Сьогодні Львівщина прощається із шістьма захисниками

Сьогодні, 25 травня,  Львівщина прощається із шістьма захисниками, які боронили Україну від російських окупантів. Руслан Дума народився 1994 року в селі Задвір’я Золочівського району. Він був старшим солдатом, стрільцем 1-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької резервної роти. 25 лютого 2022 року був призваний на військову службу. Загинув 22 травня 2024 року поблизу населеного пункту Сокіл Донецької області. Йому було 29 років. Вдома на нього чекали батьки та два брати. Валерій Яскевич народився в селі Смільне Золочівського району. Військовослужбовець був старший сержантом, служив у складі 125-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ на посаді командира мінометного розрахунку. В лютому 2022 року став на захист Батьківщини до добровольчого формування N°1 Бродівської територіальної громади. Загинув 7 лютого 2024 року у прикордонні Харківщини. Йому було 52 роки. Вдома на нього чекали мама, дружина, син та донька. Олег Кончак народився у місті Самбір. Був старшим стрільцем та оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А4638. Загинув 28 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Сергіївка Луганської області. У віці 22 роки. Олександр Рудський народився 4 березня 1982 року. Львів’янин. Навчався у Ліцеї №37 Львівської міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №52 м. Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту») за спеціальністю «Електрик-високовольтник». У мирний час працював спершу у Регіональній філії «Львівська залізниця», згодом – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Барком». Був доброю, чуйною людиною, люблячим батьком і чоловіком. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації став на захист Батьківщини до лав 141-ї окремої піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на південному напрямку фронту. Загинув 29 лютого 2024 року. В Олександра Рудського залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра. Олег Ковць народився 16 жовтня 1973 року. Уродженець села Дмитровичі Львівської області Проживав у Львові з 1977 року. Навчався у середній школі №42 м. Львова. Продовжив навчання у Львівському СПТУ-50, де здобув спеціальність «монтажник радіоапаратури і приладів». Згодом здобув освіту слюсара з ремонту автомобілів. Був надзвичайно умілим водієм. Після завершення навчання проходив військову службу у Хмельницькому та Вінниці. Впродовж останнього часу займався меблярством, мріяв започаткувати власну справу. Захоплювався рибальством і футболом. За словами близьких, був доброю, чесною, справедливою людиною, справжнім життєлюбом. Завжди був готовий прийти на допомогу. Із початком повномасштабного вторгнення РФ добровольцем вступив до 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Згодом боровся із окупантами в складі 116-ї окремої механізованої бригади першого механізованого батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на території Сумської, Запорізької, Донецької та Харківської областей. Обіймав посади командира взводу та командира відділення, беріг своїх побратимів та з великою турботою ставився до них. Був люблячим чоловіком, сином, батьком та дідусем. Загинув 16 травня 2024 року. У Олега Ковця залишилися мама, дружина, дві доньки, брат та онук. Євгеній Кузнєцов («Студент») народився 3 липня 1988 року. Народився у Києві. У 2003 році закінчив Загальноосвітню школу I-III ступенів №3 м. Ірпеня. Згодом здобув професію «столяр, реставратор виробів з дерева» у Львівському професійному ліцеї дизайну та будівництва. У 2012 році закінчив Національний лісотехнічний університет України. Учасник подій під час Революції Гідності, до 2017 року виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Після повернення працював спершу у сфері надання послуг з охорони власності у місті Львові, згодом – у сфері деревообробки та виробництва меблів. За словами близьких, Євгеній Кузнєцов усього досягав самотужки та завжди прагнув справедливості, допомагав і ставав на захист кожного; був вірним і безстрашним воїном. Захоплювався історією, шахами, цікавився стародавніми цінностями. Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на захист держави від окупантів до складу 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Миколаївщині. Загинув 19 травня 2024 року. У Євгенія Кузнєцова залишилися донька, син, дружина, бабуся, брат, сестра, тітка та дядько.

• ПРОЩАННЯ
• ВІЙНА З РОСІЄЮ