НТА > Статті > Від протестів місцевих – до тисячних доходів з непотребу: як священник навчив село заробляти зі смітника

Від протестів місцевих – до тисячних доходів з непотребу: як священник навчив село заробляти зі смітника

584
4

Крилос – село на Івано-Франківщині, яке прославилося тим, що вміє робити гроші з відходів. У населеному пункті селяни розділяють непотріб на скло, папір та пластик, а згодом зібране сміття реалізовують по гривні за кілограм. Запропонував збирати вторсировину місцевий священнослужитель Михайло Дзуль.

Вже 5 років громада селища Крилос, озброївшись рукавицями та великими пакетами, виходить на толоку. А все починалося у межах духовно-психологічних таборів, де молодь прибирала не тільки місце біля наметового містечка, але також село та трохи – територію довкола. А рік тому тут місцевий священник Михайло впровадив амбітний проект сортування відходів.

Журналісти поспілкувалися із духовним настоятелем храму о. Михайлом Дзулем.

2–  Отче, зараз ми з вами на плановій толоці села, так? Пригадайте,будь ласка, а як все починалося, чому вирішили це робити?

–  Початки сортування відходів на нашій парафії були ще 5 років тому, коли ми тут проводили екологічні табори. І завжди на завершення робили так, що діти прибирали територію наметового містечка, а згодом і сам Крилос та все довкола. Потім поступово воно переросло в те, що пішли запити від громади: “А чому прибираєте лише раз в році?” Приходила весна-осінь, постійно питання сміття, відходів десь вилазило на поверхню. Не було проблеми з вивезенням твердих побутових відходів, тому що регулярно був налагоджений вивіз, натомість проблема була зі стихійними сміттєзвалищами, з тим, що просто люди викидали сміття де завгодно, і ось це стало таким поштовхом, і ми отримати схвальні відгуки. Так почалося та закрутилося (ред. посміхається).

– Бачу, ви також активно долучаєтеся до прибирання. Знімаєте рясу, вдягаєте рукавиці та берете сміттєвий пакет. Як вважаєте, такий приклад для громади потрібен, щоб заохочувати до роботи?

– Якщо ми будемо розказувати, якщо будемо тільки вчити, а на практиці це не підтримувати, то воно буде десь трошки так відірвано одне від другого. Скажімо так, церква розвивається у трьох напрямках: керигма – публічно пропагувати, вчити важливого, проголошування Божого слова – це є молитва, і третій напрямок – це є дияконія, служіння. І якщо священник тільки проповідує чи тільки молиться, але немає того служіння, то він не є священник вповні.

– Як залучали громаду до прибирання сміття і чи стикалися зі спротивом на початках?1

– Було і таке. Ось, до прикладу, коли в церкві ми говорили про відходи, то я чув такий відгук, що: “Нема про що більше говорити в церкві, як про сміття?!” Інколи я зауважував, що старші люди,  коли ми починали дискутувати про відходи, виходили демонстративно з церкви. Такі моменти були.

– І хоча ви з громадою тепер систематично очищаєте територію, але бачу, відходи все ж є. Чи не ображає вас, що на місці, де ви прибрали, знову виростають гори непотребу?

– Ображає? Швидше, зізнаюсь, дратує, бо прибираєш в одному місці і не встигнеш відійти, а там знову через день-два насмітять…це прикро, починаєш думати, що ті всі старання, зусилля…даремні.

– Але на толоках, бачу, ви не зупинилися. Розкажіть, як спала вам на думку ідея почати сортувати сміття? І як це реалізовували, бо навіть містам-мільйонникам це не під силу.

3– У серпні-вересні 2020 року ми облаштували 4 майданчики для роздільного збору відходів. Потім місцева влада нас підтримала на ще один майданчик, і далі 6-ий майданчик – це вже був у школі з такою освітньою метою. Але на цьому ми не зупинилися. Відштовхувалися від того, яка вторсировина користується попитом і яку можна реалізувати. Зрозуміли, що найбільш оптимальною сировиною у селі є скло, пет-пляшка, ну, і також папір. Спочатку мали труднощі з тим, що люди кидали у ті контейнери. Дехто не розумів, що це для роздільного збору, скидали різне, виносили. Бувало, що на ті контейнери скидали, але завдяки волонтерам, які це все підтримували в порядку, чистоті – далі пішла динаміка, позитив, дохід. За 5-6 місяців якось все само собою налагодилося і навчилося.

– А коли почали на відходах заробляти? І скільки це є?5

– Почали заробляти, коли вже були ті шість майданчиків запущені. Тому, що від самого початку пропрацьовували можливість реалізації відходів. Не штука назбирати непотріб, бо потім що з ними робити, коли немає приміщення? Де їх накопичувати, де їх складати? Тому, як тільки назбирали першу, тобто коли майданчики наповнилися відходами, відразу ж замовили машину, яка приїхала і їх вивезла, навіть не відходи, а сировину фактично (ред. сміється). Сміття ми здаємо по 1 гривні за кілограм. Це така середня ціна. Інколи вдається домовитися про більшу. Перший заробіток був невеликий, здається, 740 гривень, але приємно і це. Потім друга, третя хвиля і воно пішло. Не скажу, що завжди йде по наростаючій, швидше, можу сказати, що йде хвилями: то є запас, то десь трошки стихає, тоді треба підливати масла у вогонь, заохочувати, щоб все-таки ця справа не завалилася. Але було і таке, що ми назбирали 5 тонн вторсировини, а це 5 тисяч гривень! Їх спрямували на розвиток населеного пункту.

Оцініть новину
Клас!
2
64.svg?v=2.6
Я це люблю
2
11.svg?v=2.6
Ха-ха
0
5.svg?v=2.6
Сумно
0
26.svg?v=2.6
Злість
0
29.svg?v=2.6
Обіймашки
0
36.svg?v=2.6
Шооо?
0
35.svg?v=2.6

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить Великий Львів"