НТА > Статті > Просила мати, просили тато, і ми просимо кота про погоду

Просила мати, просили тато, і ми просимо кота про погоду

Спеціально до літнього сезону весіль роз’яснюємо походження найвідоміших весільних прикмет і забобонів. У що вірити, а у в що – ні

377
Просила мати, просили тато, і ми просимо кота про погоду

Більшість молодят хочуть, щоб день одруження став справді особливим. Таким, щоб запам’ятався на все життя. Та іноді це трапляється не тільки через радісну атмосферу, а й через намагання дотримуватися «вічних» традицій та весільних забобонів, які через століття дожили до ХХІ віку.

«Весілля – одне із найбільш важливих і відповідальних урочистостей кожної людини, яка стає на шлях сімейного життя. Тому ця подія обросла великою кількість забобон, прикмет та традицій, які так би мовити, мали би гарантувати молодятам щасливе сімейне життя», – пояснює, чому одруження у народі обросло десятками дивних звичаїв клінічна та сімейна психологиня Наталія Репецька.

Тож який день одружуватися, кому першому ставати на рушник та для чого нареченій у день весілля запрошувати кота, – яким є походження найвідоміших забобонів і прикмет. NTA зібрав роз’яснення етнографів, психологів та священників.

Найпопулярніші весільні забобони. Що означають, звідки з’явилися

Дощ – це на щастя і погода, яку треба попросити в кота

Докторка філологічних наук та етнографиня Оксана Король, наводить одну із найвідоміших прикмет. Вважається, що коли у день весілля дощить, то це хороший знак.

“Із тою росою Божою та Божою святою водицею до молодої пари будуть приходити статки та достатки. Колись люди були узалежнені від погодних умов. Так як і ми сьогодні при нинішній спеці. Коли сонце дуже сильно припікало і випікало весь урожай, то не було надії на хороші сходи і це могло грозити дуже голодним роком”, – пояснює вона походження цієї прикмети.  

Інший забобон стосується кота, якому в різних народів часто приписують магічну сутність. Перед тим, як запрошувати гостей на забаву, наречена має нагодувати кота та підійти до нього, як до справжнього господаря, промовляючи: «Коте, кицю, просили тато, просила мама, просила вся родина, просив наречений і я тебе прошу – до нас на весілля прийди, сонечко принеси, прийди і добру погоду із собою приведи».

Після таких ритуалів на весіллі мала би бути хороша погода. До слова, етнографиня переконує, що не раз чула від наречених, що такий ритуал справді спрацьовує.

Чому не можна показувати плаття до весілля

Наречений не повинен бачити сукню нареченої до весілля: основна тема цього забобону полягає в тому, що якщо показати сукню нареченому, то спільне життя у них не складеться.

Його походження йде ще із часів Київської Русі. Як розповіла Оксана Король, на весілля наречена готувала собі особливе вбрання. Жінки вишивали сорочки яскравими кольорами, а в узори вкладалися символи, які мали би притягнути в долю все найкраще: достаток, мир, любов та благословення сил. Вбрання мало бути унікальним, оригінальним із зашитим у ньому кодовою системою

«Радше за все, що показувати сукню нареченому не можна було через те, що знаки, які вишивала наречена, були  таємницею. Переживалося, щоб ніхто не відшив у них цей узор, бо це може перебити долю», – припускає етнографиня.

Втім є що одна версія походження забобону. Лякаючи доньок потенційно невдалим сімейним життям, мами таким чином хотіли вберегти дівчат від дошлюбних інтимних відносин.

«Чиста біла сукня – це алегорія. Не показувати сукню нареченому – це не про одяг, це про цнотливість”.

До речі, наречена також вишивала сорочку і своєму коханому. За словами Оксани Король, навіть були випадки, що коли молодий чоловік не міг визначитися, кого він більше любить, то обирав собі ту дівчину, яка рясніше йому вишиє сорочку.

Чи можна випускати нареченій з рук весільний букет 

Етнографиня дивується такій традиції. Каже, це вже забобон нинішнього часу. Адже раніше у наречених взагалі були вільні руки, аби обняти нареченого та одягнути обручку.

«Це диво дивне для мене. Які букети були у нареченої 100-200 років тому? Та у неї були вільні руки, щоб перехреститися у церкві, щоб обійняти нареченого, щоб одягнути йому обручку на палець. Букети – це не наш звичай, не наш обряд. Отже, і не наш забобон», – стверджує Оксана Король.

Свічка під час вінчання погасла – до смерті

«Не можна коментувати абсурду», –  лаконічно прокоментував цей забобон отець Юстин Бойко. Свічка, яку використовують під час Святої Тайни Подружжя, світло від неї – це символ Христа.

«Окрім того, свічка відіграє практичну роль – це є джерело освітлення церкви. Тому різного роду такі інтерпретації не піддаються коментуванню. Це вигадки, походження яких неможливо дослідити», – каже священнослужитель.

Етнографиня Оксана Король пригадує, що бачила випадки, коли молодятам забували дати свічки, або ж вогонь загасав від перетягу.

«Тут уже питання у силі духу наших молодятах. Якщо вони впевнені у своїх почуттях, знають, що найвищим мірилом їхнього щастя є їхні взаємні почуття, то хай хоч 100 свічок погасне, але їхнє життя буде добрим”, – впевнене етнографиня.

Хто першим стане на рушник, той – головний у сім’ї

Весільний рушник – це не тільки елемент українського традиційного весілля, але й оберіг. Звідки пішов забобон про те, що стати першому на рушник – це до головування у сім’ї, не відомо. Втім експертка Оксана Король вважає, що намагання когось із пари навіть через таку прикмету заявити про своє лідерство свідчить про незрілість почуттів.

«Якщо молодята йдуть до шлюбу та розуміють, які ролі вони відіграють у цьому шлюб, то вони будуть одночасно ставати на рушник. Якщо ж хтось хоче командувати, а буде робити це невміло, невправно, тим паче принижуючи авторитет іншої людини, то хіба буде це добре?», – дивується вона.

Отець Юстин Бойко погоджується з  Оксаною Король. Додає, що забобон про рушник та одруження не мають між собою нічого спільного. Акцент взаємної любові, яка повинна панувати між молодими людьми перекладається на момент влади, а воно є відзеркаленням віковічної революції між чоловіком та жінкою.

Одружуватись у суботу до невдачі, у неділю – до Божого благословення

Неділя – це день, коли по всіх церквах відбуваються Служби Божі. Тобто, людина направляє всю свою енергію на молитви та спілкування з Богом. Саме тому цей день у духовному плані є значно кращим ніж будь-які інші дні, – пояснює переконання багатьох, що шлюбитися краще у неділю, Оксана Король.  

Натомість неблагополучним днем для весілля, з огляду на народні обрядові позиції, вважається п’ятниця.

«У християнстві – це день для посту, день для переосмислення», – каже Оксана Король.

Щодо «невдалого» суботнього дня, то отець Юстин Бойко розповідає, що цю традицію запустили євреї, адже для них субота – святий день, коли потрібно тільки відпочивати.

Звідки ростуть ноги у забобонів

Як каже отець Юстин Бойко, що ніхто із певністю не може пояснити жодного забобону. Бо вони творяться однією людиною і передаються іншим.

«Повір’я бувають практичні, коли, наприклад, люди вміють передбачати погоду по кольору неба. Це результат столітніх спостережень. Бувають повір’я, які склалися на підставі досвіду певної частини людей. Або ж тому, що ми не можемо якусь подію пояснити. А є й такі, що створюють інфантильні люди, які не мають релігійних знань і віри», – стверджує священнослужитель.

Забобони виникають і закріплюються через нездатність людей зрозуміти існування причинно-наслідкових зв’язків між власною поведінкою та наступними подіями в житті, – пояснює психологиня Наталія Репецька. А віра в прикмети – ніщо інше, як механізм психологічного захисту для тих, хто важко витримує стан невизначеності.

«Це такий собі спосіб перекласти відповідальність на «щось». Або ж створити певні гарантії, що достатньо дотриматися звичаїв,  щоб щасливо прожити спільне сімейне життя. Людям часто заважає жити відчуття власного безсилля та безпорадності, тому вони переключаються на хибне вірування, яке дає надію», – коментує вона.

Понад те, за її словами, віра у забобони навіює надмірної тривоги. Тому рекомендує створити свої корисні звичаї та традиції. А ще каже: якщо люди хочуть дотримуватися весільних традицій просто заради традицій – то в цьому нема нічого поганого, але при цьому треба пам’ятати про критичне мислення. Психологиня наголошує: молодятам треба чітко розуміти, що сімейне щастя залежить не від безглуздих забобонів, кольору сукні чи букетів, а винятково від зрілості партнерів та їхньої готовності творити сім’ю.

Софія Липець

Оцініть новину
Клас!
0
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі