

93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» пишається нею. Марія Науменко з позивним «Умка» знає, як перемагати у житті. #Живий_Герой й історія неймовірної дівчини.
«Поєднання краси, тендітності, ніжності, витривалості, сили духу, сили волі! Саме про таких жінок потрібно кінофільми знімати!», – пишуть про неї в коментарях у соцмережах, коли дізнаються її історію.
Лідерка у всьому
На початках своєї біографії в українському війську Марія Науменко здобула освіту кухара. І відразу ж посіла перше місце у змаганнях на найкращого кухара Сухопутних військ. А потім виборола срібло на рівні Збройних сил України.
Потім «Умка» активно зайнялася спортом, і її команда стала першою у ЗСУ з воєнізованого кросу. В особистому заліку серед жінок Марія здобула перше місце у Сухопутних військах і друге місце в Збройних силах України.
Найважчими змаганнями вважає кросфіт, коли за один день мала виконати на швидкість комплекс вправ, а потім бігти смугу перешкод. І на цих змаганнях на рівні Оперативного командування «Схід» вона також показала чудовий результат.
Зараз дівчина служить на передовій – у піхотному підрозділі. І навіть у непростих умовах продовжує регулярно тренуватися. Вона бігає щонайменше по 6 кілометрів, а іноді – й 20. Також підтягується з десяток разів. А ще продовжує глибше опановувати бойову спеціальність.
На позиціях відчула запах пороху
У вільний час Марія Науменко складає вірші, співає під гітару та фотографує.
«З дитинства жила мистецтвом – вільний час проводила в школі мистецтв і музичній школі. З 14-ти років професійно зайнялася стрільбою, а через 5 років отримала звання майстра спорту. У військо прийшла, оскільки вважала, що зможу стати професіоналом своєї справи. У таких людях завжди є потреба, особливо у важкі часи», – вважає дівчина.
Батьків спершу здивував вибір дівчини, оскільки вони бачили в ній творчу особистість. А друзів це взагалі ошелешило: вони її бачили перукарем, фотографом, кухарем у ресторані – ким завгодно, тільки не солдатом!
Та нині рідні та близькі ставляться до вибору дівчини з повагою та радіють її успіхам. А батько Марії Микола також прагнув бути у війську. Через проблеми зі здоров’ям не зміг потрапити у ЗСУ, тож став капеланом-парамедиком у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри».
«Моя перша ротація пройшла на посаді кухара у Кримському. Спочатку можливості воювати особливо не було – перебувала на командно-спостережному пункті батальйону. Але коли знаєш, що смачна їжа дає спокій і хороший настрій побратимам – і готуєш натхненно. А ще тихо заздриш і переживаєш за товаришів, що стоять там, звідки щодня доносяться звуки вибухів та пострілів», – зазначила Марія Науменко.
Тоді не обійшлося без втрат. Були поранені знайомі хлопці, потім коханий… Після цього її відрядили на позиції. Там відчула запах пороху. Довелося і покопати, і постріляти, і від кулеметної черги голову ховати, і міни зблизька почути, і в бліндажі поспати.
Та це не лякало. Навпаки, Марія виборола право стояти пліч-о-пліч з хоробрими хлопцями.
На фронті забула російську мову
Нинішня ротація добряче «вдарила під дих»: російські найманці вбили головного медика батальйону Юрія Письменного із позивним «Феофан». Світла йому пам’ять!
«Після цих подій щось аж перевернулось. У цивільному житті я часто переходила на російську мову, читала російську літературу. Мабуть, так і звикла. І часто спілкувалась російською. «Феофан» же мене постійно виправляв: «Марійко, ну, що ти москальською розмовляєш, чудово знаючи українську мову?». Після його смерті я забула російську мову», – розповіла дівчина.
При цьому Марія Науменко усвідомлює, що за 7 років війни навіть в армії ще не всі усвідомили, за що боряться. Та зміна свідомості нації – це не справа трьох днів, хоча Україна вже пройшли довгий шлях.
«Я вірю в армію, я вірю в побратимів. Я знаю, що їхня кров проливається не дарма, бо лише вона робить із синьо-жовтого прапору червоно-чорний!» – наголосила Марія Науменко.
За матеріалами Facebook-сторінки 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр»
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"
Коментарі