Україна є серед ініціаторів цілковитого відсторонення росіян та білорусів від міжнародних спортивних змагань. Це цілком зрозуміле та справедливе рішення, щодо країн-агресорів, що ведуть терористичні дії проти нашої держави, вбиваючи мирне населення. Втім, як виявилось, злочини проти людяності не для всіх стали аргументом, аби покарати вбивць. Окремі міжнародні спортивні організації зараз намагаються відбілити репутацію росіян та всіляко просувають їхню участь на світових турнірах, зокрема – Олімпійських Іграх.
Чи справді «спорт поза політикою» і чи достатньо робить Україна, аби довести, що окупантам не місце у міжнародному спорті?
Упродовж кількох місяців світова спортивна спільнота безупинно обговорює можливу участь російських атлетів у міжнародних змаганнях та Олімпійських Іграх 2024 року в Парижі. І якщо у лютому минулого року, одразу після повномасштабного вторгнення до України, Міжнародний олімпійський комітет рекомендував не запрошувати представників країн-агресорів до змагань, то вже рік по тому позиція спортивних чиновників зламалась. МОК під керівництвом Томаса Баха вирішив дозволити росіянам і білорусам виступати на турнірах у нейтральному статусі, а питання щодо їхньої участі в Олімпіаді наразі залишити відкритим.
«Це абсурд. Таке відчуття, що Томас Бах хоче, щоб ми просто стояли поруч з вбивцями і тиснули їм руки і стояли і раділи на п’ядисталі пошани», - відреагувала народна депутатка України, призерка олімпійських ігор Ольга Саладуха.
На думку чиновників з МОКу, Олімпійські ігри – поза політикою, тому не варто розділяти людей за паспортами.
«Ми відчуваємо, страждаємо і розуміємо український народ і спортсменів. З іншого боку, ми, як глобальна організація, відповідаємо за дотримання прав людини та Олімпійської хартії – і те, й інше не допускають такої повної ізоляції людей з конкретним паспортом», – заявив голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах.
Сама ідея повернути російських спортсменів на Олімпіаду в Парижі під нейтральним прапором спричинила хвилю критики в Україні, та серед країн-партнерів.
«Вони не мають морального права бути поєднаними до міжнародного спорту. А щодо того, що РФ використовує спортивний майданчик для своєї пропаганди – так ми це знаємо і бачили неодноразово», - наголосив народний депутат України, олімпійський чемпіон Жан Беленюк.
На думку МОК, аби змагатись на міжнародних стартах, представники країн-агресорів мають засудити війну проти України. Наразі більшість спортсменів ерефії та Білорусі дотримуються мовчазної тиші.
«Є антивоєнні декларації, де казали цим спортсменам, що якщо хочете повертатись до спорту – підпишіть, що ви проти режиму Путіна, ви проти режиму Лукашенка. Але деякі спортсмени бояться, бо якщо вони підпишуть цей документ, то будуть мати проблеми у своїй країні», - коментує Ольга Саладуха. «Знаючи лицемірство і такі-собі «підкилимні ігри» Росії на всіх рівнях, вони підпишуть все, а потім після Олімпіади, отримавши медалі, скажуть, що зробили це вимушено. А насправді: "Путін - наш герой і головний олімпійський чемпіон всого світу зі всіх видів спорту», - додає викладач Львівського національного інституту фізичної культури ім. І. Боберського Іван Дупнак.
Так історично склалося, що росіяни звикли порушувати не лише міжнародне право, а й принципи олімпійського руху, а саме: сприяти миру та гармонійному розвитку людства.
«Усі бойові дії на час Олімпіади припиняли. Тобто Олімпіада була часом коли, якщо був якийсь конфлікт, то його просто відкладали на час проведення Олімпіад», - пояснює історик Іван Сварник.
Іван Сварник – фахівець у галузі спеціальних історичних дисциплін запевняє – до початку ХХ століття Олімпійські Ігри не мали жодного політичного забарвлення. Втім усе змінила Олімпіада 1936 року в Берліні. Тоді міжнародне суспільство проігнорувало небезпеку гітлерівського режиму, за що згодом довелось відповісти.
«Витоки Другої світової війни лежать у німецькій Олімпіаді 1936го року. Коли країни заходу погодились на участь у німецькій Олімпіаді, вважаючи, що Німеччина не є смертельною загрозою для людства. Вони цього не передбачили», - пояснює він.
Упродовж останніх 20 років Путін, щонайменше, тричі плював в обличчя МОК. Так, у серпні 2008-ого Росія розпочала вторгнення у Грузію – якраз у день відкриття Олімпійських ігор у Пекіні. У лютому 2014-ого під час проведення Олімпіади в Сочі Путін віддав наказ на вторгнення в український Крим. А минулого року Кремль розпочав повномасштабну війну проти України одразу після закінчення Олімпійських ігор у Китаї. В історії світового спорту країни неодноразово бойкотували міжнародні змагання. Найвідоміший випадок – Олімпійські ігри 1980-го року в Москві через війну СРСР в Афганістані. Тоді найпрестижніший спортивний форум проігнорувало 66 країн. Зовсім іншою ситуація була у 2014 на іграх в Сочі, які, попри всі скандали, на Росії вважають тріумфом.
«Росіяни вважали, що на відміну від московської олімпіади у Сочі спротив був не таким потужним, як у 80-му році. Хоча Олімпіада в Сочі стала виразним свідченням того, що Росія не має загальної підтримки у світі», - каже історик Іван Сварник.
Попри мільярдні витрати на підготовку та проведення ігор в Сочі, запам’яталися вони далеко не так, якби цього хотіли росіяни.
«Для них – це засіб понтів і вони це використовують. Вони зібрали купу спортсменів на Олімпіаді в Сочі, намахали всіх, купу допінгу з’їли і виграли якісь медалі з якими досі не можуть розібратися хто і що там виграв», - говорить головний редактор tribuna.сom Олег Щербаков.
Спортивні змагання, в яких Росія бере участь, фактично легітимізують дії путінського режиму. Втім окремі Міжнародні федерації вирішили інакше, і почали відбілювати росіян у своїх видах спорту. Своєю чергою, це дало поштовх для Міжнародного олімпійського комітету шукати серед спортсменів "хороших росіян". Російська Федерація, як ніхто інший, використовує міжнародні змагання як спосіб досягнення політичних цілей. Переважна більшість спортсменів з РФ представляють або Центральний спортивний клуб Армії, або товариства «Динамо», що підпорядковується, Федеральній Службі Безпеки, Росгвардії та Міністерству внутрішній справ. Усі вони беруть безпосередню участь в агресії проти України.
«Є безліч випадків підтримки російськими спортсменами режиму. Це і мітинг у Лужниках, куди приїжджали Большунов, сестри Аверіни – це все олімпійські суперзірки російські, які стоять на одній сцені поруч з путіним і таким чином, очевидно, що вони його підтримують», - нагадує головний редактор tribuna.сom Олег Щербаков.
Усупереч рекомендаціям МОКу, першими дозволили росіянам і білорусам узяти участь у відбіркових змаганнях до Олімпійських ігор в Парижі, вирішили у Міжнародній федерації фехтування, чим фактично підтвердила російський вплив.
«Президентом Міжнародної федерації фехтування був Алішер Усманов – російський олігарх і очевидно, що там всі його бабки були, але його відсторонили. Але менеджмент залишився той самий, давайте думати: мабуть, там і залишився вплив Усманова», - пояснює Олег Щербаков.
Тож напередодні засідання виконкому МОК, понад 300 фехтувальників з цілого світу звернулися до спортивних чиновників із закликом переглянути рішення про допуск окупантів.
«Повністю нехтуючи голосами спортсменів, ви дозволили Росії та Білорусі повернутися до змагань FIE. Це є очевидним порушенням позиції МОК. І це вкотре показує, що інтереси Росії важливіші за голоси та права спортсменів, особливо з України», - витяг із листа спортсменів до Міжнародної федерації фехтування.
Під повним контролем РФ також залишається любительський бокс, адже Міжнародною боксерською асоціацією керує пропутінський росіянин Умар Кремльов. Раніше чоловік очолював Федерацію боксу Росії та отримав низку нагород із рук кривавого диктатора.
«Те, що сьогодні демонструє й декларує пан Кремльов, який мало не права рука Путіна, і все вирішує тільки за гроші. В нього ні статусу, нічого немає. Він хіба в боксі чогось досягнув? Він – не чемпіон світу, не олімпійський чемпіон», - обурюється призер Олімпійських Ігор, чемпіон світу з боксу Андрій Котельник.
Саме за правління Кремльова генеральним партнером IBA у 2021 році стала російська компанія "Газпром" після чого Міжнародна боксерська асоціація фактично потрапила у фінансову залежність від державної компанії окупантів.
«Усіх купляють за гроші. Змагання проводять і платять шалені гроші преміальних, а звідки ті гроші? Це ж все криваві гроші», - додає Андрій Котельник.
Саме любительський бокс став першоюі спортивних асоціацій, які зняли санкції з російських атлетів. Щоправда, на той момент частина боксерів-аматорів знайшли лазівку, як обійти накладені на них обмеження, – це змінити команду чи збірну, яку представляєш. Так, на останній чемпіонат Європи семеро росіян вирушили у складі збірної Сербії. Схожа ситуація і в професійному боксі. Аби обійти санкції улюбленець Кадирова, дагестанець Артур Бетербієв отримав канадський паспорт.
«От він, може, боксер, який тільки боксує, але він потім привозить цей пояс до Кадирова і з ним фотографується й пропагує», - коментує Олег Щербаков.
І попри прямі факти підтримки та залежності спортсменів ерефії та Білорусі від режиму Кремля МОК все одно рекомендує допустити атлетів країн-убивць до змагань.
«Це великий дипломатичний програш для нашої країни, адже ніяких причин, щоб знімати цю заборону наразі немає», - коментує олімпійський чемпіон Жан Беленюк.
У відповідь на скандальне просування російських та білоруських спортсменів на міжнародні змагання та можливий допуск на Олімпіаду 2024 голова НОК України Вадим Гутцайт в якості боротьби із цим рішенням пропонує всім спортсменам бойкотувати змагання, де виступають росіяни. У тому числі й Олімпійські Ігри.
«Для багатьох спортсменів – це мрія, потрапити туди. Коли український гімн буде грати на Олімпійських іграх – це теж престижно для країни. Коли не в простих умовах люди стають олімпійськими чемпіонами чи завойовують медалі, представляють державу», - наголосив на значенні Олімпійських Ігор Андрій Котельник.
Врахувавши пропозицію міністра молоді та спорту Вадима Гутцайта, Уряд таки заборонив українським спортсменам брати участь у змаганнях, де є спортсмени з Росії або Білорусі. Рішення уряду поширюється на усі змагання, включно з відбірковими стартами на Олімпіаду в Парижі. Втім таке рішення лише шкодить нашим спортсменам, а Національний олімпійський комітет та Кабінет міністрів України обрали невірну тактику.
«Нам потрібно спочатку зробити все, що ми можемо, а вже потім думати про те бойкотувати чи не бойкотувати. Однак в мене стійке враження, що ми все, що могли, ще не зробили», - говорить Олег Щербаков.
Бронзова призерка Олімпійських Ігор, чемпіонка світу Ольга Саладуха зазначає, що чимало країн Заходу також засуджують рішення МОКу
«Поляки нас дуже потужно підтримують. Вони були першими підписантами до олімпійських комітетів, до всесвітніх федерацій, до міністерств. Ми сподіваємось, що буде реакція від усього світу на підтримку України, що з вбивцями ніхто не хоче бути ні на килимі, ні на доріжці, ні поруч на басейні теж», - сподівається Ольга Саладуха.
Проти російських спортсменів на міжнародних змаганнях виступає й Олімпійський комітет Німеччини. Втім, бойкотувати Ігри, аби підтримати Україну, там теж не готові.
«От і відповідь, тобто, якщо така ж позиція буде і інших, то ми залишимось просто на самоті. І будемо дивитись, як ті ж росіяни та білоруси на Олімпійських Іграх у Парижі виступають і займають якісь призові місця», - додає Жан Беленюк.
Остаточне рішення щодо допуску спортсменів з країн-терористів до Олімпіади в Парижі МОК поки не озвучив. Та сам дозвіл на участь у міжнародних змаганнях, хоч і з певними умовами, відкриває для них двері до участі у відборі на ті ж Олімпійські Ігри 24-го року. Це фактично легітимізує злочини РФ. Тож Україні, необхідно більш активно протидіяти російським зусиллям відбілити себе та заручитися підтримкою в усіх можливих видах спорту. Водночас, заявами, щодо бойкоту можна завдати шкоди нашим спортсменам. Часу до головних спортивних змагань світу залишилось обмаль , а роботи ще безліч. Змови
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
