НТА > НОВИНИ > Львівські новини > Їхали електричкою майже добу. Історія переселенців з Харкова, які поселилися у містечку на Львівщині

Їхали електричкою майже добу. Історія переселенців з Харкова, які поселилися у містечку на Львівщині

До останнього трималися морально,  але згодом, коли треба було увесь час серед ночі будити восьмирічну Аню та спускатися у підвал, терпець увірвався

605

Сім’я з Харкова на п’ятий день обстрілів вирішили евакуюватися на Львівщину. Чоловік, жінка та їхня восьмирічна дочка поселилися у будинку в одному з селищ області. Їм так  сподобалося на заході України, що вони мріють купити тут житло та хочуть залишитися жити, навіть після завершення війни.

Юрій, його дружина Оленка та дочка Аня у коментарі NTA розповіли, що майже добу тікали від війни.

Чоловік повідомляє, що  п’ять днів якось ще терпіли страшні обстріли міста, до останнього трималися морально,  але згодом, коли треба було увесь час серед ночі будити восьмирічну Аню та спускатися у підвал, терпець їхній увірвався.

Вони сіли у електричку і через довгі 22 години дороги приїхали на захід України.

«У електричці було дуже багато людей. Машиніст їхав спеціально різними дорогами, щоб не було бойових дій. Дорога була дуже важкою», – розповідає Юрій.

За його словами, спершу вони приїхали у Тернопіль, а потім уже на Львівщину.

«Видзвонили знайомих, і нам погодилися надати житло безкоштовно, тому ми так і зупинилися в будинку в селищі на Львівщині… Коли приїхали, то не могли звикнути до дороги, якою увесь час їздять вантажівки. Здавалося, що це ракета знову летить. То якийсь такий синдром уже післявоєнний, напевно. Звуки ракет –  найгірші звуки, які тільки можуть бути в природі. Коли їх чуєш, то як у телефоні настройки: все збивається, і важко потім полагодити, у всьому ці звуки намагаєшся розпізнати», – зауважив чоловік.

Сім’я уже третій місяць живе в будинку в одному з селищ на Львівщині. Розповідають, що вражені добротою та щирістю місцевих мешканців, їхньою духовністю, працьовитістю та способом життя.

Жінка розповідає, що до глибини душі була вражена, як на заході зустрічають загиблих на війні Героїв.

«Усі вийшли на вулиці. Стали на коліна. Це мене до сліз розчулило та залишилося у пам’яті назавжди», – розповідає Оленка.

Сім’я уже встигла допомоги господарям будинку посадити картоплю та іншу городину, оцінити красу природи на заході України та навіть покуштувати свіжовидоєного коров’ячого молока.

« У цьому містечку нічим не гірше, ніж за кордоном. Там сонце заходить. Пташки співають. А навколо будинки – чисті, заможні…  І я подумав: «Що ще потрібно? Тут жити, мати роботу, дім, город, ти просто щаслива людина, тільки, щоб не було війни», – розповідає чоловік.

І що найголовніше, як зазначив Юрій, його восьмирічна дочка тут щаслива.

«Дитина тут живе. Вона тут щаслива, вона горить. Вона відчуває цю природу. Вона любить тут собак, кішок, маленьких ціпок… Вона знайшла тут друзів, і навіть знайшла себе у зйомках відеороликів та розвивається у цьому напрямку», – зауважує чоловік.

Чоловік повідомляє, що вони дуже хочуть повернутися в Харків, але жити  у місті більше не мають бажання. Наразі задумуються над тим, щоб навіть після завершення війни повернутися жити у містечко, у яке «загнала» їх війна, та купити тут, на заході України, будинок.

Оленка розповідає, що вони уже три місяці перебувають на заході України, але мовний бар’єр ні разу не гнітив.

«Ми все розуміємо. Правда, не можемо так спілкуватися як тутешні мешканці, але стараємося. Якось я розмовляла зі знайомою з Харкова по телефону, і зловила себе на тому, що вона до мене російською зверталася, а я їй автоматично відповідала українською. І так довго вела з нею бесіду… Тому, мова для нас – це не проблема», –зауважила жінка.

Як розповів Юрій, у Харкові 90% російськомовного населення, яке завжди було більш прихильне до Росії.

«А коли перші ракети пішли, десь 5-7 день війни, то люди всі стали на один бік – за Україну, навіть ті , хто раніше були прихильники Росії. Вони зрозуміли, хто це прийшов», – зазначив чоловік.

Також він розповів історію, як їхня сусідка, яка раніше була прихильницею Росії, після початку бойових дій все переосмислила:

«Ми всі виїхали, дім пустий, а чоловік цієї жінки поламав ногу. І вона не може його ні залишити, ні взяти та виїхати. І плюс ще до них приїхали батьки літнього віку, бо їхню оселю розбомбили.  І вони практично усі ці місяці бойових дій були в квартирі. Вони навіть у бомбосховище дуже рідко спускалися… Тобто цю війну відчули, як ніхто інший. Їхня свідомість повністю перевернулася.

От ця жінка недавно ходила у супермаркет. Дивиться  і каже на російській мові: «Я не знаю, де вони цих всіх воєнних беруть, вони всі по два метра росту. Такі гарні, я таких не бачила в житті». Жінка стала збоку, щоб вони закупили продукти. А українські захисники побачили її і кажуть: «Жіночко, проходьте». Для неї це був такий шок. «Я мало на коліна не стала, розплакалася. І кажу: «Дякую вам велике, що нас захищаєте»», – розповіла жінка».

Нагадаємо, що, за даними соціологічного опитування групи «Рейтинг», майже 70% переселенців на Львівщині намагаються розмовляти українською.

Як зазначають соціологи, попри те, що 80% вимушених переселенців, хто недавно приїхав на Львівщину, спілкуються у побуті двома мовами, або лише російською, більшість з них – 67% намагаються з місцевими спілкуватися виключно українською. Серед російськомовних таких – 57%, двомовних – 64%.

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі