НТА > НОВИНИ > Місця > «Закоцюнитися» з першого погляду. Дрогобич – край кави з сіллю

«Закоцюнитися» з першого погляду. Дрогобич – край кави з сіллю

У часи карантину чимало міст і містечок стають центрами внутрішнього туризму. Дрогобич – одне із них

608

Дрогобич впевнено стає новим туристичним магнітом. І не дивно, адже  місто «мільйонерів, борделів і «білого золота»» приваблює гостей з різних  куточків країни.  І причин для цього багато.

Нафтові магнати і Бруно Шульц

Після того, як у сусідньому Бориславі в середині ХІХ століття відкрили поклади нафти, Дрогобич став переробним центром. Почалася «лихоманка чорного золота», тисячі людей кинулися на його пошуки і нерідко ставали нафтовими магнатами. Тримали свій капітал у Дрогобичі. Так це місто стало одним із найзаможніших у Європі. Тут шампанське лилося рікою, жінки приймали із нього ванни, а з вокзалу їздив прямий потяг до Відня. У Дрогобичі розважався тогочасний бомонд Європи.

 «Хоча в самому Дрогобичі нема нафти, але це – місто «чорного золота». А все, що ви бачите навколо – це нафтова епоха. Тут навіть існувала своя нафтова біржа, були різні представництва світових фірм. Навіть вважають, що тут були представники Рокфеллера», – розповідає екскурсовод Олег «Цайтунг» Стецюк.

Заможні дрогобиччани набудували кілька десятків розкішних вілл.

 Проте найпопулярнішою будівлею є маєток Б’янки. Цю біло-зелену віллу у своєму творі описував художник і письменник Бруно Шульц. Корінний дрогобиччанин єврейського походження, який писав польською мовою,  називав рідне місто «цинамоновим» через дахи кольору кориці.

«Творчість Бруно Шульца – це казка. Дрогобич у творах Бруно Шульца є містичним. Рекомендую його читати саме в оригіналі, бо після знайомства із Шульцом захочеться побувати в казці і відвідати Дрогобич», –  розповідає іконописець-мистецтвознавець Лев Скоп.

Дрогобич – це півтора міста

 Палаци і борделі набудували заможні поляки, німці та євреї. І як наслідок – саме у Дрогобичі розташовані 15% архітектурних пам’яток Львівщини. Єврейська синагога, середньовічний костел і церква, яка занесена до спадщини ЮНЕСКО. Храми різних громад мирно співіснували століттями.

Екскурсовод Олег «Цайтунг» Стецюк каже: оскільки Дрогобич був  наполовину польським, наполовину українським і наполовину єврейським – саме тому за ним закріпилася назва «півтора міста».

Скажи щось по-дрогобицьки

Через мікс мов і культур у місті досі можна почути слова, яких навіть гугл не знає. Закоцюнитися, крахель, фарширований бамбетель, гунсвальд – ці лексеми досі можна почути на вулицях Дрогобича.

Закоцюнитись  – це кохатися, а фаршированим бамбетлем називають млинці.

«Гугл не знав, що то таке за слово «копиздра». Моя знайома, корінна дрогобиччанка, каже: «ТЬХУ! Ти не знаєш, що таке копиздра?” А це, виявляється, уздечка для коня!»,Олег «Цайтунг» є фанатом свого міста, тому вважає почесною місією донести до нащадків специфічний дрогобицький діалект.

– Ти звідки, Бро?

– Я родом з Дро.

Після екскурсій – пора вже й перекусити. У Дрогобичі, або як місцеві коротко називають його просто ДРО, навіть із наїдків роблять атракцію. Тут можна з бургера побудувати свою дрогобицьку ратушу, тобто щоразу додавати більше поверхів. Але й можна підкріпитися ще більшим бургером і взагалі безкоштовно.

«Такий бургер називається «Мегатрон». Ви зможете з’їсти його безкоштовно,  якщо від нього не залишиться ні крихити менше, ніж за 10 хв», – ресторатор Олег Лехуш вважає, що у Дрогобичі варто розвивати і гастротуризм, аби гості міста поверталися додому не тільки із приємними враженнями, а й повним шлунком.

 «У ньому вся сіль»

Місцеві жартують: у Дрогобичі варять борщ, тільки для того, щоб його посолити.  Біле золото із солеварні – найдавнішого діючого підприємства Східної Європи – додають до всього, навіть до кави.

Кава по-дрогобицьки – це  еспресо з сіллю та корицею за 35 гривень. Місцеві кажуть, що п’ють не каву із сіллю, а сіль з кавою.

 Щоправда, сама солеварня, де і видобувають «біле золото» за технологією  ХІІІ століття, зараз  переживає не найкращі часи: зі ста працівників залишилися лише 27, цехи зруйновані, стіни розвалюються, потужності підприємства зношені на 90% – масштаби виробництва вже зовсім не ті. Тут захват і розпач взялися за руки.

Душею підприємства та «соляною королевою» місцеві називають головну технологиню Оксану Бунду. Вона одна з тих, хто бореться за виживання підприємства, а також проводить тут екскурсії: пояснює у чому ж цінність дрогобицького білого золота.

«Тут концентрація розсолів 300 грам на літр. Таку ж  сіль з природних розсолів ще в Австралії видобувають, але вона набагато дорожча. Нам казали, що кілограм коштує 120 доларів. А наша, дрогобицька, порівняно дешева – 16 гривень за кілограм», – бідкається технологиня солеварні Оксана Бунда.

Саме навколо солеварні століттями розвивався і розбудовувався Дрогобич. А зараз місцеві чиновники сподіваються, що унікальне підприємство привабить якомога більше туристів. Крім того, що Дрогобич наразі ще не настільки розбещений  туристами, як Львів, тому  ціни тут доволі помірні.

400 гривень – і цілий день вражень

«Один день у Дрогобичі з обідом та вечерею обійдеться приблизно у гривень 400. А на додаткові витрати: вхідні квитки в музей це ще десь, теж варто передбачити до 100 грн. Це повноцінний день у Дрогобичі», – за ці гроші можна буде відвідати культурні заклади не відмовляючись у ситних перекусах, пояснює директор туристично-інформаційного центру Ігор Чава.

А завершувати свій маршрут та проводжати сонце несиченого дня –  слід у серці міста, бо усі дороги в Дрогобичі ведуть до ратуші. Заради неймовірного краєвиду вартує подолати 156 сходинок , зробити фото на згадку і повертатися додому із багажем вражень.

 Короткий перелік місць, які треба відвідати у Дрогобичі:

  • Солеварня – найстаріше діюче підприємство Європи, де досі видобувають сіль за технологією 13 ст.
  • Церква Св. Юра, яка занесена до спадщини ЮНЕСКО.
  • Хоральна синагога. Її побудували 1865 року, втім донедавна вона буда повністю занедбана, однак нещодавно її від реставрували.
  • Костел Св. Варфоломія.
  • Вежа ратуші.
  • Дім Бруно Шульца
  • Вілла Б’янки. Зараз це Дрогобицький палац мистецтв та картинна галерея.
  • Прогулятися вулицями навколо центру, щоб помилуватися віллами, які набудували заможні дрогобиччани на початку 20 ст.

Адреси усіх ТОП-місць Дрогобича можна знайти на спеціальній туристичній мапі. Вона поділена на рубрики: «Музеї Дрогобича», «Туристичні об’єкти», «Пам’ятники Дрогобича, які збереглися», «Пам’ятники Дрогобича, які не збереглися», «Некрополі Дрогобича».

Віра ЛАБИЧ для NTA

Оцініть новину
Клас!
1
Я це люблю
2
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі