НТА > НОВИНИ > Шоу бізнес > «Я задихався». Про ковід, політику і нахабність молоді. Інтерв’ю з Тополею “Антитіла”

«Я задихався». Про ковід, політику і нахабність молоді. Інтерв’ю з Тополею “Антитіла”

1447

Як Тарас Тополя пережив COVID-19? Чому “Антитіла” співають українською? Як українізувати молодь? Та яке майбутнє вітчизняної політики? Відповіді на ці на інші запитання – у програмі “Без гриму з Марією Шиманською» на NTA.

Антитіла для “Антитіл”

Я дуже важко хворів, я майже задихався

– Перед великим туром Україною, ви з колегами вакцинувалися. «Антитіла» тепер мають антитіла?

 

 – Якщо бути точним, то антитіла мали ще раніше, бо ми перехворіли коронавірусом всією групою після чергових гастролей. І вирішили вакцинуватися. Ми відповідально ставимося до тих людей, які приходять до нас. Є певні вимоги до проведення концертів. І ми, щоб зняти всі запитання, вирішили так.

– Були після вакцинації якісь симптоми,  як себе почували?

– Симптоми – боліла рука, але це не більше, ніж відчуття втоми невеличкої і все.

– А як ковід перенесли?

 – У мене була така історія, що коли лише почалася епідемія, і я, і Олена (дружина, співачка Alyosha, – ред.) контактували з людиною, яка повернулася з Уханю. Потім стало зрозуміло, що вона передала всім якусь болячку. Тоді я дуже важко хворів. На той момент не було розуміння, що це – ковід чи не ковід. Але я так хворів, що декілька разів задихався. Та хвороба розтягнулася майже на три місяці, брала мене хвилями з неймовірним кашлем і такими симптомами, яких у мене ніколи не було в житті раніше. Тоді я тестування не робив, їх тоді ще не було, все тільки починалося.

– Тоді і масок не було ще.

– Тоді вся Україна зустрічала в Санжарах перший борт. А згодом в мене був ковід з офіційним підтвердженням, коли вже були тести. Я його переніс дуже легко, майже безсимптомно. Пропадав нюх, була невелика температура. Це сталося вже офіційно. Так само й гурт «Антитіла»: хтось важче, хтось легше, але всі перенесли цю хворобу.

– Перед концертом у Львові розігрували квитки за вакцинацію. Звучало гасло: з антитілами на концерт «Антитіла». По суті, ви закликаєте людей до вакцинації?

– А як можна по іншому це оцінювати, якщо «Антитіла» публічно роблять вакцинацію. В моєму особистому житті є історії, які траплялися з близькими мені людьми, після яких було би злочином з моєї сторони казати, що вірусу не існує, роздмухувати якісь теорії змови. Це дуже страшні історії, коли люди перебували на межі життя і смерті.

Нам відомо лише два варіанти реагування на цей виклик: або колективний імунітет, коли всі перехворіють, або імунізація. Інших варіантів я не знаю. Чи готовий я закликати всіх до відмови від імунізації і нехай в Україні розгортається природній сценарій колективної імунізації – ні, не готовий. Я розумію, що це забере сотні тисяч життів людей старшого віку. Ми ж не середньовічна Європа, щоб чекати поки іспанка викосить мільйони.

Усі ми іноді ведемо себе, як зомбі

– Розкажіть про сингл «Маскарад».  Кліп нагадує мені «Живих мерців». Що хотіли передати цим?

– Тема зомбі – не нова.  Коли ми вибирали ідею для відео, була жвава наша внутрішня дискусія. Було багато варіантів, що зняти на пісню «Маскарад».  Якщо хто не в курсі, то спочатку створюється пісня, а потім підшуковуються ідеї і втілюються у вигляді відеоряду. Ідея зомбі належить Сергію Усику. Візуально це яскраво і ця тема завжди цікава для молоді, для дітей, для дорослих.

 Зомбі і вампіри завжди в тренді.

–  Так, завжди ця картинка привертає увагу. Ми думали, як наситити цю картинку так, щоб в ній був той зміст, який ми хотіли передати. Всі ми іноді ведемо себе, як зомбі по змісту, керуючись різними інформаційними вкидами, своїми установками, шорами, які висять у нас і не дають глянути ширше на ситуацію, слідуючи за лейтмотивом наших лідерів і авторитетів. Оця проста форма в кліпі має трошки ширшу суть. Врешті цей маскарад у відео дуже нагадує про те, що відбувається зараз у світі, не лише в Україні.

– Ви вірите, що в Україні може бути чесний ринок дотримання авторських прав?

– Він обов’язково станеться. Це є ідея, час якої прийшов. Можна її відтермінувати, а можна приблизити її. Ми є тими людьми, які ідейно наближають це все. Робимо все, щоб ця ідея окреслилась і сформувалась в нормативно-правові акти. І щоб схеми, які заважають цій ідеї реалізуватися, були знищені. Ми навіть не проти, щоб люди, які наживались на схемах, влилися в нову історію, але вже на прозорих, чітких правилах без можливості красти авторські гроші.

– Саме зараз скільки Ви отримуєте від авторського права?

– Міністерство економіки рік тому провело акредитаційну комісію, яка обрала організацію колективного управління в процедурі з масовими порушеннями. Ця акредитація не відповідала головним вимогам закону, вона не мала достатнього рівня репрезентативності.  Натомість, відмовила найбільшій авторській спільноті України у праві опікуватися цією сферою колективного управління саме в авторських правах.

Ми виступили проти цього рішення. Міністр не підписав цю акредитацію і акредитаційна процедура не відбулася. Але при цьому сфера заблокована: нема акредитованої організації, немає тих, хто може прийти в ресторан, в якому ми знімаємо відео і зібрати з ресторану авторську винагороду за те, що звучить музика. Тому останній рік ми навіть теоретично не можемо отримати свою авторську винагороду.

Проте є інша сфера, суміжна, в якій є акредитована організація, яка через схеми, чотиристоронні договори все одно збирає з кафе, барів, ресторанів кошти. Потім це якимось чином розподіляється без звітів, непрозоро, поміж тими авторами, які зручні і які підтримують саме цю організацію. Ось так наразі все це працює.

За винагороду авторам ми боремося. Це працює в усьому цивілізованому світі. Є авторські спільноти і в Німеччині, і в Польщі, і в Америці, і в Австралії, які опікуються правами саме авторів і роблять так, щоб бізнес і економіка віддавала автору належне, бо це креативна індустрія, завдяки якій відбувається приріст економіки країни.

Українське середовище має надихати молодь успішністю

Мені пощастило, в моїй сім’ї спілкувалися українською

– Коли створювали гурт «Антитіла», чи думали, якою мовою будете співати?

 – Це була принципова позиція – співати українською мовою. У нас є шість альбомів, зараз готується сьомий. У них є лише три російськомовні пісні, все інше – українською. Мабуть, це виховання, якийсь власний досвід. Хоча я народився в Києві, вчився в київській школі, де ми спілкувалися російською мовою на перервах між собою. Але в 6-7 класах приходив на перерву з бумбоксом, ставив українську музику, поміж Prodigy і Backstreet Boys, і намагався просувати серед своїх однолітків українську музику.

– Чи можливо, щоб українські виконавці співали виключно українською і чи це потрібно?

– Чи це потрібно? Для чого? Давайте будемо відвертими. У нас дуже багато українців послуговуються російською мовою. Мені пощастило – в мене спілкувалися українською мовою. Це найважливіше, чому я так прикипів до цієї мови і чому «Антитіла» творять українською мовою. Моя базова рідна мова – українська.

От в школі у Романа в третьому класі є різні діти, вони спілкуються на уроках українською, на перервах вчителі з ними спілкуються українською. Але батьки приводять їх до школи – вони говорять російською мовою зі своїми дітьми. Чи маю я право виявляти якісь претензії до цієї дитини? Не маю.  Єдине, що я можу – це створити пісню українською, якою дитина захоче поділитись. І якщо серед її однолітків це буде круто, це спонукатиме дитину: українське – прикольне.

Якщо успішні люди будуть говорити українською мовою, це спонукатиме і дітей переходити на цю мову, бо успішне середовище говорить українською.

Не можна принижувати інших людей за те, що вони послуговуються російською мовою, тому що ви не пройшли їхній шлях, ви не одягли їхні чоботи і не знаєте, яким було в них дитинство, підлітковий вік, що вони пройшли і як вони виховувались.

Потрібно робити все для того, щоб люди хотіли переходити на українську мову, бо це світло, добре, прикольно, чи це обґрунтовано економічно.

Ми сьогодні їхали на програму в таксі і водійка не дала сфотографувати себе. Жіночка із Донецька, її чоловік залишився на окупованих територіях. Вона сама 10 років викладала скрипку, а зараз працює в таксі, вчиться на курсах ІТ, спілкується з нами українською мовою, 7 років вже у Львові. Ніщо не завадило їй приїхати сюди, її обставини змусили. І такі є історії.

