НТА > НОВИНИ > Кримінал > Знати ворога в обличчя. Деталі про генералів, які наказують знищувати українські міста

Знати ворога в обличчя. Деталі про генералів, які наказують знищувати українські міста

СБУ повідомила імена шістьох генералів, які курували напад на Україну зі східного фронту через Харківщину. «Змови» дізналися більше про цих військових

357

Гул від потужних авіаударів на Харківщині не стихає з початку повномасштабної війни Через ракетно-бомбові удари у регіоні зруйновані багатоповерхівки, школи, дитсадки. Загинули сотні мешканців області, серед них і діти.

Ким є генерали, які віддають накази знищувати українські міста, – у матеріалі проєкту «Змови».

«Очевидно, що Харківщина, Київщина, Одещина є ключовими для Російської Федерації. Мова йде про найбільші українські міста, стратегічні українські міста. Харківщина – це ще й регіон, який безпосередньо межує з Росією, і вони дуже сподівалися на те, що їх там буду чекати з квітами в руках», – каже депутат ВРУ Олексій Гончаренко.

«Харків завжди був колосальним воєнно-промисловим центром і не тільки в Україні зараз, бо там будуються наші чи не найкращі танки Т-84 «Оплот» і ціле сімейство бронеавтомобілів. Також в їхньому розумінні Харків – це є ще й таке сакральне місто, бо свого часу це була перша столиця радянської України, для росіян усі ці історичні наративи мають колосально велике значення», – вважає військово-політичний експерт Петро Черник.

У вересні 2022 року під натиском ЗСУ армія РФ втекла з ключових міст півночі Харківщини. СБУ почала встановлювати імена військових злочинців та їх кураторів. На думку правоохоронців, головна відповідальність лежить на керівниках так званої спецоперації на Слобожанщині.

«Встановлено, що саме ці шість генералів віддавали злочинні накази російським військовим для вторгнення через державний кордон на території України, а також захоплення населених пунктів на Харківському напрямку. Згодом також стало відомо, що саме ці генерала сприяли в створенні окупаційних адміністрації на захоплених територіях», – розповіла речниця СБУ у Львівській області Роксолана Яворська.

Серед встановлених військових 52-річний Тимур Трубієнко.

Генерал-майор керує наступом на Харківський та Донецький напрямки. До «спецоперації» Трубієнко працював начальником 467-го московського навчального центру, який готував призовників. Тож саме йому дісталася перша партія російських «чмобіків», яка успішно утилізувалася в Україні.

«До свого персоналу, до свого кадрового резерву… Російський генерал ставить ціну життя в нуль. І ця традиція зберігається ще з царської Росії», – пояснив політолог Олександр Антонюк.

Нині Тимур Трубієнко є заступником командувача західного військового округу ЗС Росії. Доки рядові військові РФ крадуть сантехніку з українських домівок, Трубієнко за генеральську зарплатню купив собі будинок у селищі Шушари під Санкт-Петербургом, де нерухомість оцінюється в десятки мільйонів рублів.

 

Також має автомобіль Toyota Mark X за кілька мільйонів «дерев’яних».

Та найбільше вражає, що Трубієнко етнічний українець. Генерал народився на Полтавщині у місті Кременчук. А його найближчі родичі досі там проживають.

«На привеликий жаль, серед зрадників можуть бути також етнічні українці. І вони можуть як проживати давно і бути громадянами бидлокраїни, так і залишатися громадянами України. Так на війні буває, що частина людей стає зрадниками»,зауважив юрист Юрій Танасійчук.

Після оприлюднення інформації Службою безпеки України, на Полтавщині Трубієнка впізнали земляки. В соцмережах відгукнулися знайомі його матері та шоковані однокласники.

 «Він в школі був нормальним хлопчиськом. Він мені навіть подобався. За дівчат заступався, вчився добре… Сказати, що я в шоці – це нічого не сказати».

 «Мама його ще жива. Гарна та порядна жінка. Тільки має такого сина. Ганьба і злість. А мами шкода. Добре, що батько не дожив і такого страхіття не побачив».

Ще один генерал зі списків СБУ – 52-річний Микола Терещенко. Він також виявився українцем – уродженцем села Красна Слобідка, що на Київщині. У Росії чоловік є сусідом Трубієнка, адже також мешкає у Шушарах. А саме в котеджному містечку «Нові Іжори», де ціни на будинки стартують від 200 тисяч доларів.

«Генерал-майор Терещенко має бойовий досвід і тільки в лютому повернувся з шестимісячного відрядження до Сирії. Там йому вдалося відзначитись як “кривавий генерал” після того, як розстріляв сирійських біженців та полонених солдат. Він ставиться до своїх підданих без краплі поваги. Для нього головне виконувати наказ вищого командування, навіть якщо це спричиняє великі втрати особового складу», – повідомив журналіст Роман Цимбалюк.

Ми намагалися віднайти викритих СБУ генералів у соцмережах. Як виявилося, лише кілька з них мають особисті сторінки. Однак, ця непублічність не випадкова. Експерти називають кілька версій: або головнокомандувач російської армії не хоче ділитись «славою», або ж військові бояться Гаазького трибуналу.

Російських генералів ніби навмисно «не світять». Однак, дехто з них активний користувач соцмереж, хоч і переховується за іншими прізвищами. Наприклад, генерал-майор Андрій П’ятаєв, який 30 років присвятив військовій службі.

Нині він перший заступник командира Західного військового округу ЗС РФ.

П’ятаєв у вільний від кривавої роботи час, мандрує Росією на своїй «Тойоті» та рибалить.

 

А от дружина військового, Анна, схоже, уявляє себе на місці чоловіка: постійно публікує на своїй сторінці фото зі зброєю.

Крім того, полюбляє історичні аналогії, порівнюючи себе з королевою Єлизаветою ІІ чи Агатою Крісті.

Подружжя виховує сина Іллю та доньку Анастасію, які виставляють безтурботні світлини у соціальних мережах, допоки батько віддавав наказ вбивати українців.

«Генерали є політичними суб’єктами, вони контролюються в тому числі ФСБ. Вони воюють терористичним шляхом. Чи досягають вони якоїсь мети? Ну звісно, вони руйнують міста, вони створюють певне тло. Вони не можуть виконати свої військові завдання не тому, що вони дурні, а тому що українці незламний народ», – зазначив політолог Олександр Антонюк.

Особисту сторінку ще одного генерала віднайшли в іншій російській соціальній мережі.

55-річний генерал-лейтенант Олексій Авдєєв народився в Узбекистані, а нині проживає в Ростові-на-Дону. Серед інтересів у мережі – «гумор з перцем» і рецепти їжі.

Військовий грає в покер і доглядає віртуальні паї.

Авдєєв є заступником командувача військ Південного військового округу ЗС РФ.

«На сьогоднішній день усі російській генерали, тобто вище командування армії Російської Федерації – це люди, які всю свою кар’єру жили тільки одним підходом, який є сталим з Радянського Союзу – це «підхід і відхід» до начальника. Є дуже старий наратив, що нам розумні непотрібні, нам потрібні ті, хто спроможний клацати каблуками і виконувати накази. Я навіть можу дещо пожартую старим радянським жартом: «чим больше в армии дубов, тем крепче наша оборона», – зазначив військово-політичний експерт Петро Черник.

Саме підлеглі Авдєєва, окрім штурму Харківщини, беруть участь у бойових діях на Донбасі. Там генерал-лейтенант також контролював військові навчання. Проти нього запровадили санкції країни ЄС, Великобританія, Швейцарія, Австралія, Японія, Нова Зеландія, Україна.

До списку підсанкційних осіб також потрапив 50-річний генерал-лейтенант Андрій Іванаєв.

Це командувач Західного військового округу, який ще у 2018-му вихвалявся блискучою готовністю другої армії світу до війни.

«Якби дивізія і полк, які входять до її складу, були б недостатньо підготовлені до вирішення покладених на них завдань, про жодні почесті на рівні Верховного Головнокомандувача не могло бути й мови», заявив в інтерв’ю пропагандистам Андрій Іванаєв.

«Це наслідок їхні суспільної філософії. Це є тиранічна держава, де тільки перша особа є у фокусі усієї інформаційної і медійної уваги. Не може бути там будь-кого, хто має свою власну точку зору. Як старший начальник сказав, так воно все і виконується»,описує життєві принципи ворога військово-політичний експерт Петро Черник.

Найменше відомо про 53-річного генерала Віталія Слєпцова. Народжений в Таджикистані, нині проживає в Краснодарі.

«Це принципово – викрити всіх, хто винен в злочині агресивної війни проти України. І мова має йти не тільки про солдат, молодших командирів, а про російський генералітет, аж до керівництва Міноборони, цього фанерного маршала Шойгу, Герасімова «му-му» і парочки Кадиров і Пригожин. Усі вони мають нести відповідальність за те, що наробили», – наголосив депутат ВРУ Олексій Гончаренко

Шістьом генералам РФ, які керували на Харківському напрямку, СБУ повідомили про підозру. Санкції статті передбачають довічне ув’язнення.

«Відповідно до норм права, Україна може зібрати достатню доказову базу з метою винести звинувачення певним особам у вчиненні злочину. Йде мова про прийняття рішень і вчинення дій, внаслідок яких загинуло сотні і тисячі людей», – пояснив юрист Юрій Танасійчук.

Сьогодні Україна документує воєнні злочини та шукає їхніх виконавців та організаторів, аби притягти до відповідальності. Тому навіть найменша інформація про них зараз, матиме значну вагу у майбутньому.

«Так чи інакше армія російська вже є дискредитована. Носити лампаси і погони генеральські для тих, хто має совість і честь, скоріш за все, буде соромно. Хоча в Російській Федерації, очевидно, про сором теж не йдеться. Хтось зіп’ється, когось застрелять», – припустив політолог Олександр Антонюк.

«Усіх, хто віддавав злочинні накази, чекає Гаага. Або ж, сподіваємося, вони згадають, як користуватись пістолетом макарова…», – підсумував військово-політичний експерт Петро Черник.

Під час підготовки цього матеріалу «Змови» випадково вийшли на Тимура Іванова, який є безпосереднім керівником цих генералів. Це заступник міністра оборони Російської Федерації Шойгу. Як з’ясувалося, Іванов має пасинка – Михайла Маніовича, який навчається в британському Оксфорді. І на нього не накладено санкцій, бо хлопець – громадянин Ізраїлю. Саме через це на нього не звертають уваги і наші відповідальні органи. Водночас в Україні у сина російського урядовця є бізнес. Вочевидь, названого батька, бо хлопцю всього 19 років…

Змови

Оцініть новину
Клас!
0
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
1
Обіймашки
0
Шооо?
0

Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Пряма мова Львова"

Коментарі