НТА > НОВИНИ > Суспільство > Від вшанування сонця до скрипок і трембіт. Як колядують у різних регіонах України

Від вшанування сонця до скрипок і трембіт. Як колядують у різних регіонах України

Сила тексту колядок – в її оригінальності. Відтак, етнографи та музичні гурти відшукали унікальні та маловідомі колядки, які стосуються архаїчних забутих сюжетів

919

Незважаючи на те, де та як українці колядують – зі скрипками та трембітами, у колі чи біля хати – ця традиція є частиною свят ще з дохристиянських часів. Відтак, сотні років в українській коляді зникали та з’являлися нові сюжети та персонажі. Про те, як українці колядують в різних куточках країни – читайте у матеріалі NTA.

Українські колядки

Від вшанування сонця до біблійних мотивів. Історія колядок

Традиція колядування зароджувалася ще задовго до приходу християнства. Наприклад, у Стародавньому Римі в перші дні нового року сусіди та родичі, відвідуючи один одного, обмінювалися подарунками й співали величальні пісні – календи.

Як і багато інших українських традицій, первісно колядки супроводжували язичницькі обряди. Так, у день зимового сонцестояння наші предки співали колядки та славили сонце. Проте уже з приходом християнства в народі почали ширитися нові релігійні колядки з біблійними образами.

Керівник Інституту народознавства НАН України, професор Степан Павлюк у коментарі NTA зауважив, що спочатку в Україні були поширені церковні пісні, а вже більш сучасні колядки формували народні барди, ставили різні сюжети на музику.

«Зараз уже є велика гама мелодій і колядок, , але переважно вони формувалися в церві, це були здебільшого церковні пісні», – каже етнограф.

У колядках, за традицією, ушановували всіх членів родини, а найбільше – господаря.

«Це таке було прошення в Христа, щоб було добро та благодать у господаря. Вони стали поширені, бо вважалося, що колядками справді прилучаються Божі ласки, щоб вберегти і врожай, і худобу, і здоров’я. Власне усі ці потреби побутові стають сюжетами колядок», – каже Степан Павлюк.

За його словами, церковні вінчування народження Христа були вже поширені з 10 століття.

«Як довго вони були церковними важко сказати, і як їх формували далі вуже в такій побутовій ситуації. З деяких сюжетів можемо говорити, що 12-13 століття вони вже були».

Регіональні відмінності. Бандера і Кармалюк

Етнограф Степан Павлюк зауважує, що сюжети колядок в Україні переважно однакові.  Основна лінія – народження Христа. Тож такі персонажі, як Ісус Христос, Матір Божа, три царі фігурують у колядках по всій Україні. Проте в кожному регіоні можна спостерігати окремі зміни.

«От у нас почався бандерівський рух. Є в колядках тих часів навіть Бандера. Так само в інших областях в колядках може фігурувати, наприклад, Кармелюк», – додав етнограф.

Справді, на Західній Україні свого часу стали популярними повстанські колядки, які створювали на мотиви уже відомих раніше колядок. Наприклад,  у рідному краї Степана Бандери, в селі Старому Угринові, досі побутує колядка, що з’явилась тут у 40-х роках ХХ століття. Виконується вона на мелодію церковної колядки «Бог ся рождає в місті Вифлеємі».

Натомість колядки на Поліссі, на відміну від Західної України, мають інше затягування, вигукування. Уже в степовій частині країни колядки мають повільніший темп виконання, пояснює Степан Павлюк.

Доцент кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету університету ім. Тараса Шевченка, етнограф Наталія Громова каже, що «сила тексту колядок в її оригінальності».  «Добрий вечір тобі» та «Нова радість» всі знають, проте зараз церковні колективи та етнографи збирають менш відомі колядки, які стосуються дуже архаїчних забутих сюжетів. Найчастіше у них простежуються язичницькі сюжети.

«Зокрема, один із моїх таких найулюбленіших це – суперечка сонця, вітру і дощу. Сонечко хвалиться, як воно зійде в неділю вранці, а як місяць зійде, то зрадіють звірі у лісі і гості в дорозі, а як дощик впаде, то дозріє пшениця», – говорить Наталія Громова.

За її словами, у цій колядці – язичницький сюжет, який немає відношення до християнства. Такі тексти у колядках сьогодні використовує, зокрема, львівський гурт «Курбаси».

Також у колядках згадують діяльність господарів. Наприклад, у поліських колядках – акцент на бджолярах, на людях, які тримали пасіки. Тобто колядки залежать від діяльності господаря, до якого йдуть колядувати.

«Є така поліська колядка: «Ой шумить гуде, діброву веде…ой бджоли мої, ви діти мої , де ж ми будемо рої роїти, меду носити…». Тобто вона господареві, який був пасічником. Є ще до війта або старости, до священника, до вівчара», – розповідає Громова.

Гуцульські колядки

Найбільш унікальними є гуцульські колядки – посеред Карпатських гір. Традиція колядування на Верховинщині Івано-Франківської області навіть увійшла до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Обряд колядування розпочинається на другий день Різдвяних свят (8 січня), коли всі сходяться до церкви. Після Служби Божої на подвір’я виходять чоловіки у святкових традиційних строях. Більшість із них тримає в руках “бартку” (топірець, до якого ремінцем прив’язаний дзвіночок) з довгою дерев’яною ручкою та смушкові шапки з “трєсунками” (прикрасами з бісеру). Також колядники несуть трембіти, роги, скрипки.

Відтак, колядники не лише йдуть по хатах, а колядують навколо церки. Для цього чоловіки гуртуються у гурти. Попереду кожної колядницької “партиї” йде її керівник – “береза”. В руках він тримає дерев’яний хрест. “Береза” – це найважливіша особа між усіма колядниками, який бездоганно знає усі колядки.

«І це живий досвід, який заохочується церквою, пропри те, що там є в тексті переплетені і язичницькі, і християнські мотиви», – каже Наталія Громова.

Ба більше, гуцульські колядки дуже довгі. Це традиція не лише відтворення колядок, але й продовження текстів.

«Тобто колядники сидять колом і кожен пропонує свій варіантслів. Там специфіка така, що колядка є дуже довгою і вміщує дуже багато мотивів: і про Ісуса Христа, і про сади, які зацвіли, і про Україну , щоб процвітала», – каже етнографиня.

Різниця у колядках різних регіонів також, передусім, в діалекті та в ступені збереженні. Якщо Гуцульщина і Бойківщина ще зберігають в активному побутуванні язичницькі тексти, то інші регіони вже втрачають такий тип колядування. Натомість в центральній частині України переважно залишилися дитячі колядування.

Валерія Рабінович

Фото: ukrainer

Оцініть новину
Клас!
0
Я це люблю
2
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
1
Шооо?
0

Коментарі