За останній рік керівництво управління охорони історичного середовища Львівської міської ради двічі ловили на хабарях. І з кожним новим викриттям корупціонерів видається, що місцева влада піклується не стільки за місто і громаду, як за інтереси конкретних осіб. Показовим прикладом стала історія будівництва готелю на площі Міцкевича, у зоні спадщини ЮНЕСКО, де діють суворі правила і значні обмеження. На додачу, ще є рішення Верховного суду на скасування документів, що дозволяють вести будівництво. Але міська влада не лише ігнорує слово Феміди, а й відверто, без жодного сорому, допомагає забудовнику обійти всі існуючі заборони. 6 грудня 2023 року Верховний Суд України скасував рішення Львівської міськради про затвердження містобудівних умов та обмежень для будівництва готелю на площі Міцкевича та фактично визнав зведення готелю у центрі міста незаконним. (13, 14)
«Суд зазначає про порушення певних норм, не відповідність містобудівних умов і обмежень, які не враховують розташування цього будинку. Зокрема, багато присвячено і так званій історичній частині, тобто, обмеження, які би мали би бути при зведенні об’єкту забудови», - пояснює юрист Юрій Танасійчук.
Та найдивніше, що навіть попри рішення Верховного суду, будівництво готелю ведеться й далі…
Даючи старт на зведення готелю, міський голова Львова запевняв, що споруда має стати пам’яткою архітектури ХХІ століття. Натомість вона претендує бути символом беззаконня та корупції у стінах Ратуші.
«Пам’ятка, скажімо, епосі «самонемочі» в історії Львова, за час якої Львів зруйнований і знищений більше, ніж за всі роки радянської влади», - говорить громадський діяч Юрій Ситник. «Це будівництво, з точки зору пам’ятко-охоронного законодавства, порушило всі основні принципи закону про охорону Культурної спадщини. Перш за все, ті, що стосуються об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО», - додає начальник відділу містобудівної документації міністерства культури та інформаційної політики України Василь Петрик.
Раніше на площі Міцкевича, 9 була кам’яниця – пам'ятка архітектури національного значення збудована ще у 1839 році. Через часткову руйнацію, будівлю знесли у 1997 році, а вже через рік почали говорити про забудову спорожнілої ділянки.
«Будинок почав руйнуватись і дійшов до такого стану, що все - з ним більше робити було нічого. Фірма, яка розібрала цей будинок, отримала від міської ради земельну ділянку. Тобто, в розрахунок демонтажних робіт, які були проведені, ця земельна ділянка опинилась у структурі Антонова», - розповідає громадський діяч Юрій Ситник.
Остаточно право власності на ділянку у 2005 році отримала компанія «Центр розвитку нерухомості». Вона була створена всього за рік до одержання землі під забудову. За 20 років, будівництво готелю на Міцкевича – єдиний проєкт фірми. Вона входить до групи компаній «Універсальна інвестиційна група» львівського бізнесмена Віталія Антонова, який також є власником Концерну «Галнафтогаз», до складу якого входить мережа АЗС «ОККО». Однак звести готель усередині 2000-х бізнесмену завадила Львівська спілка художників, яка ініціювала низку судових процесів.
«Якщо зареєстровано певний об’єкт на земельній ділянці, тоді фактично не може бути зареєстрований інший об’єкт. Треба дивитись, яким чином інформація потрапила в реєстр і хто насправді яку власність з об’єктів нерухомості мав на конкретній земельній ділянці», - каже юрист Юрій Танасійчук.
У Міністерстві культури та інформаційної політики твердять, до сьогодні ніхто жодних змін не вносив.
«Цей будинок, який є пам’яткою національного значення, будинок ХІХ сторіччя, дотепер перебуває на обліку держави, як Пам’ятка національного значення. Тобто, ніхто не вніс зміни до постанови», - запевняє начальник відділу містобудівної документації міністерства культури та інформаційної політики України Василь Петрик.
До 2010-го у міськраді обіцяли відновити історичний фасад будинку, однак згодом про обіцянки забули, а суди розтягнулись на десятиліття. А в 2018-у році в Ратуші видали перші містобудівні умови та обмеження фірмі Антонова на зведення готелю. Це відбувалося без погодження з Міністерством культури, про що у високих кабінетах, вочевидь, знали. Зокрема, щодо обмежень висотності забудови, адже планована висота готелю – 22,4 метри.
«Є обмеження по висотності забудови в зоні ЮНЕСКО і в зоні історичного середовища. Чітко написано: висота до 15 метрів», - наголосив громадський діяч Юрій Ситник. «Спочатку взагалі потрібно було визначити, чи можна там будувати новий будинок. І лише після того визначити, в яких параметрах і в якому вигляді його можна будувати. Ця процедура не була виконана», - коментує начальник відділу містобудівної документації міністерства культури та інформаційної політики України Василь Петрик.
У відповідь на проєкт в Комітеті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО висунули низку вимог щодо будівництва. Зокрема, наголосили на необхідності знизити поверховість будівлі. Попри вимоги спеціалізованої установи ООН, виконавчий комітет Львівської міської ради у 2020 розглянув нові містобудівні умови та обмеження і навпаки, збільшив граничну висоту готелю аж до 25 метрів. Проти рішення виконкому на засіданні виступив представник Спілки архітекторів, який зазначив, що погодженням такого будівництва має займатись Міністерства культури. Однак міський голова проігнорував зауваження, назвавши багаторічні скандальні суди – байками.
«Це є некомпетентність і жлобство, тому що будувати в центрі Львова такий об’єкт таким чином – це абсолютно безвідповідально», - обурується громадський діяч Юрій Ситник.
