Авторські шоколад, масло та сир. Як у Крехові монахи створюють ексклюзивні смаколики

Сироварінням та маслом уже третій рік у Крехівському монастирі займається брат Ілля – від початку свого перебування тут. За основу взяв рецепти своїх прадідів. Сир потребує витримки Варить сир у 40-літрових баняках, іноді по два-три підходи у день. Каже: секрет доброго сиру – терпіння. Варити його потрібно довго, на невеликому вогні, щоб не перегріти, бо тоді сир буде твердим. Увесь сир власноруч проціджує, скручує у спеціальні торбинки та ставить вистоюватися. «Ми прокидаємося о шостій ранку. Одразу після сніданку йду на кухню – і до роботи. Починаю з молока. Щоб не стояло на бетоні, переливаю молоко у відра для закисання. А вже, коли закисло, варю сир. Вся наша продукція екологічно чиста, без жодних добавок. Усе натуральне», - розповів брат Ілля про процес сироваріння програмі «Все можливо» (щосереди на телеканалі НТА). Шоколад, який наповнює життям В асортименті смаколиків, які виготовляють у монастирі, є також шоколад ручної роботи. Майстром в його приготуванні є брат Ігор. Зізнається, що рецептуру кожного ексклюзивного смаку розробляли тривалий час – методом спроб і помилок. «Найгірше дати завелику температуру – тут уже нічого не виправиш, і треба все починати з початку», - пояснює він. З часом брат Ігор віднайшов ідеальний рецепт. За ним тепер у Крехівському монастирі готують шоколад «Вівіана», що означає «повнота життя». Процес виготовлення шоколаду супроводжується молитвою. [gallery link="file" size="medium" ids="317355,317356,317357"] «В Європі багато римо-католицьких монастирів займаються виготовленням шоколаду. От ми й подумали: а чому би і нам не спробувати. Починали з чорного шоколаду. А зараз уже маємо і  рожевий, і карамельний, і білий. Хочемо, щоб шоколад був натуральний, приносив людям радість. Усе робимо вручну. Варимо, розливаємо по формах, упаковуємо», - брат Ігор продемонстрував величезний набір різних виробів – від шоколадних плиток до цукерок. Знайти внутрішню гармонію Утім треба пам’ятати, що Крехівський монастир – це місце, куди передусім варто їхати не лише по смачні продукти. Щороку сюди прибувають прочани, щоб відшукати внутрішню гармонію та побути наодинці з Богом. Люди мають можливість навіть пожити при монастирі. Для цього на території є спеціальний гостьовий будинок. [gallery link="file" size="medium" ids="317358,317359,317361"] «До нас іноді звертаються з проханням пожити. Адже тут можна віднайти мир, спокій та духовне зцілення», - стверджує настоятель Крехівського монастиря отець Володимир. Свій монаший шлях він розпочинав саме з Крехова. Повернувся після науки вже через 17 років – як настоятель. Особливим місцем на території монастиря є його сад. За словами отця Володимира, сюди потрапити може далеко не кожен. Саме в саду монахи моляться і проводять свій вільний від роботи час. Гордість монастирського саду - липова алея, яку ще близько 100 років тому висадив митрополит Андрей Шептицький. Отець Володимир називає її  «колискою Василіянського чину», де «виховуються майбутні покликання». Визначаються, чи готові все життя пов’язати з Богом. https://www.youtube.com/watch?v=3fM5HggEmKg