НТА > НОВИНИ > Шоу бізнес > Закарпаття – це такий дивний “анклав”. Інтерв’ю з “ROCK-H” і “АНЦЯ”

Закарпаття – це такий дивний “анклав”. Інтерв’ю з “ROCK-H” і “АНЦЯ”

Чому Закарпаття підтримало і чи підтримає Зеленського? Як карантин вплинув на гурти “Анця” і “Рокаш”

426

Гості програми “Без гриму з Марією Шиманською”  – сімейний тандем із Закарпаття: лідер гурту “Рокаш” Віктор Янцо та його дружина “Анця” – Ірина Янцо.

Як співпрацюють “Рокаш” і “Анця”

– Ви критикуєте одне одного? Двоє музикантів зі схожими стилями музики – як відбувається у Вас оця синергія в сім’ї?

Анця: Я би сказала – доповнюємо.

Віктор: Я критикую завжди лише з професійної точки зору.  Ірину критикую за вокал іноді. Але це творчий робочий процес – це нормально. Найважче – це зйомка кліпів. Тоді часто є навіть не сварки, але напруга. Знімається новий кліп і постійно збирати всі ці речі, костюми – це нерви.

А: Я багато нового дізнаюся.

 –  У  “Рокаша” вийшов дуже гарний кліп “Пий до дна”. Напевно, це стало лейтмотивом в Україні всіх свят. Де знімали це відео?

В: Пісню я написав чотири роки тому. Ми йшли на фестиваль вина в Мукачево, зайшли в бар і я наспівав цей мотив – “Пий до дна”.  Потім ця пісня відклалась на довгі роки, але якщо воно хітово, то не забувається, виходить на поверхню. Згодом записали цю пісню на студії. Наш ударник Володимир Ульянов, котрий зараз пише всі пісні Анці, записав цю пісню у своїй домашній студії.  Цим надав нове звучання гурту “Рокаш”.

Раніше – то було живі барабани, гітари драйвові, а зараз робимо трошки інший формат – більш радійний.  Володимир має  хист робити такі популярні речі. Ця пісня драйвова, але не настільки як “Марічка” чи “Дай ми мила”, чи “Вінко”.

Зробили композицію і треба знімати кліп. Ну що – знімати про п’янку? Треба було шукати якийсь філософський підтекст у цій композиції. І наш добрий знайомий Йосип Бартош, котрий є господарем замку в Чинадієво, надав його для зйомок. Коли почали знімати, не знали, як це має бути. Експромт, як то кажуть: поїхали, а потім заведемо.

А: Концепція вималювалась в процесі зйомки, а потім монтажу. Вийшла така досить багатошарова філософія в тому кліпі.

– Він вдався зі смаком. Мені нагадало Францію і графа, який в очікуванні вічного свята.

В: Попередній варіант цієї пісні був такий собі унца-унца, навіть не пахло ніяким графом.

А: А потім вони самі роблять музику, а я кажу: а попробуй орган!

В: Потім прописався орган, прописалися хлопчачі хори – і ми зразу відчули, що це передає настрій, атмосферу. Тому сама пісня диктувала образ кліпу. Куплети я в основному начитую, і подумав, що героєм може бути мандруючий філософ, котрий проповідує свої ідеї.

– Ви теж маєте чим похвалитися. Анця за цей рік випустила не одну композицію. Яка була найважча робота у 2021-му році?

А: Я не диференціюю, що Анця має успіх, чи має успіх “Рокаш”. Або не успіх. У нас багато робіт за цей рік. Якщо відокремити Анцю, то ми дві пісні видали, хоча записали більше. І ми знаємо, що нам є чим дивувати на майбутнє. Але “Дримба” пішла на голову краще, ніж вся попередня творчість Анці. Ми побачили ставлення ЗМІ до нас, як до окремого колективу, а не як до дочірнього підприємства гурту “Рокаш”. Інколи навіть запрошують або на зйомки чи концерти окремо Анцю, чого раніше не було. Пісня “Дримба” стала нашим квантовим стрибком. Ми навіть з нею виграли всеукраїнський музичний конкурс “Українська пісня”. Ми були під великим дофаміном після того. Це дало такий заряд, що це комусь потрібно і ми маємо перспективу.

 – Два роки ми живемо в непростих умовах, COVID-19 кожному виписав свої правила гри. Якщо відкинути негатив, то який позитив у цьому обмеженому світі й обмеженому просторі?

В: Я надалі продовжую творити і працювати – це найголовніше. Тобто не сталося депресії.

А: “Дримба” була створена в найдепресивніший час: взагалі не було ні концертів, ні концертних планів. Все замовлене скасували і ніхто не дзвонить! Дванадцять років ми жили нормально, будували плани і тут нічого! Хто я? Що далі? Тоді позбирали себе, влітку почали записувати.  “Дримба” вийшла за рік після початку карантину, коли ми  рік були без концертів. Ми мали час і продовжували, творили. Придумали новий саунд – дуже модний, актуальний.

В: Не тільки саунд, і стиль дівчата знайшли собі – хустки і вид виокремлює їх як артистів.

А: В суспільстві воно дуже добре знайшло відгук. І то саме про пісню “Пий до дна”. Тільки Віктор її написав на фортепіано, я кажу: “Це хіт. Коли ти його видаш – будеш мати хіт, його візьмуть на радіо, будь впевнений в цьому”. І так і було. Я була дуже впевнена в цій пісні, бо то твір про людей.

Нас просили домовитися про вакцинацію

– У 2021 році українців закликали до вакцинації. Подружжя “рокашів” вакциновані?

В: Мені зателефонував губернатор Закарпатської області і нас перших вакцинували.

А: Причому сказали: “Віктор, як відома особа, хай іде вакцинуватися”. А мені так було страшно! Ще ніхто в Закарпатті не був вакцинований, а йому вкололи “Ковішилд”. Йому було дуже погано, температура, не міг спати. Як я то побачила, мені стало страшно, не вакцинувалася. Потім я перехворіла і тепер маю сертифікат перехворілого з антитілами. Але прийде час і я повинна вакцинуватися. Буду контролювати антитіла, якщо вони впадуть, значить потрібно.

Тоді вибору не було, а зараз є чотири вакцини – вибирай яку хочеш. Що до Вас прилетіло після вакцинації – добрих слів чи каміння?

В: І добрих слів, і заздрість така. Тоді було важко вакцинуватися,  були черги. То я відчував себе таким особливим: я – вакцинований! І вижив! Але це потрібно робити, я “за” вакцинацію. Бо боротися з вірусом шляхом неконтактування, антисептиками, – воно не діє. Вакцинація таки посилює імунітет і опірність. Будь-які заборони приводять до оберненого.

А: Я бачила, як Віктор пережив, але пережив одну ніч. Після того, як я захворіла, які маю наслідки після того – то однозначно за вакцинацію. Краще одну нічку мати температуру, ніж потім місяць, або і більше, не могти дихати. Таке відчуття, ніби ти топишся, не вистачає повітря. Ці залишкові явища маєш довгий час. І ще добре, якщо ти не потрапив до лікарні. Мого віку люди мають різні результати. Це дуже страшна хвороба.

Люди вигнали з Закарпаття знімальну групу Росія 24

–  Ви представляєте Закарпаття і це унікальний регіон. Поширена думка, що є міста і села, де взагалі не розуміють української мови. Це правда чи брехня?

А: Агатангел Кримський, мовознавець, казав, що найархаїчніші мови зберігаються в гірських та болотистих місцевостях, де не було транспортного сполучення і міграції населення. Закарпаття – це дивний анклав в тому плані, що є чотири кордони: Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща. А з іншого боку – гори, в яких перевали створені сто років тому. Мого батька двоюрідна сестра, Софія Гусар. Я приїхала до неї запросити на моє весілля – вона не могла зі мною розмовляти. Вона живе в селі прикордонної смуги, розмовляє угорською і ледве щось уловлювала.

В: То вона живе біля кордону з Угорщиною, а є село Дерцен біля Мукачево, то там старші люди більше розуміють російську мову, тому що вчили в школі, а молодь по-українськи – абсолютно повний нуль! Хоча вчиться, а не розуміє.

– Але є школа, шкільна програма. Українська мова викладається?

В: Так, викладається -як у нас викладається англійська чи німецька мови. Вони не знають української.

А: Моя родичка намагалася говорити нам по-російськи і каже: “Моя дочка Еріка – нужно мову знать, чтоб поступать в університет, а вона мови не знаєт”. Вона піде на вчительку в Берегівський угорський університет навчатися. Вона це казала з такою претензією. Це насправді є територіальні етнічні угорські території, які опинилися на українських землях. Це локальне проживання угорців. Коли ми їхали в те село, хлопчика випадкового щось запитали. А він каже: “Не мир тим”. Тобто “не розумію”.

– Розбіжність на мовному питанні – це проблема?

А: Це є факт! Моя бабуся там народилася, потім переїхала в україномовний регіон, де народився мій батько. Вони часом їхали в Угорщину торгувати, то бабуся була перекладачем, а батька мого вже не навчила угорської мови. Але вона мала право на отримання угорського паспорта, але не мала такої потреби і бажання. Але багато людей отримали ці угорські паспорти. Це більше політична спекуляція. Ми з угорцями не ворогуємо абсолютно.

В: У нас всі будівельні бригади зазвичай угорські, вони мають великий попит. Люди їх замовляють, але мови не розуміють, хіба трохи говорить прораб. Так як наші заробітчани. Мій дядько був в Італії довгі роки, але  так італійську мову не вивчив. Працювати працював на будівництві, а мови не знав. Так в нас і угорці.

А: Ми дуже всі дружно живемо. Тим більше Закарпаття – багато національностей! В нас є румуни.

– Коли говорять про Закарпаття, то акцентують на угорському сепаратизмі.

А: Так, це педалюють політики.

В: В угорців є відчуття великої імперії.

А: У Мукачево є багато місць, пам’яток, де присутній віночок із угорською стрічкою. Угорська спільнота дуже дбає про пам’ятні місця угорської історії. Мукачево було під Угорщиною тисячу років! Ференц Ракоци Другий – це національний герой, як у нас Богдан Хмельницький. Він жив у нашому місті. Він мав там Білий палац – там тепер художня школа, Мукачівський замок – він був його володарем. Пам’ятників є багато. Угорська громада провадить у нас діяльність, але я не відчуваю з їхнього боку якусь загарбницьку чи войовничу настроєність. Поки що це відбувається в культурній площині за моїм сприйняттям.

–  На сході теж спочатку культура йшла, а потім…

В: В Угорщині є дуже багато міст – Дебрецен, Доброчин – поселення слов’янське, де дуже багато греко-католицьких церков із великими громадами. Мої батьки їздять туди із церквою як паломники. Там керівництво не забороняє це, там багато будується греко-католицьких церков.

–  Уявімо ситуацію: референдум на Закарпатті про приєднання до Угорщини…

А: Не пройде!

В: Якщо провести референдум про автономію Закарпаття, то він пройде моментально.

– Коли зараз говорять про тимчасово окуповані території сходу Донецької і Луганської областей, то якщо ми дамо їм автономію, то Закарпаття теж захоче….

В: У 1991-му році на референдумі 70% проголосували за автономію Закарпаття. Так як було в Криму. Крим відокремився, а тут все зупинилося. Але настрої тут залишилися за автономію, це однозначно.

А: Я не можу представити думку кожної верстви суспільства. Молодь не є політично активна, а дорослі люди свідомі того, що Закарпаття найбільший розвиток отримали трохи під час Чехословаччини, але точно не під час Австро-Угорщини, та коли вже були в складі Радянської України та України. Для Австро-Угорщини ми були глибокою провінцією.

В: Моя бабця говорила, що добре було при чехах, при чехах ми найкраще жили. В Ужгороді тоді будувалися всі будівлі, університети, центр міста.

–  Оце вічне очікування повномасштабного вторгнення. У Вас на Закарпатті було відчуття загрози?

А: Мені здається, що до всього звикається. Спочатку, коли там все почалося, в мене зразу такі думки: в нас є концертний бус, ми живемо за 40 кілометрів від кордону. Якщо щось – дітей в бус, підготувати все, гроші, хабар дати на кордоні і переїхати кордон. Отакі перші панічні думки. Ще й у день вводу військ Росії до нас прийшов телеканал “Росія 24” брати інтерв’ю. Але ми ще не знали, що там прийшли ті “зелені чоловічки”. Вони сказали, що хочуть просто про музику поговорити. А як те інтерв’ю вийшло” Наскільки все було викривлено! Всюди тільки терміни «націоналісти запада», «сепаратізм». Вони тут приїхали і вони брешуть нам в очі. Це була реальність. Потім, коли другий раз ця ж знімальна група знову приїхала, їх люди вигнали з Закарпаття. Перший раз, коли це нове – тоді страшно. А коли людина адаптувалась, то до всього можна звикнути. І до постійної війни також.

Зеленський для мене глибоке розчарування

–  Востаннє ми бачилися за президентства Порошенка. Зараз у нас шостий президент Володимир Зеленський. Закарпаття підтримало Володимира Олександровича в обох турах. Зараз думки закарпатців помінялися у ставленні до шостого президента України? Чи дальше люди йому довіряють?

В: Якби зараз були вибори, то Зеленський тут знову би виграв. Якби був той самий розклад – “Порошенко-Зеленський”.

А: А я не впевнена.

В: Нових ще нема наразі..

–  Ви би голосували за Зеленського, чи за нове обличчя?

В: За нове обличчя, однозначно.

– Зеленський чи Порошенко?

В: Ні той, ні той.

– Було дуже дивно побачити, що партійний осередок “Слуги народу” на Закарпатті очолює пан Тищенко, доволі неоднозначний народний депутат. Яким є для Вас цей нардеп і взагалі монобільшість у Верховній Раді 9-го скликання? Є розчарування чи все-таки бачите позитивні зрушення?

В: Я розчарований.

А: Я також. Хоча в партії “Слуга народу” на Закарпатті, є люди, яких ми особисто знаємо. Вони є і патріотами, і успішними людьми, і розумними. Дивно для мене, що у Верховну Раду пішли люди не з економічною чи політичною професією, а чужі політиці. Можливо вони гарні актори, відеооператори чи співаки, але не політики. Кожною справою повинен займатися фахівець. Це для мене глибоке розчарування. Але в Закарпатті багато облич є професійними, розумними людьми. Це трохи дисонанс для мене.

–  А чим ви розчаровані конкретно?

В: Тому що була одна людина – Зеленський, кльовий актор, він мені подобався, “95-й квартал” я дивився. Під ним було багато артистів. А зараз, як президентові, я перестав йому вірити, я не відчуваю тої відкритості і щирості, яка була раніше. Це на підсвідомому рівні.

– Як Ви думаєте, 2022-й рік, що принесе українцям, що би Ви хотіли, яким би він мав бути для нас?

В: Я думаю, що великі зміни в політичному режимі не варто робити зараз. Перетрубації ще досить рано робити, це все треба перетерпіти. Не дай Бог, щоб не було жодних революцій, переворотів. Це було б жахливо. Я думаю, що коронавірус зникне, бо два роки вже пройшло і теоретично він повинен би піти. Тоді вже з полегшенням можна буде видихнути, бо нема тої біди. Коли людина здорова, вона інакше сприймає життя. Тому у 2022-му році мали би забути за коронавірус, як за страшний сон, і почали б у нормальному темпі й ритмі працювати.

У мене відчуття, що все має бути добре

– Що Ви побажаєте українцям у 2022-му році?

А: У мене відчуття, що все має бути добре. Я обґрунтую чітко –  завжди історія йде хвилями. І якщо ми зараз не на висоті, то нас обов’язково має чекати підвищення. В мене зараз таке відчуття. Я на своєму місці маю сили і бажання щось робити на користь нашої держави. Якщо кожен так буде ставитися до своєї роботи, буде мати таку роботу, яка йому до душі і в якій він буде проявляти себе, як успішний професіонал. Я бачу навколо багато таких людей, наше суспільство потрохи стає успішним. У мене добрі надії на наступний рік, бо в України і в українців все добре розвивається.

Марія Шиманська, Олена Івашків

Оцініть новину
Клас!
0
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі