НТА > НОВИНИ > Війна > Україна – лише клітинка у великій шахівниці за світове панування. Інтерв’ю з експертом про зброю, Білорусь і хід війни

Україна – лише клітинка у великій шахівниці за світове панування. Інтерв’ю з експертом про зброю, Білорусь і хід війни

На сьогоднішній день по кількості і якості озброєння, яке постачають із Заходу, Україна – чи не перша країна у світі. А по запасах протитанкових ракетних комплексів “Джавелін” ми друга країни світу після виробника – США

1393

Скільки зброї ще потрібно Україні, чи переламають хід подій ракетні системи із США, чи потрібно будь-якою ціною утримувати Сєвєродонецьк і куди вирушить Лукашенко зі своєю армією – на Київ чи на Львів. А ще трохи про ракети: скільки у Росії “Калібрів”, щоб атакувати українські міста.

На ці питання у проєкті “Говорить Великий Львів” на NTA відповів відомий військовий експерт Петро Черник.

Україна – вже чи не перша країна світу за якістю зброї

США має рішення про запуск цілих заводі, щоб робити озброєння

– Міністр оборони України  Олексій Резніков написав, що HIMERS  уже в Україні. Він подякував Ллойду Остіну за ці потужні засоби і вважає, що літо для російських окупантів буде спекотним і останнім для деяких із них. Що можна ще додати до цих слів?

– Я поділяю точку зору міністра оборони. Звичайно, в недостатній кількості є озброєння, але загалом надходження до наших Збройних сил цих систем залпового вогню – це вкрай великий крок вперед. На мій погляд, до переломної точки ще далеко і декілька установок Himers не змінять хід війни, але суттєво покращиться вогневий вплив на противника.

У чому головні достоїнства цієї платформи? Те, що вона має так звану “відкриту функцію”, тобто до неї є велика номенклатура ракетного озброєння, яке постійно можна замінювати. Дальність стрільби стартує від 70 до 300 км, а в найсучасніших розробках може сягати до 500 км. Така велика відстань потенційного нанесення вогневого ураження є вкрай принциповою для України.

Я би хотів трошки понизити той градус у нашому суспільстві в частині, що всього дуже мало. Я не погоджуюся з цією тезою.

Не скажу, що в нас вже всього достатньо, але станом на сьогоднішній день до України вже зайшло по факту більше 350 одиниць ствольної артилерії і реактивних систем залпового вогню, а це орієнтовно 4-5 бригад.

Ще у квітні мріяти про таку кількість новітньої зброї було неможливо. Чи потрібно більше? Однозначно потрібно! Але, на превеликий жаль, це швидко не буде.

Конкретний приклад: армія США всього має на своєму озброєнні близько 1 000 одиниць ствольної артилерії калібром 155 мм. Не може такого бути, що вони практично все в себе зняли і віддали одній-єдиній Україні. Так не буває у природі. В них уже є рішення на запуск цілих заводів для виробництва необхідного озброєння і це озброєння обов’язково до нас поступить.

І ще один історичний приклад. У співвідношенні кількість озброєння на час, ми вже посіли історичне місце у світі, починаючи з часів Другої світової війни. Більш-менш подібна ситуація, а, насправді, в рази менша, була 1973 році в Ізраїлі під час так званої війни судного дня, коли американці дуже сильно накачали країну тою кількістю озброєння, яка була їм потрібна.

На сьогоднішній день по кількості і якості озброєння, яке постачають із Заходу, ми чи не перша країна у світі. А по запасах протитанкових ракетних комплексів “Джавелін” ми друга країни світу після виробника – США.

– Часто чуємо і кажемо, що Україні треба вступати в НАТО. Але якщо говорити про озброєння, то ми, по суті справи,  не маємо п’ятої статті, коли НАТО має захистити будь-яку країну, яка є членом НАТО, безпосередньо своїми військами. Правильно я розумію?

– Є логіка у ваших словах. І я повністю підтримую останнє рішення військового керівництва країни, яке стверджує, що повністю треба переводити наші Збройні Сили на стандарти НАТО. Я є палким прихильником практично всієї номенклатури, яка виробляється країнами НАТО і в першу чергу в США. В частині, що стосується артилерії і систем залпового вогню, пішли дуже серйозні кроки вперед. Думаю, наступний кластер – це буде бронетанкова техніка. Прийде час, що ми славнозвісний автомат Калашникова поміняємо на щось із сімейства АР-15, або те, що нам відомо під класифікацією М-16. А відомий і поширений пістолет Макарова обов’язково буде замінений на такі системи, як Глок чи Беретта 92ФС. З їхнього боку вкрай багато дуже якісної зброї. Разом з тим, як експерт і громадянин, я залишаюся палким прихильником НАТО. Не знаю, в якій перспективі, може й ціле десятиліття, але нам треба працювати в цьому напрямку і обов’язково вступати в цей оборонний блок.

З приводу реактивних систем залпового вогню HIMARS, які ми отримуємо, чи британських аналогів, велика дискусія точилася, яку номенклатуру ракет ми будемо мати, на скільки кілометрів ми зможемо стріляти. Є інформація, що нам, начебто, не хочуть давати ракет, які можуть вдаряти по території Російської Федерації. Але є й заява новопризначеного посла США в Україні, яка сказала, що українське керівництво саме буде вирішуватиме, на яку відстань вони будуть стріляти. Що ми зараз маємо?

Я не можу конкретно сказати, що ми зараз маємо, бо треба офіційно підтверджену інформацію, ми можемо тільки здогадуватися. Але про саму установку – це відкрита платформа. В цю напрямну, яка має 227 мм, можна вкладати величезну номенклатуру боєприпасів: і боєприпаси на відстань 70 км, 84 км, 165 км. А в комплектації такою ракетою, як MGM 140 Atakms.

Між іншим, відстань між Одесою по прямій до Севастополя, до бухти, де базується російський флот – 300 км. В американців вже є розробка до 500 км.

Щодо Ленд-лізу, то цей закон дозволяє постачати уряду США абсолютно всю номенклатуру озброєння, за винятком зброї масового ураження. Коли прийде розуміння Держдепом і керівництвом США, що ту чи іншу ракету треба постачати, то її обов’язково нададуть Україні.

Один із конгресменів запропонував ухвалити  закон про навчання українських пілотів для використання авіаційних комплексів F-16 s F-15. Буквально 10-12 таких машин при наявності хороших засобів радіо-електронної боротьби можуть переламати хід цієї війни. Але це дуже тонка матерія і механіка прийняття рішень у США не така, як у нас.

Вони довго думають, зважують, вивчають із своєї точки зору, як ця війна буде впливати на загальний світовий геополітичний баланс. Бо ми лише одна клітинка у великій шахівниці, яка називається боротьба за світове панування.

Сєвєродонецьк не можна перетворити на другий Маріуполь

– На карті Україні зображені больові точки. Станом на тепер, що вам відомо, які бої зараз ведуться, де наші військові.

– Усіх найбільше цікавить питання Сєверодонецька. Найважчі бої йдуть у цій зоні і стоїть логічне запитання: чи вартує відводити війська від Сєверодонецька. На мій погляд, як експерта, втрата цього міста не є стратегічною катастрофою для України. Є дуже добре укріплений Лисичанськ, який має природну перешкоду у вигляді Сіверського Дінця, це є панівна висота. Звичайно, противник почав застосовувати проти Лисичанська авіацію і важку артилерію, але наші воїни мужньо, впевнено і тактично майстерно відбивають напади ворога.

Чому для ворога принципова оця територія? Ворог задекларував, що він визнає “Л/ДНР” у межах адміністративних кордонів. Не може так бути, що фюрер сказав брати, а вони не взяли. По деяких показниках співвідношення сил, особливо в артилерії, 1:20 не на нашу користь. Тому треба треба зважувати, чи місто, котре практично зруйноване, вартує тримати так, як тримали Маріуполь.

На мій погляд, другий Маріуполь недопустимий. Як тільки дійде розуміння, що можливе оперативне оточення цього міста чи дещо більша дуга, в обов’язковому порядку війська треба відводити.

Допоки існує відносно велике оперативне вікно, яким можна постачати боєприпаси і забезпечувати всю логістику, вартує битися за цей регіон. Бо він відволікає величезну кількість сил і засобів від іншого важливого регіону – Херсонщини. На мій погляд, ця зона для нас є більш стратегічно важливою. 

Треба докладати максимум зусиль по деокупації самого Херсона і особливо гідроспоруд, котрі контролюють так званий Кримський канал. Як тільки він перейде в наші руки, в нас з’являться більші важелі на РФ після перекривання води. Це не так тактична, як політична складова, бо це буде персональний удар по Путіну, а всередині Росії йде запекла боротьба за трансфер влади.