Поміж нами ходив філософ

– Коли Кузьма побачив Вас у програмі Шанс, сказав: якщо ті хлопці вийдуть на сцену, багатьом треба буде йти на пенсію. Хлопці вийшли на сцену, хлопці збирають стадіони. Але Кузьми немає. Що втратила Україна, українська музика від того, що не стало Кузьми?

– Коли пішов Кузьма, я на багатьох сценах і в багатьох ефірах казав і продовжую казати одну дуже важливу, але, на жаль, ще не повністю усвідомлену річ. В українців є величезний комплекс меншовартості. Коріння цього комплексу лежать в нашому історичному минулому, як мені здається.

От останній приклад сили і звитяги, результатом якої стало поневолення багатьох інших племен – це був Святослав Ігорович, який з мечем, ще не будучи хрещеним, ставив на коліна величезні території Європи і не лише Європи. Від того моменту в нашому історичному гені немає історії експансії, колонізації інших народів, національностей. Ми завжди були колонізованими кимось.

Щоб стати успішними, сотні років вчили чи то польську мову, чи то російську мову. Ми орієнтувалися на імперські центри.  Це зараз накладається на все. До війни з Росією було так: якщо ти талановитий, то мусиш поїхати в Москву, стати популярним там і повертатися сюди уже тріумфатором.

Про Кузьму я кажу так: поміж нами ходив філософ. Це була людина, яка простими словами могла пояснювати глибокі речі і їх розуміли всі. Він мав свої скелети в шафі, він був неідеальним, як і кожен із нас. Він робив свої помилки, наступав на свої граблі, але він був щирий в тому, що він робив.

Найважливіше, що ми маємо винести після смерті Кузьми: ми маємо почати цінувати своє і не чекати, що його хтось зацінить. Бо Москва Скрябіна не оцінила, не взяла, не пригорнула. Це вплинуло на те, що він не набрав такої масової популярності до смерті, як інші артисти. А українці не дали цього йому. Тому треба цінувати наше українське, піднімати українських творців, допомагати їм розвиватися і перестати мислити категоріями, що наше українське – третьосортне.

Якщо людина безпринципна  – це страшна людина

– Читала про вас коментарів у соцмережах: «У президенти пора вибирать, він не зрадить»…

 – Зрадити може кожен, людина – жива істота. Особливо, коли в людини троє дітей, важіль впливу збільшується набагато. Що таке питання зради? Це коли тебе ставлять перед вибором і зрада стає меншим для тебе злом, ніж те, що ти можеш втратити, не зробивши це. Очевидно, що шанси, що Тарас Тополя зрадить Україні по своїй волі, – мізерні. Це статистична похибка якась, але це так само може бути. Будь-яку людину, особливо Тараса Тополю, можна спонукати до якихось страшних дій банальним шантажем. І це прекрасно треба усвідомлювати. Чим більше людина має прив’язок до когось – до дітей, до дружини – тим більше на нього можна впливати.

І дай Бог, щоб цього ніколи не ставалося, щоб з нами ніколи таких історій не відбувалося. Але ніколи не кажи ніколи. Всі ми час від часу в побутових речах і в глобальних можемо зраджувати своїм переконанням, принципам. Головне, щоб це не ставало системою. Якщо людина безпринципна, не має стержня, не має каркасу морально-етичного – це вже людина поламана, це страшна людина.

– А Ви думали, що в майбутньому, можливо, підете в політику?

– Не виключено. Я і зараз дотичний до політичних різних історій, просто я не фарбую себе в якісь кольори партій, під якісь гасла. Але я веду громадську діяльність. Наприклад, в рамках проєкту Європорт, як молодіжного посла ЮНІСЕФ. Ми працюємо з молоддю, а громадське життя, суспільне – тісно пов’язане з політичним життям. Ми ж не перебуваємо в якомусь стерильному просторі. Всі ми взаємозалежні і взаємозав’язані до тих чи інших рішень, які приймаються на політичному рівні. Все можливо, але я поки що не збираюсь.

Про політиків нової генерації

Молоді люди надихають своєю наглістю

– Якими бачите українських політиків через років п’ять. Підросте молоде покоління, які будуть ці молоді політики? Який буде через років п’ять-десять молодий політикум?

– Ті молоді люди, з якими я зустрічаюся,  надихають своєю наглістю в хорошому розумінні цього слова. Я себе відношу до сучасної молоді, яка відкидає велику кількість формальностей. Є мета, є найкоротший шлях досягнення результату: робимо – а далі вже будь

є що буде. І як показує практика, нічого не стається, все нормально, результату досягаємо і йдемо далі.

