виправдання. Ці обстріли схожі на помсту та істерику. Річ у тім, що РФ як на політичній арені, так і на театрі воєнних дій останнім часом не має суттєвих успіхів, не може нічим похизуватися, не може виконати жодного політичного завдання, яке поставила  перед собою в цій “спецоперації”. Відтак коли стається для них така тупикова ситуація, вони дістають засоби дистанційного впливу і починають наносити масовані удари. Оскільки на фронті вони не допомагають, то вони гатять по цивільних об’єктах, по мирному населенню, на жаль.

Росія не дійшла й до половини свого ракетного запасу

– У перші місяці війни ви аналізували кількість “Калібрів” у Росії. Багато з експертів дійшли до думки, що в кінці травня Росія наблизиться до використання новітніх ракет із так званого недоторканого запасу. Але ракети Х-22 і Х-101 ще з 50-х-60-х років минулого століття. Скільки їх? Наскільки їх вистачить при динаміці по 50 ракет в день по Україні? 

– Якщо по 50 ракет в день, то ще на місяць безперервної стрільби вистачить. На жаль, радянські запаси Росії обчислювалися тисячами одиниць. За грубим підрахунком: 5-6 видів номенклатури ракет і кожної по тисячу одиниць – це десь понад 6 тисяч одиниць ще може бути в їхньому арсеналі. Зважаючи, що росіяни вже випустили 2 800 ракет по території України, то показник не сягнув навіть 50% ракетного запасу РФ. Тому головним чинником стає перемовний процес з нашими партнерами про отримання чи закупівлю комплексів ПРО, щоб підвищити потужність нашої протиповітряної оборони для збиття цих ракет. Або ж ухвалення політичного рішення, що ми збиваємо всі літаки, які входять в зону дії нашої ППО.

– Комплекси ППО С-300 могли б збити літаки над Мозирем, які залітали туди й обстрілювали українські міста. Якщо ми зіб’ємо літак над територією Білорусі, що як це може вплинути на подальші події на війні? 

– Це політичне рішення. Офіційно ми не перебуваємо в стані війни з Білоруссю, у нас навіть не розірвані дипломатичні стосунки. І якщо ми нанесемо удар по території Білорусі або зіб’ємо літак в її повітряному просторі, то нас можуть звинуватити в агресивних діях і оголосити країною-агресоркою. Юридична сторона виглядає саме так, хоча в дійсності ми розуміємо, що йде війна і Білорусь воює на боці Росії проти нас. Отака, на жаль, ситуація.

– Тобто якщо наша цілі білоруська армія на території Білорусі чи літак РФ, який залетів у повітряний простір Білорусі, то це розцінюватиметься як атака на Білорусь за військовими мірками?

– Так. За міжнародним правом, це вважатиметься актом воєнної агресії проти суверенної держави.

Хто першим накопичить сили – той і піде в наступ

–  Чого можна чекати найближчим часом, яким буде липень? З чим можуть бути пов’язані переломні моменти? Які ваші прогнози?

– Поки Росія не видихнеться на сході України, вона буде намагатися проводити там наступальні дії. Загалом липень може пройти в позиційній війні, коли кожна зі сторін буде наносити окремі атакуючі удари, але фронт буде малорухливим. Кожна зі сторін буде намагатися якомога більше накопичити резерви і відновити боєздатність своїх збройних сил. Ми підійшли до такої ситуації. Тому надходження зброї для нас стає ключовим моментом. Хто першим накопичить необхідну кількість сил, той і матиме перевагу першим розпочати наступальні дії: або ми контрнаступальні, або Росія наступальні.  Військова складова супроводжуватиметься розв’язанням політичної війни. Росія вже сьогодні намагається розв’язати війну проти нас на політичному поприщі щодо просування всяких мирних ініціатив, компромісів, щоб сісти за стіл перемовин. І буде намагатися застовпити оці досягнення, які є на сьогоднішній день. 

– Сьогодні на сході на лінії фронту бачимо просування російської армії на Луганщині, але на Донеччині лінія фронту взагалі не рухається. ЗСУ перебувають дуже близько до Донецька – головного міста регіону. Росіяни можуть наступати лише в якомусь вузькому напрямку, чи якийсь інший тактичний задум?

– Рекомендую подивитися на карту України і порахувати, скільки кілометрів кордону ми маємо із недружніми державами. Наші збройні сили дуже розтягнуті. Маємо людський ресурс, але недостатньо озброєння, щоби сформувати наступальне угруповання.

Але чому росіяни так активно наступають на Луганщині, а біля Донецька ні. Не мають сил?

– Штурмові дії, обстріли артилерії не припиняються ані на годину. В тому числі й на Донецькому напрямку. Там вони гатять з усіх видів артилерії. Ми зараз працюємо там, де можемо працювати. У нас, на жаль, єдина можливість – це відпрацьовувати цілі на глибині до 50 км від лінії фронту з намаганням максимально знищити резерви, в тому числі й склади боєприпасів. Але ми не маємо чисельної переваги, вогневої переваги для того, щоб розвинути наступ бодай на одному напрямку.

– Чи можуть росіяни бити ще по цивільних об’єктах і продовжувати свої нахабні терористичні дії?

– На жаль, так. Якийсь певний час, поки їхнє его не заспокоїться, така напруга і загроза буде існувати. Цілком можливо, що вони ще спробують декілька разів нанести такі групові ракетні удари. Може, не такої потужності, не такого обсягу, але все одно можуть. Далі піде на спад, тому що й активність бойових дій теж може піти на спад на лінії фронту від Харкова до Херсона.

– Щодо комплексів протиракетної оборони NASAMS, то скільки треба часу, щоб українські військові змогли опанувати цю зброю? Скільки потрібно часу, щоб навчитися нею користуватися?

– Думаю, небагато часу. Радіолокаційні станції цього комплексу працюють у нас майже з перших тижнів війни. Нам їх надавала Норвегія як воєнну допомогу. Тому частково ми цей комплекс освоїли. Наші країни-партнери навчають наші ЗСУ, у нас немає проблем з навчанням. Це займає від одного до чотирьох тижнів. До речі, німці виявилися такими педантами, що не схотіли скорочувати програму навчання на гаубиці PzH 2000 і чотири тижні навчали наших артилеристів стріляти з них. Головна проблема в тому, щоб домовитися з країною, яка володіє цією зброєю, про якнайшвидшу передачу цієї зброї до лав ЗСУ, а вже навчання – то це до чотирьох тижнів.

“Говорить Великий Львів”, Олена Івашків

Оцініть новину
Клас!
0
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі