НТА > НОВИНИ > Новини світу > Розвал Росії. На скільки уламків розколеться кривава імперія після війни

Розвал Росії. На скільки уламків розколеться кривава імперія після війни

Український інтерес дуже простий – щоби російська імперія ніколи більше не загрожувала нам, тобто припинила існування

1720

Минулими вихідними в Празі завершився другий Форум вільних народів Росії. На ньому ухвалили декларацію про деколонізацію Російської Федерації. Плани більш ніж глобальні – розділити нинішню імперію на 34 незалежні країни.

Росія на межі хаосу

У заході взяли участь представники російської опозиції, учасники регіональних і національних рухів, громадські активісти й експерти. Зокрема, колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін, російський депутат і опозиціонер Ілля Пономарьов, чеченський політик Ахмед Закаєв, якого називають прем’єр-міністром невизнаної республіки Ічкерія.

Декларація закликає представників етнічних груп, які воюють у лавах російської армії «у несправедливій війні проти України», повернутися додому або здатися українським військам.

«Празька декларація визначає Російську Федерацію як терористичну державу, чиї колоніальні практики впродовж століть – примусове виселення та геноцид – зробили корінні народи жертвою історичної несправедливості. Наші народи проти волі втягнули у військові злочини. Через політику імперіалістичного центру проти нас запроваджують санкції, нам погрожують цивілізаційною ізоляцією і навіть повним зникненням», – сказано в декларації.

Представники етнічних груп та націй, котрі діють у Росії, наголосили, що дії Москви призвели до того, що Російська Федерація опинилася на межі хаосу і громадянської війни. Вони вважають, що процес повної та загальної деколонізації Росії має базуватися на міжнародному праві, включаючи Загальну декларацію прав людини та право націй на самовизначення, закріплене в Статуті ООН.

Перший Форум вільних народів Росії відбувся у травні у Варшаві.

«Форум щоразу проводиться в іншому європейському місті, яке має передісторію свободи та боротьби з диктатурою», – зазначили організатори.

Наступна конференція, ймовірно, відбудеться у Клайпеді в Литві.

Не буревій, не цунамі, але вітер є

Український дипломат Павло Клімкін, який узяв активну участь у празькому форумі, наголосив, що його учасники суттєво відрізняються від російської ліберальної опозиції.

«Ліберали розмовляють із російським народом, як страуси з ведмедиками, вони просто один одного не розуміють. А ось у представників народів російської імперії абсолютно інші настрої. Україна їх надихає, і вони хоча й бояться ФСБ, але вже розпочинають щось робити. Наша перемога надасть цим рухам іще більшого поштовху», – зазначив колишній український урядовець.

Він вважає, що в багатьох рухів колонізованих Росією народів є великий потенціал, оскільки це абсолютно нова історія. Змінюється атмосфера в різних регіонах Росії, місцеві мешканці розпочинають усвідомлювати, що орда розпадеться, і в народів є шанси.

«Це ще не буревій, не цунамі, проте вже точно є вітер. Як каже китайське прислів’я: «Коли є вітер, потрібно будувати млини». Ось ми й допомагаємо їм це робити. Поки що все перебуває на початковій стадії, але перспективи є», – наголосив Павло Клімкін.

Ліга вільних націй: спершу незалежність – потім союзи

У травні представники шести національних рухів заявили про створення Ліги вільних націй – політичної платформи для деколонізації народів Російської Федерації та набуття її суб’єктами реального суверенітету.

Ініціатива об’єднала башкирських, бурятських, інгушських, калмицьких, ерзянських і удегейських активістів. Згодом до них приєдналися інгерманландці, так звані козаки та татари.

Це відбулося на платформі громадського руху «Вільний Ідель-Урал». Його заснували ще 2018-го року народи Поволжя, які ставлять за мету здобуття незалежності для республік Мордовія, Чувашія, Марій Ел, Татарстан, Удмуртія, Башкортостан і створення інтеграційного об’єднання цих шести країн зі спільним кордоном, економічним простором і колективною системою безпеки.

Таку карту активісти національних діаспор народів Поволжя презентували у Львові у вересні 2018-го. Акція відбулася в рамках щорічного форуму видавців.

Тепер же організація переросла у дещо масштабнішу Лігу вільних націй, яка об’єднала активістів проти російського імперіалізму, громадсько-політичні та громадські організації, які виступають за реальний суверенітет поневолених народів і територій Російської Федерації. У її маніфесті задекларовані такі цілі:

  • згуртувати антиімперіалістичних активістів Російської Федерації;
  • навчати людей для реалізації адміністративних заходів;
  • шукати союзників на міжнародному рівні;
  • вимагати реального суверенітету територій поневолених народів у складі Російської Федерації та боротися за їх право на самовизначення.

Право на самовизначення

Головний старійшина ерзянського народу Сиресь Боляєнь запевнив, що Ліга вільних націй відкрита для нових учасників і запросив приєднатися всіх, хто поділяє антиімперські погляди та визнає право народів на самовизначення.

Активісти бурятського національного руху Доржо Дугаров і Раджана Дугар-Де Понте, які виступили співзасновниками платформи, зазначили, що об’єднання різних національних рухів навколо ідеї боротьби за свободу та політичну суб’єктність дасть кумулятивний ефект – зокрема, відкриє нові можливості донесення своїх ідей на міжнародних майданчиках.

«Вважаю, що всі суб’єкти федерації, як і всі автохтонні народи Російської Федерації, мають повне право не тільки брати участь в обговоренні майбутнього російських територій, а й реалізувати своє право на самовизначення», – додав керівник національного Башкирського політичного центру Руслан Габбасов.

Тиждень поневолених народів

Нещодавно активісти Ліги вільних націй взяли участь у традиційному щорічному тижні поневолених народів. Його вперше організували у США ще 1953-го року, а 1959-го він набув офіційного статусу з ухваленням резолюції Конгресу США. 17-го липня цього року президент Двайт Ейзенгавер надав їй чинності закону.

Відтоді американські президенти проголошують Тиждень поневолених народів щороку – доти, доки всі вони не набудуть свободи та незалежності. Його відзначають у третій тиждень липня, проводять офіційні церемонії та демонстрації на підтримку «поневолених народів».

Цього року Ліга вільних націй звернулася до президента США Джо Байдена з проханням допомогти вийти зі складу Російської Федерації. Однак голос російських колонізованих народів іще доволі тихий – тож американський лідер не зустрівся з активістами, а поїхав із візитом на Близький Схід. Проте відповідні акції у Вашингтоні все ж відбулися.

«Мені, як бурятці, боляче усвідомлювати, що Кремль використовує бурятських хлопців для досягнення своїх злочинних цілей – захоплення нових територій і розширення кордонів імперії. Війна – це все, що Москва здатна запропонувати хлопцям із бурятських сіл, і вони гинуть, як гарматне м’ясо. Не бажаю такого майбутнього для Бурятії, тому ми тут не тільки для того, щоби засудити військову агресію проти України, але й щоби шукати підтримку в американського суспільства. Ми фактично заручники Москви. Нам залишили вибір: або воювати, або сісти у в’язницю, якщо ми не підтримуємо російську агресію», – пояснила бурятська активістка Раджана Дугар-ДеПонте.

Слабкий рух і пасивний Захід

Деколонізаційний і незалежницький рух народів, які зараз населяють Російську Федерацію, ще дуже слабкий. Але процес пішов. Принаймні з’являється щоразу більше повідомлень про це.

Чеченські батальйони воюють на боці України. Тепер до них готові приєднатися і вихідці з Дагестану, які формують новий добровільний підрозділ для участі у війні проти Росії. Голос активістів, скажімо, з Татарстану та Калмикії все гучніший на міжнародній арені.

Проте, за словами української журналістки, співзасновниця «Медійної ініціативи за права людини» Марії Томак, це все потребує серйозної та системної підтримки, якої зараз немає взагалі, судячи з усього. Таким є завдання для різних міжнародних організацій, які мають в мандатах права корінних народів, національних меншин, тощо.

«Якщо пошкребти історію кожного з цих народів, то відразу – депортації, геноциди, заміщення населення. Цього всього немає взагалі в дискурсах міжнародних організацій і міжнародної спільноти. Навальний і «політзеки», відкрита агресія проти Україна – максимум, за що наважуються висікти рашку, далі, коли йдеться про права корінних народів, – заборонена зона, зачарований ліс. Страшно», – зазначила вона.

«Попри зайвий пафос, погану структуру та багатослівність, а також узятий зі стелі явно надмірний список майбутніх незалежних держав, – в цілому Декларація про деколонізацію окреслює більш-менш зрозумілий шлях керованого демонтажу Російської Федерації. Він потребує принаймні десятиріч, а розпочатися може як через декілька років, так і завтра вранці. Важливо бути готовим – так, як Україна 1991-го», – вважає викладач українських бізнес-шкіл Валерій Пекар.

Він вважає, що нинішній стан Російської Федерації набагато слабший за тодішній СРСР – військова поразка, санкції та наявність історій успіху 1991-2022-го полегшують процес демонтажу. Національні рухи нині ще дуже слабкі, але швидко набирають силу. Щоправда, позиція Заходу залишається такою ж, як і тоді, – Захід робить усе для збереження імперії, не розуміючи, що це неможливо, а потім після розпаду припише собі всю славу.

Український інтерес дуже простий: нам треба, щоби російська імперія ніколи більше не загрожувала Україні, а найпростіший шлях до цього – щоби вона припинила існування.

Віталій Павлишин

Оцініть новину
Клас!
15
Я це люблю
2
Ха-ха
1
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі