«Б’є – значить кохає»? За час карантину кількість жертв домашнього насилля зросла на 45%

Юрій Підлісний – голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян, напередодні Міжнародного дня сім’ї для програми «Все можливо» (виходить щосереди на телеканалі «НТА»), ексклюзивно розповів про основні проблеми українських родин – через що виникають конфлікти та як цьому запобігти. Карантин лише оголив проблему - Пане Юрію, якщо поглянути на свіжу статистику жертв сімейного насилля в Україні, стає направду страшно. Чи правильно сказати, що виною цьому став карантин та самоізоляція вдома, чи пандемія лише оголила проблеми, які були і до того в родини? - Я би не сказав, що карантин виною в цьому, він просто оголив всі проблеми. Серед моїх знайомих багато хто говорить про те, що вони раптом потрапили у таку ситуацію, коли змушені перебувати довгий час разом і це їх нервує. Виводить з рівноваги і те, що змінилися обставини. Хоча інші – навпаки радіють, що тепер є можливість більше бути в сім’ї. А ось для тих, для кого це є проблемою, власне, означає, що щось з їхніми сім’ями було не гаразд і до карантину. І тепер, коли такі подружжя опинилися сам на сам у чотирьох стінах, на жаль, маємо розлучення та стрімкий ріст насилля. - Тобто лише цей фактор став вирішальним: самоізоляція одне з одним, чи не тільки? - Дивіться, якщо важко бути разом тривалий час – це означає, що щось негаразд у того чи іншого подружжя є, але воно сталося вже давніше. З іншого боку, це може бути також і раптова зміна ситуації, коли ми живемо в якомусь звичному ритмі: зранку встали, поснідали, побігли на роботу, увечері повернулися додому, забрали дітей з садочка і проводимо певний час разом і вихідні. І коли ламається цей звиклий ритм, то, очевидно, теж можуть виникати певні проблеми у родині, але вони не є, по суті, такими серйозними. Світ не крутиться навколо тебе - У чому ви вбачаєте основні проблеми українських родин? І що потрібно змінювати у їхній моделі стосунків? - У нас часто люди є незрілими і часто цього не усвідомлюють. Вони не розуміють, що подружні стосунки – це не лише приймати чиюсь любов, це спільна праця. Якщо в стосунках, наприклад дітей і батьків, абсолютно природно тільки приймати любов, бо діти не можуть батькам щось подарувати, крім своєї усмішки і чемності, то в подружній любові – це є взаємність, одночасно і приймати любов, і дарувати любов. І от коли цього немає, незалежно від того, в якому віці люди одружилися, то вони є в зоні ризику. Здебільшого така велика статистика домашнього насилля, як на мене, виключно через егоїзм – це може звучати банально, але насправді це так. Треба розуміти, що світ не крутиться навколо тебе, бо в інакшому випадку виникає опір. І, відповідно, тоді і насилля, і розлучення, тобто звідси все починається.  - Якщо аналізувати випадки сімейного насилля, чим воно, на вашу думку, спровоковане? І чому статистика з кожним роком в Україні все більш невтішна?  - Це очевидно, що коли у подружжя виникають конфлікти, то може бути задіяна сила: психологічна, фізична, різна. Здебільшого потерпають від цього жінки та діти (90%) та не варто забувати, що 10% потерпілих є також і чоловіки. З одного боку, це наші проблеми в родині і ми пробуємо їх вирішити всередині сім’ї, тому на зовні їх не потрібно виставляти. Але з іншого боку, якщо ці конфлікти переростають в систему, коли чоловік б’є жінку, чи вона «виїдає» йому мозги психологічно, тоді втручання, скажімо родичів, сусідів, ближніх мало б бути природним. І тут стереотипи «а щось інші скажуть» уже не має відігравати ніякої ролі, бо йдеться про порятунок сім’ї, а часом чийогось здоров’я чи життя. Дві проблеми, які можуть ще погіршити ситуацію У дискусіях, у риториці навколо домашнього насильства, виникають дві проблеми, які можуть ще більше погіршити ситуацію. Перше, що держава або третя сторона будуть знати краще, як проблему вирішити. З одного боку, ніби так – хтось може бути більш досвідченим – прийде і щось порадить. А з іншого  – є сторона, яка буде втручатися і часто силою своєї влади. А це збільшення кількості держави в наших стосунках, тоталітарна модель. Окрім того, часто ліві ідеологічні структури пробують нав’язати тезу, що «домашнє насильство – це сім’я» або «насильство – це патріархальна сім’я», а ось тут вже є дуже серйозна проблема – бо ні перше, ні друге не є джерелом насильства. А ним є неповага до іншої особи. А ще – нерозуміння  самої суті любові. Також, коли хтось занадто егоїстично про себе думає, то починає собі шукати різні розваги – алкоголь чи наркотики і не контрольованість вживання переростає в насилля. Таких сімей бачив досить багато. Ті приклади домашнього насильства, які особисто спостерігав, – це переважно те, що чоловік починав вживати. - Що порадите робити якщо, на жаль, уникнути сімейного насилля не вдалося? - Є такий етап, який би я назвав пожежогасінням, щоб вогонь не розгорявся ще більше. І його треба дуже застосовувати, бо, як я уже казав, часто йдеться про збереження здоров’я та життя людини. Але не варто забувати про превентивні дії, тобто більше пояснювати, більше розповідати, починаючи зі школи, бо коли люди дорослі – це вже може бути запізно.