Стара гвардія більш зацікавлена в формальних процесуальних речах, в політичних питаннях. І цей процес від бажання до результату часом губиться в цих нюансах. Суспільство цього не любить, йому треба казати: «Я зроблю». І робити. Якщо це суперечить законодавчому каркасу – міняємо законодавчий каркас. Є результат – робимо наступний крок. Майбутні політики будуть саме такими. Ми увійшли в епоху постмодернізму: я роблю, а потім перебудовую реальність під результат, під те, що я вже зробив. Така рішучість і наглість у молодого покоління є зараз.

Єдине, страшно, коли вона супутня з неосвіченістю, недосвідченістю і з відсутністю певного життєвого досвіду і мудрості – тоді стаються помилки. Але колективне, воно трошки балансує, все одно є  питома кількість хороших речей. Ми бачимо, що велика кількість людей прийшла толкових. Це все буде змінювати нашу реальність і нам треба готуватись до цього.

З мене роблять якусь тупу примітивну істоту

Багато є молодих політиків, але й багато політиків з історією. Це як шальки терезів. Хто є більшою загрозою в парламенті? Це народні депутати з відверто проросійськими поглядами, які мають негативне минуле в правлінні країною, чи люди молоді, які не мають досвіду, але мають бажання?

– Ви неправильно дефініцію ставите. Загрозою для України і для парламенту є розбрат, небажання чути одне одного, невміння об’єднуватися заради якоїсь мети. Весь світ у величезній турбулентності зараз. Ми летимо в літаку, який кондубасить так, як ніколи. Можливо, останній раз так було за часів Другої світової війни. У нас перелаштовується світовий порядок, це очевидно. І коронавірус, якщо не врятував нас від третьої світової війни, присадивши трошки всіх, то виступає каталізатором перелаштування світу.

І в цьому процесі зміщення світового порядку Україні потрібно втриматися в єдності. Подивіться, в інформаційному полі купа брехні і маніпуляцій. Внутрішньополітична боротьба будується на тотальних фейках, на бажанні будь-якою ціною опозиції захопити владу, а владі відстояти і відтіснити опозицію.

Я читаю, що пишуть опозиційні лідери і в мене на голову це не налазить. Це брехня і тотальна маніпуляція якась. З мене роблять якогось тупу примітивну істоту з цими аргументами. З іншої сторони я бачу намагання влади протистояти опозиції якимось чином і я теж не розумію для чого це.  А є ще ОПЗЖ, де інформаційна повістка завжди синхронізована з Москвою, а тепер ще синхронізована з опозицією, яка одними гаслами говорить.

У цій історії в мене єдине прохання: потрібно навчитися ставити загальнонаціональні інтереси країни вище своїх політичних амбіцій. Розбрат знищить нас, а не молоді чи старі, праві чи ліві. \

У віртуальному просторі наші українські мізки реально мають вагу

– Що може бути об’єднавчим для України фактором? Діти, мова, історія, майбутнє?

– По-перше у нас немає загальноукраїнської, загальнонаціональної дискусії на цю тему. Треба робити велику платформу де починати говорити про це: що може поєднати мільйони людей і їх представників у парламенті, навколо чого можна опустити мечі і стати плечем до плеча. В процесі цієї дискусії знайдуться якісь точки, навколо яких ми можемо об’єднатися. Має бути політична воля до цього.

Я особисто переконаний, що це освіта. Україна не вигребе повною мірою і не досягне успіху, якщо ми не приділимо увагу освіті. Нам треба поставити на п’єдестал вчителя. Спочатку його самого навчити, забезпечити престиж професії, дати відповідні матеріальні блага, щоб вчитель не думав, яким чином йому прокормити себе, а мав змогу віддати себе вихованню і навчанню дітей повною мірою.

Чи ми хочемо, щоб вернулась величезна кількість людей із заробітків сюди, додому, до сім’ї, знайшла тут роботу, можливість рости, бути кваліфікованим спеціалістом?  Хочемо, але для цього мають бути у людей якісь відповідні навички. Тому освіта і виховання!

І треба дивитися на тренди, які формуються в світі. В тому числі в цифровій сфері: блокчейн, децентралізовані фінанси, крипта. Україна має стати фарватером, тому що це принесе нам величезний потік коштів, ресурсів, мізків. Ми в сировинній сфері неконкурентноздатні, ми не можемо давати ту додану вартість до продуктів, які дає Німеччина, Японія. Але у віртуальному просторі, в цій новій надбудові до фізичної реальності, наші українські мізки реально мають вагу. Щоб країна була успішною це має бути комплексна історія.

Марія Шиманська, Олена Івашків

Оцініть новину
Клас!
3
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Коментарі