– Але для Путіна дуже важливий сухопутний коридор у Крим і Херсон не відіграє важливої ролі, тут Мелітополь стає більш важливим містом.

Так, зараз повністю вийти на перешийок у нас не складеться. На мій стратегічний погляд, ця фаза російсько-української війни, радше за все, стихне на осінь. Буде якась нова лінія розмежування і якесь перемир’я. Може місяць, може два, може півроку, а може і два десятиліття. Наступна російсько-українська війна має повністю умогилити те явище, яке називається московський імперіалізм. Іншого сценарію я не бачу.

– Тобто зараз в РФ є задача зробити таку сіру зону від Маріуполя до Мелітополя, щоб якимось чином добратися до Криму?

– Для повноцінного функціонування навіть у прифронтовій зоні від Харкова до Херсона треба будувати ешелоновану лінію оборони з перспективою переходу у великий котрнаступ. Це можливо тоді, коли таких установок, як “Хаймарс”, буде не декілька штук і, навіть, не декілька десятків, а сотні, для того, щоб створити вогневі вали. В інший спосіб подолати противника неможливо.

Україна-Білорусь: чи буде напад

Ракетні обстріли міст не припиняться

– Деякі експерти кажуть, що Україну закидають ракетами. Військовий експерт Жданов пов’язує це з політичними мотивами, через офіційне кандидатство України на вступу в ЄС. Росія таким чином показує свою реакцію, що вона з цим не згідна. Яка ваша думка?

– З 24-го лютого ракетне торнадо стало явищем, як таким. На сьогоднішній момент понад 2 700 ракет різного класу запущені по території України і вони будуть, на жаль, запускатися далі. Як боротися з цим? Рівень нашої ППО і ПРО суттєво зріс, але противник теж навчається і думає, як здійснити нові ракетні пуски.

На превеликий жаль, старих ракет – П800 Онікс, авіаційна важка Х-22, яка має 960 кг тротилу у бойовій частині й дуже небезпечна – у них дуже багато. Високоточна, якісна зброя, сумнозвісні “Калібри” у них практично закінчились.

Вони поставили на конвеєр у три зміни виробництво цих ракет. Але такої якості ракет, які були до початку війни, вони вже не побудувати не зможуть, бо головний елемент, який називається чіп, стає для них майже недосяжним.

15-20% від потреби вони притягнуть через кримінальні стіни, бо не можна закрити весь світ. Але виробити достатню кількість якісних ракет вони не зможуть. Тому ракетні удари триватимуть далі. На жаль, така сувора дійсність. І кожному мешканцю треба ставитись відповідально до своєї особистої безпеки.

– Останні два тижні говорять про можливе вторгнення з боку Білорусі, власне білоруських військ. Днями голова української розвідки Буданов сказав, що поки що немає натяків, що армія Білорусі спробує вторгнутися на територію України. Як зараз розцінюються ці можливості? Яка імовірність наступу на Волинь? Де ті війська треба зустрічати?

– На мій погляд, може статися все. У грудні 2021 року чи вірили ми, що буде велика війна? Тільки одиниці, на превеликий жаль. Але велике вторгнення сталося. Треба цю концепцію пристосовувати і до Білорусі. Вторгнення з Білорусі може відбутися.

Білорусь за останній місяць збільшила чисельність своїх збройних сил практично вдвічі, із 44-х тисяч майже до 80-ти, зняла з консервації всю бронетехніку, яку тільки мала. На територію Білорусі зайшли великі контингенти як найманців-“вагнерівців”, так і штатних військ.

Насправді, Білорусь уже перебуває в стані війни з Україною. Ракетні пуски, особливо балістичних ракет класу Іскандер, запускалися майже щодня по нашій території і території Львівщини з початку війни. Треба однозначно готуватися. На мій погляд, більш реалістичний удар з боку Білорусі відбудеться в сторону Києва, там краща мережа доріг. А Західна Україна має відносну стратегічну перевагу природними рубежами: густиною лісів і Прип’ятські болота. Важкій техніці долати ці болота неможливо, й тільки дві дороги ведуть на Волині ведуть до Львова і там уже все добре. Достатньо і протитанкових засобів, і зенітних комплексів, щоб зупинити ворога, а інженерні обладнання виведені на якісний рівень.

Говорить Великий Львів, Олена Івашків

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
2
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі