Загинули на Запоріжжі та Донеччині. Львівщина прощається із чотирма захисниками

Сьогодні, 24 лютого, Львівщина прощається із чотирма захисниками, які загинули на Запоріжжі та Донеччині, захищаючи Україну від російських загарбників. Це Андрій Потюк і Микола Шаланкевич зі Стрия, Олег Кусович із Золочева. Із Олегом Блюсом прощатимуться у Львові. Андрій Потюк народився 17 серпня 1988 року у місті Стрий. Навчався у Стрийській школі №2. В 11 років залишився сиротою. Працював в Стрию та за кордоном. Створив сім’ю. Звістка про повномасштабну війну застала за межами країни. Залишатись осторонь не міг, повернувся в Україну. Добровольцем вступив у лави ЗСУ. Пройшов військові навчання у Великобританії. Був стрільцем кулеметного взводу. Захисник загинув 20 лютого біля населеного пункту Роботине Запорізької області. У чоловіка залишилася дружина, сини та сестра. Микола Шаланкевич 21 травня 1992 року у місті Стрий. Навчався у Стрийському коледжі ЛНАУ за спеціальністю: електрифікація та автоматизація сільськогосподарського виробництва, де отримав кваліфікацію: техніка-електрика. Після навчання був призваний на строкову службу, яку проходив у 80-му окремому аеромобільному полку. З 2014 року Микола Шаланкевич брав участь в АТО та боронив Донецький аеропорт. Працювавав електромонтером ОВБ 3 групи (Групи роботи з побутовими споживачами - ОВБЕ) Південного РЕМ. Під час роботи заочно здобув другу освіту, навчався за спеціальністю: енергетика та електротехнічні системи в АПК та отримав кваліфікацію: інженера-електрика у Стрийському коледжі ЛНАУ. Із початку повномасштабного вторгнення Микола Шаланкевич доєднався до лав ЗСУ в 24 ОМБр імені короля Данила. Загинув під час виконання бойового завдання, потрапивши під артобстріл 19 лютого в селі Леонідівка Донецької області.

«Він був тихим та спокійним, добре виконував свою роботу. Став на захист України в перші дні. Чудовий сім’янин, хороший друг, який ніколи нікого не залишав в біді. Будемо пам’ятати в наших серцях його героїчний вчинок», — згадують про Миколу Шаланкевича його колеги з Південного РЕМ Юрій Мельникович та Андрій Волосецький.

У Миколи Шаланкевича залишились мама, дружина, четверо дітей. Олег Кусович народився 28 січня 2001 року в місті Золочеві. Житель села Ясенівці. Навчався в Золочівській школі № 3. Після закінчення школи продовжив навчання в Золочівському професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів». У 2020 році підписав контракт із Збройними силами України. Боронив державу на території Донецької та Луганської областей. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України. Старший навідник 1 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 0998, старший солдат. Завжди відносився сумлінно з почуттям високої відповідальності за доручену справу. Завжди був врівноваженим, тактовним, наполегливим, відповідальним, вмів згуртувати військовий колектив. Загинув 19 лютого під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Леонідівка Донецької області. У захисника залишилася дружина Діана, донька Аліна, батько Володимир, брат Любомир. Олег Блюс народився 1 березня 1988 року. Уродженець села Дроховичі Львівської області. Проживав у місті Львові. Навчався у Середній загальноосвітній школі №72. У 2006 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг» (тоді – ліцей), здобув професію «офіціант, бармен, кухар». Після завершення навчання працював спершу на Приватному підприємстві «Панонія», згодом обіймав посаду бармена 4-го розряду на Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького». Потім працював на ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій», а з часом – у ТзОВ «Люкс Вош». У вільний час захоплювався рибальством, у юному віці також активно займався кікбоксингом. Із перших місяців повномасштабного вторгнення Росії став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання у лавах 215-го батальйону 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. За словами одного з побратимів, «якщо існують люди, які ніколи ні з ким не конфліктували, то це Олег Блюс. Які завжди готові по тривозі «висунутись» на позиції «гасити» наступ, знаючи, що навряд повернетесь, – це він. Розібратись із будь-якої складності завданням – теж до Олега. І все це в абсолютному спокої. Здається, немає жодної людини, яка б за все життя бачила його злим чи хоча б непривітним». Загинув 17 лютого. В Олега Блюса залишилися люблячі дружина, двоє дітей, батьки та брати.

• ВТРАТИ ЗСУ
• НОВИНИ ЛЬВІВЩИНИ