

Він був тим, кого називали спроможним пробігти поміж «політичними крапельками», не образивши жодного опонента, але й так чітко не пояснивши своєї позиції. Він міг переплутати Словенію зі Словаччиною, відповідаючи на запитання журналістів. Він постійно балансував між різними течіями. На його честь назвали відомі «сумки-кравчучки». Знаменитою стала його фраза: «Маємо те, що маємо…». Але він завжди залишався українцем, хоча міг для України зробити набагато більше…
Перший президент Незалежної України Леонід Кравчук помер сьогодні, 10-го травня. Політик пішов із життя на 89-му році життя після тривалої хвороби.
Разом з Єльциним і Шушкевичем…
Леонід Кравчук став першим президентом незалежної України 1991-го року. Він набрав 61,5% голосів виборців, упевнено випередивши на виборах В’ячеслава Чорновола, за якого проголосували переважно в західних регіонах України.
Ще досі в соціальних мережах можна побачити нарікання користувачів, що саме тоді Україна пішла не в тому напрямку. Однак роль Кравчука у становленні українства важко переоцінити.
Колишній твердий компартієць перетворився на чіткого прихильника українського суверенітету, хай і з не таким радикальним акцентом, як того би хотілося тодішньому західноукраїнському табору. Але він собі наплювати у борщ однозначно не давав.
7-8-го грудня 1991-го року Леонід Кравчук підписав Біловезьку угоду разом із росіянином Борисом Єльциним і білорусом Станіславом Шушкевичем (тепер усі троє покійні) про ліквідацію СРСР та створення так званої Співдружності незалежних держав (СНД). Тоді це був революційний крок, про який нинішні прихильники Володимира Путіна (та й він особисто) ще досі скрегочуть зубами.
Програв Кучмі
Леонід Кравчук очолював країну впродовж найкоротшого терміну серед українських президентів – всього 32 місяці. Найбільший в історії України шахтарський страйк 1993-го року призвів до дочасних виборів президента.
А вже наприкінці каденції, 1994-го року, Леонід Кравчук підписав велику Угоду про співробітництво та партнерство з Євросоюзом, яка заклала основу європейської інтеграції України.
Влітку 1994-го року Леонід Кравчук програв вибори Леоніду Кучмі. Наскільки не сприймали Кравчука на Західній Україні на початку 90-их, настільки розчарувалися цією політичною поразкою 1994-го. Багато хто із західних українців навіть плакав, коли дізнався про результати президентських виборів.
Однак саме Леонід Кравчук, який був уродженцем Рівненської області, заклав той фундамент українськості, з якого не зміг згодом звернути його наступник і тезка Кучма («Україна – не Росія»).
Насамперед – українець
Леонід Кравчук упродовж тривалого часу продовжував політичну діяльність, працював депутатом Верховної Ради. В нього були різні періоди політичної діяльності – деколи його називали ледь не зрадником, в інших моментах він раптом ставав патріотом-націоналістом, але в прихильності Україні (принаймні в тій частині, яку він бачив і відчував) дорікнути йому годі.
У липні 2020-го року його призначили головою української делегації в Тристоронній контактній групі щодо Донбасу. Він замінив на цій посаді якраз Леоніда Кучму.
До його висловлювань, рішень і позицій в останні дні роботи на політичній арені виникало чимало запитань, але сумніватися в тому, що він хотів кращого для України, не доводиться…
Неоднозначна особистість в історії України, яка назавжди залишиться в історії першим президентом незалежної України. Це – Леонід Кравчук. Насамперед – українець. А вже потім – громадянин новоствореної на початку 90-их держави з усіма його та її позитивними якостями та недоліками…
Під час одного з телеефірів він сам себе назвав «націоналістом», хоча, зрозуміло, в це поняття він вкладав інше значення, не зовсім класичне…
Довідка
Леонід Макарович Кравчук
(10-го січня 1934-го, село Великий Житин, Волинське воєводство, Польська Республіка, нині Рівненська область – 10-го травня 2022-го)
Перший президент України після здобуття нею незалежності (1991 – 1994), голова Верховної Ради України (1990 – 1991). депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань.
Народний депутат України (1990-1991 та 1994-2006). Герой України (2001). Лауреат премії «Celebrity Awards 2020» у номінації «Людина року».
Член Комуністичної партії СРСР з 1958-го року.
1981-1991-го – член центрального комітету Комуністичної партії України.
1989-го року відстоював ухвалення постанови комуністичного політбюро про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі.
Народний депутат України Х-XIV (в тому числі І-IV) скликань.
У липні 1990-го – листопаді 1991-го року – голова Верховної Ради України.
У серпні 1991-го року залишив лави Комуністичної партії України і балотувався на посаду президента як безпартійний.
1991-1994 – президент України.
Віталій Павлишин
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Коментарі