Тим часом справа за позовом спілки художників опинилася у Верховному суді. Видані раніше містобудівні умови більше не діють, але зведення будівлі ніхто не зупинив. Улітку 2023-го у Ратуші нашвидкоруч ухвалили нові містобудівні умови. Фактично, документ написали під уже майже збудований об’єкт. І знову без жодних погоджень з Мінкультом.
«Це якийсь абсурдний хід. Що одне рішення, що друге - незаконні. Мені здається, мала би втрутитись прокуратура і сказати своє слово», - впевнений голова правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України Ігор Гавришкевич.
Крім того, в Міністерстві культури та інформаційної політики стверджують, що жодних погоджень на будівництво, як і раніше, не видавали.
Досліджуючи скандальне будівництво готелю на площі Міцкевича, 9, "Змови" надіслали запити у Львівську обласну прокуратуру, Міністерство культури та інформаційної політики України і у Львівську міську раду. Втім у цьому випуску ви не побачите позиції міської влади. Упродовж трьох тижнів у мерії не знайшлось можливості надати ані листа з подовженням терміну розгляду інформаційного запиту, ані відповіді на нього. Це зайве підтвердження, що у мерії незацікавлені в інформуванні громадськості щодо ситуації із будівництвом готелю.
Щойно забудовник відкрив фасад будівлі на площі Міцкевича, як у місті вибухнула нова хвиля дискусій. Львів’яни обурені виглядом споруди. Візуалізація готелю відрізняється від проєкту, який у підсумку втілили.
У мережі споруду навіть порівняли із будівлею російської суднобудівельної компанії у Санкт-Петербурзі.
«Той проект, який показували громадськості на початках із заглибиною посередині фасаду, його теж змінили, і просто побудувати кам’яну стіну. Власник, замість того, щоб зробити об’єкт, яким Львів би пишався, зробив об’єкт, на який всі плюються», - каже громадський діяч Юрій Ситник.
Натомість головний архітектор Львова Антон Коломєйцев позитивно оцінює новозведений готель. На його думку, фасад у натуральному камені виглядає грандіозно.
«Питання громадських слухань в нас, як в країни молодої демократії, є завжди маніпулятивними. На громадські слухання завжди пробують впливати, або формувати правильні для себе громадські слухання. Можливо, вони і були, а, можливо, були якраз такі «правильні громадські слухання», - говорить юрист Юрій Танасійчук.
Ба більше, достеменно не відомо, чи були проведені належним чином археологічні дослідження на площі Міцкевича, 9. Адже на початку будівництва на ділянці виявили добре збережені залишки першої лінії оборони середньовічного Львова – Високого муру, будівництво якого датується XIV століттям, та міської дороги, що йшла попри нього. Історики твердять – це одне з найцікавіших відкриттів в історичній частині міста за останній період, і забудовника зобов’язали зберегти історичні пам’ятки.
«Там зафіксована дуже цікава планувальна структура міста і мені не відомо, що збереглось від цих фундаментів, мені не відомо, що збереглося від Високого муру. Тому що об’єкт є недоступний для огляду зараз», - каже начальник відділу містобудівної документації міністерства культури та інформаційної політики України Василь Петрик.
"Змови" намагались зв’язатись із забудовником, однак на контакти вказані в реєстрах, ніхто не відповідає. Потрапити на територію будівництва також не можливо. Охоронець повідомив, що на території керівництва немає та відмовився надати будь-які контакти. Крім того, на ділянці, наглухо огородженій парканом, відсутній паспорт будівництва. Тож хто і що насправді будує – невідомо.
«Якщо цього немає, то очевидно, не просто так. Є причини для того, щоб не озвучувати всіх фізичних та юридичних осіб, які були залучені для того, щоб цей об’єкт був швидко зведений», - впевнений юрист Юрій Танасійчук.
Актуальну інформацію, яка мала би бути публічною, не знайти і в мережі. Зрештою, натрапили на світлину із попереднім паспортом будівництва. Однак за вказаним контактом «Центру розвитку нерухомості» відповідає Криворучко Олег, який в компанії більше не працює.
- Я вже там не працюю з минулого року. Я не в курсі останніх справ, які там відбуваються. Будуються собі, ну нехай будуються. - Журналіст: За час, коли ви працювали, чи можете сказати, чому цей проєкт будівництва не був затверджений у Міністерстві культури? – Я не в курсі таких деталей, - колишній представник замовника будівництва компанії ТЗОВ «Центр Розвитку Нерухомості» Криворучко Олег
Тож не дивно, що Верховний суд скасував нові містобудівні умови та обмеження, як і попередні, зазначають в Міністерстві культури.
«З огляду на практику Верховного суду, то якщо було ухвалене рішення Верховним судом, то, очевидно, наступне рішення буде аналогічним. Тоді вже постане питання, а що робити з цим будинком?», - прогнозує начальник відділу містобудівної документації міністерства культури та інформаційної політики України Василь Петрик.
Будівництво готелю - на фінішній прямій. Згідно із даними судових записів, 90% споруди зведено, а вартість інвестицій - 11 млн. доларів. Введення готелю в експлуатацію, схоже, – питання часу. Оскільки це рішення ухвалює міська рада – результат очевидний. Історія будівництва готелю яскраво свідчить не лише про бездіяльність Львівської міської ради, але й про відверте сприяння мерії у зведенні будівлі з грандіозними порушеннями. Вимоги Мінкульту та ЮНЕСКО – проігноровані, рішення Верховного суду – теж, а будівництво от-от буде завершене і не має на це ради. Уже не вперше інтереси окремих осіб виявилися у вищому пріоритеті за інтереси громади. "Змови"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
